Одне із засідань "Рамштайн" (зустрічі координаційної групи держав-союзниць України щодо подальших поставок їй зброї та військової техніки) у 2024 році. Фото: facebook.com/rustemumerov.ua
"Рамштайн" виконує погоджувальні функції
Упродовж останніх пів року складається враження, що зустрічі "Рамштайн" перетворилися на рутину і кожне окреме засідання заледве вирішує щось стратегічне. Якої ви думки з цього приводу? Чи потрібно чекати на щось визначальне під час цієї зустрічі?
Коли починалися "Рамштайни", за великим рахунком, їхньою метою була допомога зібрати нам зброю ще радянського виробництва по країнах, де вона ще була. Маються на увазі країни колишнього Варшавського договору (йдеться про колишній військовий блок так званих соціалістичних держав, який опонував під час "холодної" війни блоку НАТО – ред.). Таким чином допомогли нашій армії тримати оборону і давати відсіч ворогу. Розмови про серйозне постачання західного озброєння з самого початку якщо й були, то не дуже активно. Після цього "Рамштайн" почав перетворюватися на систему, яка допомагала нам отримати й протиповітряну оборону, й бронетехніку та інше. "Рамштайн" відіграв серйозну роль в тому, щоб ми могли давати відсіч росіянам.
Зараз цей формат перетворився на технічний засіб, бо питання постачання нам усього необхідного вирішуються на рівні керівників країн, оборонних відомств цих країн, а "Рамштайн", за великим рахунком, виконує погоджувальні функції. Там розглядаються можливості постачання, терміни. Тож це така собі робоча нарада. Але сказати, що він не потрібен, не можна. Це дуже важлива і дуже потрібна структура. Однак очікувати, що саме до "Рамштайну" будуть ухвалюватися рішення, не варто. Не тому, що він став поганий, а тому що рішення ухвалюються вже на трохи іншому рівні. Очікувати, що якісь новітні типи озброєння будуть надані або що щось суттєво зміниться через "Рамштайн", не варто. Бо, повторюсь, ці рішення ухвалюють на рівні керівників країн та керівників оборонних відомств.
Мозковий "штурм"
А чи можна розглядати засідання контактної групи "Рамштайн" як мозкові "штурми"? Коли компанія збирається для того, щоб настратегувати, наприклад, якусь чергову коаліцію? Адже на "Рамштайні" народжувалась танкова коаліція, ППО, снарядна та інші. Якої ще зброї нам треба, її поки що немає або немає в достатній кількості?
Коли збирається багато представників оборонних відомств різних країн, то на таких нарадах можуть "народитися" нові думки чи нові шляхи для постачання нам зброї, щось може стати простішим. Тож це можна назвати мозковим "штурмом". Щодо озброєння, то навряд чи існує якесь новітнє, про яке ми ще не чули. Це ті самі засоби протиповітряної оборони, снаряди, літаки, системи для забезпечення польотів літаків, засоби РЕБ. Усе, що нам необхідно на лінії фронту, і це вже до нас підʼїжджає або підʼїхало, особливо після того, як була погоджена допомога від США. Тож більше ракет, більше систем ураження ворога, більше всього, що нам треба.
"Чекаємо на прискорення постачання засобів ППО"
А чи є дані стосовно порядку денного саме сьогоднішнього засідання, яке відбудеться 20 травня? Які саме питання там будуть розглядатися? Яких тактичних рішень можна чекати?
Чекаємо на прискорення постачання засобів протиповітряної оборони, бо, як казав президент України Зеленський, "ми забезпечені не більше, як на 25% цими засобами". Нам треба щонайменше в чотири рази збільшити кількість засобів ППО, враховуючи й ракети. Адже йде багато розмов про те, що нам потрібні новітні зенітно-ракетні комплекси, але в нас і ті, які ми отримали раніше, непогано працюють. Проблема навіть не в кількості зенітно-ракетних комплексів, а в кількості ракет, які ми можемо використовувати. Також може там порушуватися питання й про те, що чи можемо ми все ж таки бити по території ворога зброєю наших партнерів, бо за міжнародними законами ми маємо право знищувати військові обʼєкти на території агресора, тут нам не треба додаткові дозволи. Але наші партнери просили цього не робити.
Олексій Гетьман. Фото: facebook.com/alexeyhetman
Міжнародне право дозволяє атакувати військові об'єкти держави-агресорки, де б вони не були
Є спостереження різних міжнародних аналітичних центрів, які відстежують перебіг воєнних дій, зокрема й Інституту вивчення війни, які відзначають зміну риторики представників влади США. Мовляв, заборони використовувати американську зброю по території Росії стають мʼякшими, менш категоричними. Чи ви теж це спостерігаєте? Якщо так, то що це означає на практиці? Ми маємо добитися, щоб хтось вийшов там і сказав "Так"? Чи цього ніколи не буде і ті менш категоричні заборони, як зараз, і є вже дозволом?
За великим рахунком, можна вважати й так. Що таке заборона чи дозвіл? Є правила і традиції війни, є міжнародне право, де прописано, що таке військовий злочин і що має робити країна під час зовнішньої агресії: атакувати ворожі військові об'єкти, де б вони не були. Йдеться й про територію ворога, й про тимчасово окуповану територію, в іншій країні, будь-де. Якщо з цих військових об'єктів атакують нашу країну, ми маємо право ці об'єкти атакувати і знищувати. Це міжнародне право. Не можуть закони чи розпорядження будь-якої країни, навіть США чи Великої Британії, бути вище, ніж міжнародне право. Тому вони не можуть нам заборонити те, що ним дозволене.
КОНТЕКСТ
Сенат Конгресу США 23 квітня 2024 року переважною більшістю голосів схвалив законопроєкт щодо надання фінансової та військової допомоги Україні на суму понад 60 мільярдів доларів. Законопроєкт набрав 79 голосів "за". "Проти" проголосувало 18 сенаторів. Таким чином, обидві палати конгресу США – Палата представників і Сенат – схвалили документ.
Перед ухвалою Сенату, 20 квітня 2024 року Палата представників Конгресу США проголосувала за законопроєкт щодо надання фінансової та військової допомоги Україні. "За" проголосували 311 конгресменів, "проти" – 112. Американські конгресмени зволікали з ухваленням допомоги Україні понад пів року.
Президент США Джо Байден 24 квітня 2024 року підписав ухвалений обома палатами Конгресу документ.
Відразу після цього Вашингтон оголосив про виділення військової допомоги Україні на 1 мільярд доларів. Цей пакет надає ЗСУ, зокрема, протитанкові комплекси Stinger і Javelin, снаряди калібру 155 міліметрів (у тому числі касетні) та 105 міліметрів, боєприпаси до реактивних артилерійських систем HIMARS, ракети для систем ППО, бойові машини піхоти Bradley, броньовані машини MRAP і Humvee.
