Фото: Пресслужба TAYANNA
Вдячність – це дуже спокійний і тихий стан внутрішньої сердечної любові
"Космос" – так називається твоя нова пісня. Розкажи, будь ласка, про неї. Коли вона була створена?
Вона була написана близько пів року тому. І тільки зараз я вирішила її випустити. Легка, класна, прикольна пісня про прекрасний стан кохання, який я порівнюю з космосом, з невідомістю, з дуже великим об'ємом.
Ти видала пісню "Космос", а чи ти вже відповіла собі на доволі філософське, але водночас дуже важливе питання: навіщо ти тут, на цій планеті Земля?
О, Боже, в мене ці питання були з дитинства чомусь. Я коли бачила, що люди щось роблять неправильно, навіть коли була дитиною і хтось якось себе поводив не так, я завжди запитувала маму: "Ну як вони так можуть? Ну от чому вони це роблять? Ну як вони не розуміють, що це неправильно?". І в мене було дуже багато таких запитань. Я тоді ходила, плакала і казала: "Боже, щось я не тут, по-моєму, мала народитись. Це не моя планета, тут так важко".
І в мене завжди були такі питання: "Що я тут роблю? Яка моя місія? Для чого я взагалі тут, на цій планеті? Що я маю зробити?". А потім, десь три роки тому я робила дихальні практики, сіла в парку, дивилась на траву і просто усвідомила, що трава просто росте. І вона не питає, яка в неї програма, вона на цій землі вже запрограмована рости. І можливо, людина теж має бути просто людиною і виконувати свої запрограмовані функції. Хоча б почати з того, щоб бути людиною, вивчити себе як людина: які є в мені якості як у людини. Як мінімум не вбивати один одного, тому що ти людина і ти не можеш вбити таку саму собі по подобі.
І це мені трава допомогла. Ну, не та трава, що люди можуть подумати (сміється). У кожної людини є своя місія. Вона її зможе відчути і побачити, якщо її не буде вітром, як траву, колихати туди-сюди. Коли відчуватиме себе, а не буде слухати когось. Якщо не збивати людину з її шляху, з її роздумів і внутрішнього стану, то людина тоді себе знайде і відчує – для чого вона тут і яка її місія.
Я пригадую пісню "Роде мій". Ти, коли її презентувала в нашому сказала таку фразу, що вдячність – це найвища форма проявлення глибини і розуміння світу. Як ти дійшла до цього висновку?
Просто претензії висунути – це дуже легко. Але потім ти розумієш, що все, що ти відчуваєш до іншої людини – ти відчуваєш це до себе. Ти ображаєшся на когось – це ображаєшся на себе. Ти злишся на когось – злишся на себе. Тобто всі емоції, які ти відчуваєш до когось – це твоє внутрішнє, просто та людина тобі це підсвітила. Ти насправді на себе злишся.
І ці емоції є найлегшими. А до вдячності треба прийти через це все. Тому що вдячність це дуже спокійний і тихий стан внутрішньої сердечної любові. Вдячність – за те, що ти відчуваєш любі емоції. За те, що ти живеш, за те, що є навколо тебе люди. Взагалі за все. Її навіть не описати. Тобто, цей стан такий трансцендентний, його неможливо описати – як і кохання.
Так само як і слово "Бог". Знаєш, його засунули в три букви, а воно настільки об'ємне, що мало букв і мало слів, щоб можна було описати такі поняття, як "Бог" і "Творець". І так само ці поняття, відчуття – вдячність, любов, кохання – настільки великі, що ти їх можеш тільки відчути, а не описати. І до цих енергій треба просто прийти якось. Звісно, кожна людина може це відчути, так? Коли вона буде, по-перше, собі нагадувати кожного дня, що вона вдячна кожній людині – і практики робити.
Фото: Пресслужба TAYANNA
Я раніше ніколи не визнавала того, що собі також треба бути вдячною
Я чула – як дізнатися, на правильному ти шляху свого розвитку чи ні. Треба прислухатись до себе. І якщо ти відчуваєш вдячність, значить, ти точно знаходишся на правильному шляху.
