Фото: Пресслужба Michelle Andrade
Мені завжди хотілося співати. Я розуміла, як артисти впливають на людей своїми піснями
Розкажи, будь ласка, про створення нової пісні "В твоїх очах".
Створювалась вона в січні минулого року. Не питайте, чому я так довго її ховала. Але тоді я переживала суперяскраві емоції – це були перші-перші місяці кохання. Мені як творчій людині хотілось спочатку це все перенести на папір, а потім вже співати, тому що я не дуже розповідаю про своє особисте життя в соцмережах, не люблю цього робити. Мені здається, що про моє особисте життя можна почути в моїх піснях – як і про те, що я взагалі переживаю.
Хто тобі допомагав з аранжуванням, записом, зведенням, з ким ти працювала?
Це мій неймовірний друг, дуже крутий і талановитий музикант Вова Мажора. Ми з ним вже працювали над міні-альбомчиком "Неприховане" з трьома піснями, який разом створили. Ми дуже давно знайомі, хотіли з ним працювати, але ніяк не вдавалося.
Щодо того, чому так довго ховала пісню. Я, читала прес-реліз і там написано, що ти просто не наважувалася. Тобто, тепер наважилася?
Взагалі, я така людина, що в мене коротка пам'ять. І це інколи мені допомагає в житті, тому що я забуваю дуже швидко якісь погані речі, які відбуваються в моєму житті. Коли ми робили прес-реліз, треба було все згадати. Розумієте?
Рік тому я створила цю пісню. Я вже не пам'ятаю, що було тоді. І коли я діставала архіви, наші переписки з Мажорою, то там я знайшла смс, де я йому казала: "Вовчик, я вже не можу, я не хочу. Я зараз думаю не займатися музикою, взагалі. Я хочу кинути її. І мені зараз дуже погано. Я взагалі не знаю, що хочу робити".
Я дуже духовна людина, з одного боку, але мені подобається також жити в матеріальному світі. І коли ти відчуваєш якісь дуже високі вібрації, ти не розумієш як бути, що робити. Навіщо мені музика? Для чого я це роблю? Тобто підіймаються дуже такі важливі питання в нашому житті. І поки я не відповіла на них, я не випустила цю пісню.
Я не хотіла навіть торкатися, тому що я розуміла, що це не буде по-справжньому. Це не дасть того, що я хочу, щоб люди відчували. Це не дасть мені те, що я хочу. Тому я почекала. В січні цього року я була в Болівії, на своїй батьківщині. Я побула з родиною, трішки відновилась. І зрозуміла, що хочу цю пісню випустити, щоб світ її почув і побачив.
З ким ти працювала над кліпом? І яку ідею ви реалізовували?
Я працювала з новою командою. Ми також знайомі вже давно. Молода команда, перспективна, хороша. Звичайно, для артиста дуже важливо передати не тільки музику. Я знала, що у людей будуть свої асоціації, коли вони її почують. Але коли вони її побачать, вони зрозуміють її ще глибше. Так і відбулося.
Я трохи поекспериментувала з голосом. Можливо, в цій пісні я його не повністю розкрила. Я просто гралася для того, щоб була якась фішечка. Я дуже хотіла, щоб в кліпі був рожевий колір, тому що він асоціюється із закоханістю. А другий образ вже більш такий сексі, тому що я збираюся на побачення. І звичайно, я хочу, щоб мій коханий бачив мене в найкращому. І червоний – це також про любов. Тому ці два кольори в мене асоціюються з коханням.
Тобто, в пісні ти співаєш про свого коханого. Чи готова ти говорити про нього? Називати його ім'я?
Ні, ні, ні! Взагалі, ні. Він не забороняє мені говорити про нас. Але він непублічна особа. І я поважаю його простір. І нам дуже комфортно там, де ми знаходимось. Звичайно, інколи хочеться інтригувати, ми ж любимо трішечки хайпувати, як кажуть. В пісні все одно я кажу про свої почуття. Але я ще не готова, напевно, розповідати про своє особисте життя.
