Ілюстративне фото: facebook/GeneralStaff.ua
"Рада дуже дисципліновано проголосувала"
Верховна Рада у другому читанні ухвалила законопроєкт про мобілізацію №10449. За нього проголосували 283 народні депутати, але без норми про демобілізацію. Враховуючи величезну кількість правок складалося враження, що його розгляд буде тривалим. На вашу думку, чому усе відбулося так швидко і чому без положень про демобілізацію?
Це відбулося блискавично. 4200 правок треба розглядати щонайменше 2 місяці, якщо кожну розглядати і голосувати. А тут всі ці правки пройшов Комітет. Залишили тільки 31-ну. Та ще й Рада дуже дисципліновано проголосувала. І це свідчить лише про одне – Офіс президента, який фактично є Ставкою Верховного Головнокомандуючого, врешті-решт дозрів до того, що треба ухвалити закон щодо мобілізації. Пішла відповідна вказівка, і депутати відпрацювали. Бо без вказівки вони займаються казна-чим, де оборонні проблеми займають мізерне місце, на жаль.
"Закон про мобілізацію потрібно було ухвалювати вже"
Що, згідно із цим законопроєктом, буде змінено в процесі мобілізації і які зміни торкнуться обов'язків військовозобов'язаних?
Чесно кажучи, принципової різниці немає. Звісно, цей закон буде не дуже досконалим. Бо він, як будь-який компромісний закон через широкий розголос і суспільний резонанс, не може бути абсолютно досконалим. Але це принциповий крок вперед.
Щодо принципових змін. Слава Богу, там достатньо чітко прописана процедура, хто є військовозобов'язаним, яким чином з ним спілкуються військкомати, що буде, якщо людина не відгукується на повістки. Добре, що прибрали дурні каральні норми, що за ухиляння може бути судовий вирок, ув'язнення і тому подібне. Оскільки це не є кримінальним злочином, то там збережені фінансові покарання. Там штраф, залежно від того, скільки разів людина не відгукнулася на повістку. І, в принципі, там все достатньо добре прописано. Але жодним чином не зачеплена демобілізація. І це якраз причина того, що системна опозиція, "Батьківщина" і "Європейська Солідарність", не голосували. Але часу не було. Закон про мобілізацію потрібно було ухвалювати вже. А якщо почати розбиратися з демобілізацією, то він застряг би ще на декілька місяців. Достатньо розумне рішення було віднести це в окремий закон. Проблема в тому, скільки він буде готуватися? Якщо знову півроку, як закон про мобілізацію, то це біда.
Але хочу зауважити принципово важливу річ. В ухваленому законі можуть бути дуже добрі положення, але все вирішує практика його застосування. Маю на увазі, що в жодному законі України не має такого положення, щоб можна було людей хапати на вулиці, кидати у буса і до чогось примушувати. Але практика, на жаль, в деяких містах така існує. Тобто від практики застосування закону буде залежати все.
.jpg)
Олександр Кочетков. Фото: facebook/centerdpc
"Не може бути мобілізація без демобілізації"
Кейс з демобілізацією наразі відтермінований, але він на порядку денному. На вашу думку, як швидко за нього можуть взятися? І чи можемо ми припустити, що голосування буде таким же блискавичним, як і при ухваленні законопроєкту про мобілізацію?
Тут можуть бути лише сподівання і надії. Чіткої інформації немає абсолютно ні в кого. Але якщо така жорстка позиція Офісу Президента, Ставки Верховного Головнокомандуючого, щодо спонукання депутатів до законотворчої роботи збережеться, то закон про демобілізацію можна розробити і ухвалити протягом місяця. І це потрібно робити. Бо відсутність цього закону, відсутність будь-яких положень щодо демобілізації, дуже демонструє бійців. Бо виходить, що вони читаю закон і бачать, що "воювати доведеться до пенсії" чи до чогось іншого. Треба вирішувати. Не може бути мобілізація без демобілізації. Інакше це не працює. І це викликає відторгнення і тих, хто на фронті і тих, хто повинен йти на фронт. Треба вирішувати протягом місяця, максимум двох.
Яка відповідальність тепер буде для військовозобов'язаних, які не з'являються по повістці або не перебувають на військовому облікові? І чи потрібно бігти до військкоматів тим, хто перші місяці війни вже оновили свої дані?
Щодо покарань, то там грошові штрафи, які залежать від того, чи на першу повістку людина призовного віку не відреагувала, чи на другу, чи третю. Головне, що не буде арештів майна і тому подібного. Але певний примус буде присутній. Щодо перереєстрації. В законі дещо розширюються категорії хворих, що мають певні хвороби, які можуть бути задіяні у військовій службі. Їм треба буде обов'язково знову з'явитися і оновити свої дані. А от щодо тих, що на початку війни були і в них нічого не змінилося, ні місце проживання, ні стан здоров'я, то тут ми якраз повертаємося до практики застосування закону. З точки зору здорового глузду, ні. Це бюрократична робота і це відповідальність безпосередньо військкоматів. Щоб вони розбиралися, де, що і як, бо їм інформацію надали. Але швидше за все вони спробують знову залучити всіх, щоб всі прийшли, і з ними знову провели якусь "виховну роботу". На жаль, мабуть буде так.