Напевно, може і так.
Ти відома сонграйтерка. Ти кажеш, що вже 20 років пишеш пісні для себе та інших артистів. От мені дуже цікаво, які історії стають піснями? Це завжди твоя якась особиста історія, щось пережите тобою? Чи це, може, тебе щось надихає із почутого ззовні?
Тільки особисте. Коли люди замовляють пісні, я питаю їх історію життя або про те, що вони хочуть почути в пісні. Або ж я знаходжусь в полі людини деякий час. Спілкуюсь, вивчаю її. І мені вже приходить інформаційно, про що має бути ця пісня – якось на рівні інтуїції і по емоціях. І завжди, наче, попадаю в тему.
Ти виглядаєш такою успішною і впевненою. От який твій цей шлях, кому і чому ти завдячуєш своєму успіху?
Може, це просто вигляд?.. Насправді завдячую людям всім навколо. По-перше, мамі і татові за вроджені риси характеру, за вроджений талант. Вдячна роду – бабусі, дідусю по маминій і татовій лінії. І звісно, собі теж. Знаєш, я раніше ніколи не визнавала того, що собі також треба бути вдячною. Звісно, людям, друзям, продюсерам, які були в моєму житті. Тобто всім, навіть тим, хто мене кривдили, ображали. Я вдячна всім, тому що вони всі, виходить, причетні до формування тієї особистості, якою я стала.
Якщо в тебе трапляються невдачі, поразки, вони тебе мотивують, ти сприймаєш їх як зріст чи це заганяє тебе в депресію?
Я взагалі колись була дуже меланхолійна людина. Вже залишилося зовсім трішки цієї риси характеру. Ми ж складаємося з різних особистостей, так? В нас є багато іпостасей. Це, так само як і про емоції. Коли ти бачиш злість, ти кажеш: "Привіт, злість, я тебе бачу. Я не вибирала тебе зараз відчувати. До побачення, я обираю радість". Такі психологічні штуки є.
Коли я побачила цього меланхоліка в собі, я сіла і кажу: "Слухай, дивись, меланхолічка ти моя. Нам з тобою якось не по дорозі. Тому що ти коли проявляєшся, в мене там оце і оце страждає, я впадаю в депресію". Ось так ми і поговорили. Насправді хто займається цим всім, то розуміють про що я.
Тому раніше я впадала в депресію. Зараз мені кожна поразка дає, навпаки, злість. Я обрала, що я замість депресії буду злитись. І я злюсь. І через цю злість підіймається моя продуктивність. Тобто, я йду щось роблю, займаюсь спортом, працюю, прибираю вдома. Не лягаю на ліжко мертвяком і страждаю. Можу собі дозволити стати майстром страждання максимум на день. А далі включаю злість. Коли ти свідомо розумієш, що ти зараз відчуєш, ти собі потім вибудовуєш вдячність або іншу емоцію – азарт і так далі. Тому можна з собою домовлятися і просто вивчати свої стратегії з дитинства. І коли ти себе вивчаєш, ти змінюєшся і йдеш куди тобі потрібно.
Над чим зараз триває твоя робота і яким буде наступний реліз?
17 травня вийде нова робота "Ecstatic". Це пісня, яку я робила два роки на Балі з діджеєм. Ми її вирішили випустити нарешті. Вона вже є на Beatport, а сімнадцятого числа буде вже на всіх музичних майданчиках. І сподіваюся, що вона класно зайде, тому що це зовсім інше, ніж те, що я робила до цього. Подивимось, якщо вона зайде, то можливо, запишу альбом в такому стилі. Планую ще багато прем’єр. Пішла творити!
Редакторка текстової версії – Міла Кравчук
Відеоверсії інтерв'ю дивіться на офіційному YouTube-каналі Радіо Промінь.
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу нової української музики "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
