Херсонський обласний художній музей імені Олексія Шовкуненка. Фото: сommons.wikimedia.org
Викрали з музею все, що змогли
— Співробітники Херсонського художнього музею ідентифікували 100 робіт, які вкрали російські військові під час втечі з міста. Ці роботи впізнали на відео пропагандистських ЗМІ, яке було зняте в центральному музеї Тавриди в Сімферополі у вересні 2023 року. За яких обставин були викрадені ці роботи?
Як ви знаєте, Херсон був захоплений росіянами і окупований. Впродовж 5 місяців співробітники брехали окупантам, що робіт буцімто в музеї немає, оскільки триває реставрація. Але зрештою 19 липня окупанти прийшли до музею, захопили його, призначили свою директорку, намагалися якось проводити свою культурно-масову роботу. Цього не можна було зробити через ремонт і відсутність виставкових площ та навіть перекриттів між поверхами. Але вони пристосували для цього виставкову залу Спілки художників і провели одну виставку з колекції Херсонського художнього музею. Другу анонсували, але так і не змогли відкрити.
Лариса Жарких. Скриншот із відео Ukraine Media Center Odesa
Перед відходом з міста окупанти викрали з музею все, що змогли. І назвали це "евакуацією". Тобто, загорнули свій злочин в нібито позитивну і правильну обгортку. Із майже 14 000 творів мистецтва, які зберігалися в музеї, росіяни викрали понад 10 000. Це мародерство відбувалося з 31 жовтня по 4 листопада. І вже 5 листопада в мережі ми знайшли світлини, зроблені біля Центрального музею Тавриди в Сімферополі й всередині цього приміщення. І буквально одразу впали в око дві роботи з нашої колекції. Ми почали придивлятися, і вже 7 листопада 2022 року ми оприлюднили першу інформацію про те, що деякі роботи ідентифіковані. Тривалий час ми працювали лише з цими фотографіями, які потрапляли в мережу.
А ще окупанти мають гарну звичку – вони документують власні злочини. І вже 1 квітня 2023 року, рівно рік тому, вони підписали папірчик – договір між дирекцією Центрального музею Тавриди в Сімферополі і фейковою російською структурою, яка гучно називається "Міністерство культури Херсонської області". Це договір про зберігання робіт у музеї в Криму. Тобто, пограбували в листопаді, а лише в квітні зробили відповідні документи. Інформацію, яку вони поширювали, супроводжували фотографії. Ми знову уважно подивилися на ці фотографії і впізнали там наші твори. Довго працювали і з цими світлинами, постійно звинувачували Росію в мародерстві і, очевидно, додзьобали до їхнього мозку так, що вони вирішили виправдатися. Влітку, наприкінці серпня – на початку вересня, на окупантських телеканалах вийшли сюжети, в яких вони заперечували те, що вони крадії і мародери. Вони, мовляв, мають високу мету – вони "врятували" твори мистецтва з Херсону. Отак, вивчаючи відео, ми на сьогоднішній день ідентифікували 100 робіт.
Але ми вивчали не лише ці сюжети. Нещодавно так зване "Міністерство культури Херсонської області" проводило захід до дати, яку вони називають "возз'єднання Криму з Росією", і на цьому заході вже в Генічеську засвітилася ще одна робота з нашої постійної експозиції – картина відомого російського митця, першого російського імпресіоніста – Костянтина Коровіна "Фаетон у Севастополі". І людина, яка є колаборантом, яка називала себе журналістом, а зараз він називається співробітником отієї російської версії Херсонського художнього музею, проводив нібито майстер-клас. Він із дітьми робив копію цієї картини. Коли ми це побачили, то хапалися за серце: картина стояла без рами, без захисного скла, в безпосередній близькості до фарб.
Вони вважають за свою "честь і доблесть" показати те, що вкрали
— Ви ідентифікуєте вкрадені роботи лише за фото і відео, які окупанти викладають в інтернеті, чи існують й інші методи ідентифікації?
Окрім світлин, які оприлюднили не окупанти, а українська блогерка, поки ми орієнтуємося на те, що роблять росіяни. Не маючи совісті, вони вважають за свою "честь і доблесть" показати те, що вкрали. Для нас це поки єдина можливість.
— А про що йдеться в цих сюжетах, які вам допомагають в процесі ідентифікації вкрадених робіт? Як вони подають цю інформацію? Як вони ще виправдовують свої дії, окрім як "порятунком"?
Від початку все подавалося, як "евакуація", як "захист культурних цінностей". Навіть за кілька днів до пограбування нашого музею, адже грабували і наших сусідів – Краєзнавчий музей, це "Міністерство культури" оприлюднило інформацію, які, мовляв, вони молодці – вони "рятують" твори мистецтва. Тоді інформації про викрадення ще не було, але стало зрозуміло, що руки у них до цього дійдуть. І надалі все мало саме таку риторику – які ми молодці, київський режим буде бомбити музеї, а ми рятуємо твори мистецтва.
