Євген Магда і Вадим Карп’як у студії Радіо Культура
Зосередження сірих схем
— Коли 28 лютого відбувся з'їзд депутатів усіх рівнів Придністров'я, де вони попросили Росію якось дипломатично повпливати на Молдову, тема Придністров'я знову заграла новими барвами в українському інформаційному просторі. Що українського в Придністров'ї зараз?
— Очевидно, що десятки тисяч мешканців, які можуть називати себе етнічними українцями. Офіційна мова українська. Україна є одним з учасників так званого процесу 5+2 про врегулювання конфлікту в Придністров'ї, який спалахнув на межі 80-90-х років на берегах Дністра. До речі, там є і етнічні росіяни, і етнічні молдавани, достатньо цікавий, строкатий спектр. Але в будь-якому випадку сьогодні це уламок Радянського Союзу, який фінансувався з одного боку російськими грошима, а з іншого боку через той факт, що Придністров'я до останнього часу було зосередженням сірих схем, і воно так функціонувало. Придністров'я як таке постало через збройний конфлікт. Конфлікт був, коли наприкінці 1980-х років розвалювався Радянський Союз і з його розпадом у національних республіках, зокрема в Молдові, почалося піднесення. В Україні воно називалося "Народний рух", в Литві — "Саюдіс", а в Молдові — "Народний фронт". Загалом ми маємо виходити з такого факту, як Заключний акт Наради з безпеки співробітництва в Європі 1975 року, і та людина, яка в Європі починає говорити про перегляд кордонів, є, м'яко кажучи, не сповна розуму.
"Республіка Шериф"
— Ви думаєте, що вже тоді росіяни закладали оцю історію? Чи в результаті сформувалися пізніше оці анклави і больові точки?
Я не виключаю, що закладали вже тоді. Тому що, якщо ми подивимось, чому так сталося з Молдовою і з Придністров'ям, тому що на територію Придністров'я виводилась 14-та армія, вона там розташовувалась, вона виходила з центральної Європи і туди ж вивозили боєприпаси. Йдеться про селище Ковбасна, за два кілометри від кордону з Україною, яке на території невизнаного Придністров'я. У цій ситуації російська 14-та армія була вагомим фактором. Коли поставали незалежні республіки, на території України був тоді уламок радянської армії розміром в мільйон людей, ядерна зброя, стратегічні бомбардувальники, а Кіровоградська область взагалі не була газифікована через те, що на її території розміщувалися пускові установки стратегічних ядерних ракет. Але для Молдови — це все не було актуально, але радянська, а потім російська військова присутність дозволила Придністров'ю постати. Придністров'я ще називають "Республікою Шериф", тому що там корпорація "Шериф", яку очолює зараз Віктор Гушан, теж, до речі, власник українського паспорта. Кажуть, що в нього достатньо багато власності на півдні України, на Одещині. Тож він побудував таку республіку, де все обертається навколо інтересів цієї корпорації. І вона ж активно займається контрабандою. І якби на це не дивилися крізь пальці представники влади України і Молдови…. Молдова як така межує винятково з Україною і Румунією. І якби був навіть маленький шматок кордону з Росією, Молдові вже було набагато важче. Цього зараз немає. Тому, коли я слухав оці апокаліптичні заклики, що пройшов з'їзд, вони зараз закличуть… Закличуть до чого? Для чого Путіну за два з половиною тижні до своїх перевиборів визнавати, взагалі удавати, що він чує? Немає потреби.
— Чому Молдова не вирішує це питання?
Немає чим. З точки зору Збройних Сил, наскільки я розумію, там приблизний паритет. По п'ять тисяч з кожного боку. В Молдові, за моїми спостереженнями, рани від Придністровської війни, там загинули, може, десятки, а то й сотні людей, вже дещо загоїлись. Це не так гостро болить, як в Україні після війни на Донбасі, яка, як почалась десять років, так і з певними змінами інтенсивності, але триває зараз. І плюс є вагомий фактор. Щоб ви розуміли, наскільки Молдова в військовому сенсі слабенька, зараз у них немає навіть системи протиповітряної оборони. Тобто її Європейський Союз обіцяв тільки створити, купити в цьому році радар, а в наступному році купити ракети, щоб вона могла якось захищати свій повітряний простір. І дуже складно уявити собі, як будуть воювати за Путіна, наприклад, в Придністров’ї, люди, у яких по 4-5 паспортів на руках з різним громадянством.