Фото: Пресслужба Michelle Andrade
Раніше я перекладала всю відповідальність на своїх продюсерів, але зараз для мене дуже важливо, щоб моє життя було в моїх руках
Ти стала відомою ще 10 років тому, коли виступила на шоу "X-Фактор". Потім ти опинилася на лейблі MOЗGI. Як так сталося, що коли лейбл переформатувався, тебе не запросили в Pomitni (новий лейбл Ірини Горової – прим. ред.)?
До того, як вони переформатувалися в Pomitni, ми вже не були у відносинах "продюсер і підопічна". Коли почалось повномасштабне вторгнення, ми вели переговори про те, що ми вже не хочемо працювати разом. Тому що я зрозуміла, що хочу дати собі час для того, щоб створити щось нове. І коли ви розвиваєтесь – ви йдете разом або вже окремо. Я зрозуміла, що я хочу вже, напевно, окремо, бо деякі мої ідеї не підтримували. Мені дуже тяжко, коли в творчих моментах мені не дають слова, не підтримують.
Зараз, наприклад, коли я бачу Іру десь, то ми можемо привітатись. І все нормально. Насправді, мені дуже потрібен цей досвід – робити і працювати для себе. Тому що раніше я перекладала всю відповідальність на своїх продюсерів. Вони все робили за мене. А зараз для мене дуже важливо, щоб моє життя, зокрема й творче, було в моїх руках. Щоб я розуміла, куди я йду – щоб люди це відчували. І навіть зараз мені трішечки легше на інтерв'ю, тому що я розумію, про що я говорю. "Musica", "Amor", "Hasta la Vista" – ці всі пісні про моє особисте життя, але все ж таки я відчувала відповідальність за них, а не за себе в першу чергу. Тому ми вирішили, що буде краще окремо, для того, щоб я змогла відчувати себе і подорослішати.
А в яких стосунках із лейблом Pomitni ти зараз?
Я думаю, що в добрих. Ми ніяк не співпрацюємо взагалі.
З Іриною Горовою ти можеш привітатися при зустрічі?
Звичайно, звичайно.
А якщо зустрінеш Потапа?
Не знаю, напевно, трішечки інакше, тому що він інша людина. От Іра, вона така більш лагідна, в неї є жіноча мудрість – і вона все ж таки мама. Вона все ж таки розуміє тебе як дівчину. Як жінка – жінку. А Потап дуже емоційний, насправді. І мені здається, що він дуже енергетична людина. Інколи тяжко з ним говорити, якщо чесно. Я його зустріла тільки один раз після повномасштабного вторгнення, це була досить незрозуміла зустріч. Ніби було все добре, але все одно я відчуваю, що ми вже ніколи не будемо друзями. Я не буду загадувати, але просто ось так. Але я їм всім дуже-дуже вдячна за досвід, за те, що вони мені подарували, за те, що люди почули ці пісні, за все. То був крутий період в нашому житті.
Фото: Пресслужба Michelle Andrade
Творчі люди можуть інколи не бачити справжній світ і жити в своїй бульбашці. Потрібно, щоб були поруч люди, які б спрямували творчі думки
А хто для тебе зараз є авторитетом саме у продюсуванні музики? Бо раніше було зрозуміло, що є Потап, є така хіт-мейк-машина, яка може просунути будь-яку пісню на широку аудиторію. Хто зараз?
Зараз я шукаю свою команду. В мене є музикант, менеджер, концертний менеджер, але от самого продюсера я ще не знайшла. Мені здається, що я хочу відчувати свою силу і тому наразі я сама собі продюсер. Звичайно, хочеться велику команду, яка б підтримувала твої ідеї. Ми, творчі люди, можемо інколи не побачити справжній світ, жити в своїй бульбашці. Тому потрібно, щоб були поруч люди, які б пригальмували, приземлили тебе і спрямували твої думки, ідеї в правильний напрямок. Мені здається, що зараз я в собі відчуваю трішечки й неба, й землі. Мені дуже подобається, що в мені є зараз такі якості. Тобто, я вирощую в собі такі якості. Але потрібна команда для того, щоб стабільно робити контент без пауз.
Після того, як ти стала саме незалежною артисткою, в тебе змінилися і звучання, і естетика. Чим викликана ця природа змін? Це твоє свідоме рішення, чи це ти позбавилася продюсера і тепер просто гнеш свою лінію?
