Фото: Лілія Лилик, Радіо Промінь
Українська музика має бути впізнаваною у світі, це наша позиція.
Артеме, коли ти написав пісню "Кропива"? Як зʼявилася ідея її створення?
Написав нещодавно. Це свіжий матеріал. У нас була ідея "засемплити", зациклити якесь слово. Почали його шукати, щось обирати. Чомусь спало на думку слово "кропива". Втім, у нього є бекграунд — пісня Поплавського, яка хоч і виглядає крінжово, але всі її знали в певний період. Потім стали копати глибше. Кропива — це класна суперукраїнська рослина, з якої можна робити одяг, ліки. Як ще обіграти кропиву? Як стан людини, коли ти на щось чи на когось злишся. Чому ні? Також є програма для військових "Кропива", здається, вона використовується в артилерії, наскільки я правильно памʼятаю. І це теж класно, бо ми не відводимо людей від реальності, не надягаємо рожеві окуляри. Взагалі трек вийшов дуже різноманітним: на початку він наче веселий, потім качовий, потім якийсь серйозний. І це класно, тому що "Кропива" — емоційна історія. Ми не ставили собі рамки, що буде ось так. Цей трек про творчість.
Як щодо відео, де ви його знімали і яку ідею реалізували в кліпі?
У цієї роботи є передісторія. Я ж взагалі діджей. Вигравав чемпіонат України, їздив на чемпіонат світу. Часто помічав, що наша хіп-хоп, R&B тусовки не дуже щирі. Мені це не подобалося. Тому хотілося зробити дуже справжній кліп, знятий не в студії з купою техніки, а в якомусь невеличкому місті. В результаті кліп ми зняли в нашому рідному Кременчуці. По картинці, по ідеї для нас було важливо показати, як живуть прості люди. Якщо говорити про сюжет самого відео, то там спершу з'являється хлопець, який слухає промову старшого брата про те, що не слід боятися, треба робити те, що хочеш. Він ділиться якоюсь ідеєю зі своїми друзями, вони хлопця не підтримують. Тоді зʼявляється дівчинка. Хлопець показує їй, що в гаражі майструє бойового робота, у якого завантажує програму "Кропива". Тобто тут багато дуже поєднань, коли кожна історія має значення.
Артеме, розкажи про роботу над відео, можливо, щось незвичне сталося під час фільмування? Ви ж знімали на ринку?
Так, але ми все робили офіційно, брали дозволи. Ми заходимо вже в день початку роботи над відео, стоїмо, розмовляємо між собою. До нас підходять жінки, які багато років працюють на ринку, і питають: "А що ви тут будете знімати?". Ми почали розповідати про ідею кліпу. Спершу вона жінкам не сподобалася, зніматися вони теж не хотіли, але потім стали усміхатися, працювати в кадрі. Все було класно. Але я дуже переживав через те, що нам чи не вперше довелося працювати з дітьми, в цьому кліпі — з учнями Кременчуцької акторської школи. Я вважав, що буде складно, адже дорослі не завжди можуть написати музику чи ще якось організувати себе, коли треба. Але наші юні актори дуже класно працювали, вигадували якісь ідеї додатково. З ними було легше, ніж з членами гурту, коли вони розставляли щось на майданчику.
У пісні "Кропива" ви поєднали звучання народних інструментів із сучасними і, власне, це поєднання стало фішкою вашого гурту. Знаю, що ви почали проєкт зі створення бази семплів із музичних народних інструментів. Розкажи, будь ласка, про нього.
В контексті світового музичного процесу писати семпли — не щось нове. Їх дуже багато в різних країнах. Але, якщо хочеш створити щось з українськими семплами, це практично неможливо. Чому? Тому що їх просто немає. Ніхто в Україні цим не займався. Ми вирішили виправити ситуацію, тому що вважаємо, що українська музика має бути впізнаваною у світі. І це дійсно наша позиція. Зараз розробляємо повноцінний проєкт, думаємо над тим, з ким будемо співпрацювати. Це точно буде Національний академічний оркестр народних інструментів України (НАОНІ). Також хочемо поїхати в експедицію, скажімо, на Закарпаття чи Полтавщину, щоб записати класичний звук регіону. Ми плануємо робити повноцінні семпли, які будуть поділені на стилі. Наприклад, для попмузики, репу чи техно.