Нещодавно німецькі юристи намагалися розібратися в цій ситуації і визначити, чи мала право Росія вчиняти такі дії. І, керуючись міжнародними законами, вони дійшли до висновку – ні! Вони не мали права цього робити з жодної точки зору. Попри те, що росіяни наголошують на тому, що вони лише їх "зберігають". До речі, директор Центрального музею Тавриди Андрій Мальгін, який також був присутній при грабунку нашого музею, з середини листопада 2022 року багато разів казав і російським, і українським, і іноземним ЗМІ про те, що у нього в музеї перебуває близько 10 000 творів мистецтва з Херсонського художнього музею. Що нібито його задача – це лише збереження творів мистецтва. А потім, мовляв, вони повернуть їх в музей. Коли Херсон буде "звільнений" росіянами.
Один твір "виплив" у Генічеську
— Тобто захоплений знову…
Може вони й сподіваються на це, але ж ми розуміємо, що цього не буде. До речі, до останніх днів ми вважали, що основна частина колекції зберігається в Криму. А те, що один твір "виплив" у Генічеську, підживлює наші страхи щодо того, що колекція могла бути розпорошена. По-перше, цифри не збігаються. Мальгін говорить про майже 10 000, а викрадено понад 10 000. Більше того – найцінніших робіт ми не бачимо. Час від часу щось потрапляє на око, але основні роботи, наприклад, Айвазовського, ми не бачимо. Ми не бачимо жодної ікони. А це ті роботи, на які росіяни поклали око ще за 2 тижні до пограбування. Тоді в російських "Ізвєстіях" вийшла стаття про те, що російський музейний фонд поповниться. Крім Херсонського, розглядалися ще три музеї на окупованих територіях. І, говорячи про Херсонський художній музей, вони звернули увагу саме на ікони та картини Айвазовського.
— Які ще цінні роботи ідентифіковані та неідентифіковані?
Серед неідентифікованих – це, насамперед, "Дама з собачкою" англійського художника голландського походження Пітера Лелі ХVII століття. За долю цього твору ми всі дуже переживаємо. Цього твору немає. Немає творів, як я вже сказала, Івана Айвазовського, Миколи Пимоненка. Також викрадена робота німецького художника Августа фон Байєра, яка була єдиною його роботою в Україні. Вкрадені роботи Передвижників (товариство пересувних художніх виставок – ред.), Тетяни Яблонської, Зінаїди Серебрякової, майоліка Врубеля. Про цей перелік можна говорити дуже довго.
З ідентифікованих – мініатюра Івана Похитонова – українця, якого росіяни вважають російським художником. Хоча до Росії він не мав жодного стосунку, жив в Європі, а народився в Херсонській губернії. Темістокль Вірста – художник українського походження, який працював у Франції; Михайло Андрієнко-Нечитайло – також наш земляк, який працював у Франції. Основна частина, приблизно 80-85%, з того, що ідентифіковано – це твори українських митців. І це повертає нас до питання, що окупанти викрадають українську культурну спадщину. І майже половина ідентифікованого нами – це роботи херсонських художників. Також дуже цінними для нас є дві роботи Карліса Добрайса, які майстер подарував музею у 2017 році; багато творів херсонського корифея живопису, людини, яка сприяла розвитку художнього руху на Херсонщині – Георгія Курнакова. Найнеприємніше для мене, що серед вкраденого є роботи, які були нам подаровані вже після окупації. Талановита херсонська художниця Катерина Михальченко, перш ніж виїхати з Херсона в березні 2022 року, подарувала нашому музею 5 своїх робіт. І їх теж вкрали.
Твори вантажили як сміття, як непотріб
При тому, що крали, в основному, твори з постійної експозиції. Намагалися вкрасти насамперед те, що має максимальну мистецьку і фінансову цінність, але насправді вони робили свій якийсь нікому не зрозумілий план. Наша співробітниця, головна зберігачка Ганна Скрипка, яка весь цей час працювала в окупованому музеї під прикриттям, чула такі їхні розмови: "Чи достатньо нам 6000? Ні, недостатньо! А 8000? Теж недостатньо! От 10000 – це нормально!" Справді, який незрозумілий план. І не дивно, що практично вся графіка була вивезена. Бо графічні роботи невеличкі. Це – не винести величезне полотно. Взяв папочку – а там вже десяток чи два десятки робіт! Взяв і переніс до машини.
До речі, люди, які бачили процес викрадення, в один голос говорили про те, що росіяни дбайливіше ставляться до пральних машин, ніж до творів мистецтва. Попри те, що були російські куратори в музеї під час цього мародерства, свідки говорили, що ці твори вантажили як сміття, як непотріб. Ставало серце, коли вони бачили, як роботи, які можна брати тільки в рукавичках, брали голими руками. І вугілля, яким були написані роботи, залишалося на пальцях цих людей. Але я можу запевнити, що ідентифікованих робіт буде більше. І ми щодня працюємо над цим.