Все разом. На початку, коли ми вже не працювали разом, я вирішила, що тепер буду намагатися робити те, що мені подобається. Я спробувала і награлася, можна сказати, трьома піснями. Вони дуже красиві, дуже прикольні. Але я зрозуміла потім, що дуже важливо дивитися на себе не тільки зсередини, а ще й збоку. Як побачать тебе люди, хто буде слухати твої пісні, це дуже важливо. І я зрозуміла, що не всі пісні можуть бути для широкої аудиторії, бо є тяжкими для сприйняття.
Мене тоді відпустили, але я не змогла отримати свої сто відсотків, а лише – тридцять. Я не кажу зараз про гроші, я говорю про аудиторію, про відгуки людей. Так, артисти мені там респектували, тому що вони розуміють музику, вона їм подобається. І звичайно, ми дивимося на музику з іншого боку. Але для мене це був дуже гарний досвід в моєму житті, тому що він дав розуміння того, що класно погратися, але треба все з розумом робити.
Якщо зайти на твою Інстаграм-сторінку, то можна побачити, що ти підписана там як mishvirmish. Це щось іспанською мовою?
Ой, ні! Насправді, в школі мене однолітки називали "Мішель-вермішель". Мені це подобалось, бо я була кучерява. Мене це не ображало, я думала – значить, вони мене люблять і не соромляться мене. Хоч я й вивчила українську та російську мови, але все одно роблю помилки. Тому що граматично це дуже важкі мови для мене. І я не знала, як пишеться вермішель через "е" чи через "і". Тому mishvirmish, а не mishvеrmish.
Фото: Лілія Лилик, Радіо Промінь
Я хочу, щоб люди відчули себе в якомусь затишному місці, слухаючи мої пісні
Я взагалі задумалась про те, що по суті, наші дитячі мрії формують нас як людей. І факт того, що нам вдалося закрити нашу мету, яку ми поставили собі в дитинстві, зараз, в цьому віці, в якому ми є, відкриває нам можливість отримати якусь нову мету. Які дитячі мрії тобі вдалося реалізувати і, можливо, які відкрилися?
Насправді, мені завжди дуже хотілося завжди співати. Я пам'ятаю робила концерти вдома, сама для себе. В мене було дуже коротке волосся, мене стригли налисо два рази. Всі думали, що я Майкл, а не Мішель, мені було дуже важко. І я вдягала мамині колготки на голову, щоб робити вигляд, що в мене є довге волосся. Пам'ятаю, що просто брала якийсь стакан або фен, як мікрофон, крутила волоссям і співала. Але коли батьків не було вдома.
Потім я хотіла бути директоркою школи – як моя бабуся, або секретаркою банку – як моя тітка. Зараз я розумію, що ці професії не для мене. А от співати – це моє. Я розуміла, як артисти впливають на людей своїми піснями. Тому що були часи, особливо, коли тобі п’ятнадцять, перші невдалі стосунки, ти слухаєш музику – і тобі стає краще. Навіть зараз є деякі пісні, які дають мені сили відчувати себе ще сильнішою. І я також хочу, щоб люди себе відчули в якомусь затишному місці, слухаючи мої пісні.
Над чим зараз працюєш? І коли буде наступний реліз?
Мені дуже подобається, що завдяки цій пісні в мене з'явилось багато нових ідей і розуміння того, що я хочу сьогодні-завтра піти на студію зробити нову пісню. Це дуже енергозатратна робота, особливо реліз. Тому що це вже не про творчість – це великий клопіткий процес, після якого зазвичай хочеться відпочити. Але насправді, після цієї пісні мені хочеться робити ще, ще, ще. Тому чекайте – сподіваюсь, це буде дуже скоро. Я зрозуміла, що не хочу випускати пісні кожен місяць, але я вже не буду робити великі паузи. І ще чекайте від мене дуже круту колабу з одним дуже крутим артистом, якого ви дуже добре знаєте!
Редакторка текстової версії — Міла Кравчук.
Відеоверсії інтерв'ю дивіться на офіційному YouTube-каналі Радіо Промінь.
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу українських премʼєр "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