Для нас принципово важливо писати музику, розвиватися, мати свій шлях.
Раніше у реп-артистів були великі проблеми з авторським правом, тому що вони часто робили свої читки на чужу музику. У тебе ж теж реп-минуле. Ти не смикав чужі мелодії?
Так, на початку хіп-хоп культури це було дуже серйозною проблемою. Але я, коли почав займатися музикою, розумів, про що мова. Тому ми завжди писали свою музику. Створення семплів — це взагалі окрема культура музична, і вона мені дуже подобається. Тому що ти дійсно можеш доторкнутися до енергії пісні, створеної колись, бо трек до тебе писався в якихось експериментальних умовах чи особливих життєвих обставинах артиста. Але все з часом забувається. А ти береш і переосмислюєш цю музику, даєш звук…
Чи доречно створювати базу семплів, коли вже є ENKO, The Maneken, які зробили свої? Можливо, треба було з ними об'єднатися.
У ENKO та The Maneken невеличкі бази, але їм взагалі респект за цю діяльність. Тут йдеться не про те, хто краще зробить. Ми маємо наситити ринок, щоб матеріал можна було використовувати. Розумієте, є стилі, які презентують країни. Наприклад, регі — Ямайку, маленьку державу насправді. А Україна такого стилю не має. Тому ми прагнемо його створити й просувати. Вигадали стиль під назвою укробас. Ми в ньому пишемо, його презентуємо. Тобто максимально хочемо, щоб далі нашу країну інші музиканти асоціювали з ним.
Був випадок, коли вашу пісню "Доброго вечора, ми з України" в США грали цілу годину по колу…
Так, ми їздили з туром до Канади та США — збирали гроші для наших захисників. І нам запропонували взяти участь у параді в Вашингтоні на День незалежності Сполучених Штатів. Я спершу не повірив в те, що це може відбутися. Але все склалося. Ми виступали на невеличкій платформі, грали "Доброго вечора, ми з України". Не знаю, скільки разів за годину ми її виконали, але це був супердосвід.
.JPG)
Фото: Лілія Лилик, Радіо Промінь
Ви не боїтеся стати гуртом однієї пісні?
Гадаю, у кожного гурту, у кожного артиста є свій знаковий трек, популярність якого важко перевершити. Я цим не переймаюся. Для нас принципово писати музику, розвиватися, мати свій шлях. Штука в тому, що ми не прагнемо Олімпу. У музиці ти постійно маєш рухатися. Це як сковорідка: якщо ти десь зупинився, то пригорів. Тому треба постійно розвиватися, щоб не пригорати.
Все більше у Probass ∆ Hardi чути реп, саме твій реп. Це правда, що ти свого часу переміг гурт "Гриби" на хіп-хоп конкурсі?
Так, це був фестиваль "Донбаська проба" у Донецьку, дуже серйозна подія як на той час. І ми змагалися з 4atty, він тоді виступав з іншим складом, але потім увійшов до гурту "Гриби". Вони посіли друге місце, а ми перемогли. Насправді я все своє життя займаюсь хіп-хопом, це була моя філософія, яка мала різні прояви. Дехто думає, що я тільки заходжу на цю сцену, але ні, друзі, я повертаюся. І мені йдеться не про хайп, а про бажання робити щось актуальне. Щодо текстів, то вже не вистачає декількох слів перед дропом, щоб сказати про те, що відчуваєш. Зараз набагато більше емоцій, тому тексти й пишуться, хоча був період, коли мені вистачало тільки музики. Я займався виключно діджеїнгом, вірші не створював взагалі.
Артеме, про що твій реп?
Про життя. Думаю, так відповів би будь-який реп-виконавець. Але цікаво те, що зараз ти знову себе читаєш. Прожив якусь емоцію і розумієш, що це саме те, чим хочеш поділитися з іншими людьми.
Яким буде наступний реліз Probass ∆ Hardi?
Зараз ми в цьому релізі повністю, якщо чесно. Хочеться робити щось масштабне. У нас є декілька варіантів. Але за відчуттями хочеться зробити щось емоційне, можливо, навіть меланхолійне, але це все одно буде електронна танцювальна музика.
Редакторка текстової версії — Анастасія Герасимова.
Відеоверсії інтерв'ю дивіться на офіційному YouTube-каналі Радіо Промінь.
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу нової української музики "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