"Перед виборами на території і Молдови, і Румунії російські "шахеди" падатимуть інтенсивніше"
— Але якщо подивитися на це під логікою Путіна, то це дуже зручний момент. Ми вже знаємо, що цього тижня українські Збройні сили підтвердили проліт через територію Молдови російських безпілотних літальних апаратів, які летіли на Одеську область. Вони зробили коло, залетіли через повітряний простір Молдови. Молдова цього не підтвердила, але, в принципі, якщо в них немає системи ППО, то це і складно підтвердити. І це може бути випробуванням. Можуть там пролітати "шахеди", можуть падати…
Знайшли два "шахеди" на території Молдови за останній час. Тобто були подібні інциденти. І російська ракета падала на території Молдови. Ба більше, і на території Румунії падали "шахеди". І я припускаю, що і на території Молдови, і на території Румунії "шахеди" будуть падати більш інтенсивно. І подібні провокації дією стануть більш активні, тому що буде наближення парламентських і президентських виборів у Румунії, і президентських у Молдові, де також буде референдум про вступ до Європейського Союзу.
Молдова, Придністров’я і ЄС
— Уявіть собі Молдову, яка хоче в Євросоюз, подає заявку в Євросоюз, і тепер до них доєднується пів мільйона людей, а за останніми даними це приблизна кількість населення Придністров'я, які мають виразно проросійські і антиєвропейські настрої, які бачили і жили в системі, де фактично уламок Радянського Союзу. Тобто моє припущення, що Молдові просто невигідно вирішувати цю проблему. Ви його поділяєте?
Цілком. Напередодні президентських виборів, коли Майя Санду йтиме на другий термін, я думаю, що їй це невигідно з низки причин. По-перше, буде паралельно відбуватися процес президентських виборів і референдуму стосовно вступу Молдови до Європейського Союзу. І відповідно придністровці навряд чи будуть за це голосувати. Друге, це те, що виникає питання, а як вони збираються інтегруватися? Коли цей з'їзд заявив про переслідування і тиск з боку Молдови, мається на увазі, що просять суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності сплачувати податки до бюджету Молдови. Це логічно, тому що ви ведете бізнес у Придністров’ї, ви зареєстровані, бо інакше, якщо ви не визнані, ви ніяк не можете вийти на світовий ринок. І Молдова в цьому сенсі достатньо довго маневрувала, зокрема, там була тема з автомобільними номерами, коли до 2014 року можна було побачити ще машину, начебто на молдовських номерах, але без жодних прапорців. Тому це якраз були так звані нейтральні номери. Це складні процеси. Я ще зауважу такий момент, що з 2006 року існує так званий "план Дмитра Козака" (наближений до Путіна російський топчиновник — ред.), який запропонував асиметричну федерацію в Молдові, де Придністров'я зберігає свої достатньо великі права. І є Гагаузія, яка за Конституцією Молдови є автономію, де перемогла висуванка партії "Шор" Євгенія Гуцул. Це приклад того, як може потенціал людини, яка має багато грошей і має дійсно багато активності, вплинути на плюс-мінус на демократичні вибори, де до влади прийшла фактично ноунейм, яку ніхто не чув до виборчої кампанії. Але це їй зовсім не завадило.
Школа європейської інтеграції
— Складається враження, що Придністров'я для Молдови — це валіза без ручки. Дуже складно нести і тяжко кинути. Як ви прогнозуєте, як Молдова може вирішити цю проблему? Бо навряд чи з такими територіальними проблемами вона може повноцінно стати членом ЄС. Та і відмовитися від Придністров'я теж неможливо, тому що це внутрішній протест.
Влада Молдови, наскільки я бачу, будує собі перспективу на те, щоб говорити про європейську інтеграцію без участі Придністров'я. Зараз. Тобто починати ці переговори. До речі, їхній очевидний майбутній головний перемовник Ніку Попеску, який пішов з посади міністра закордонних справ і європейської інтеграції, прогнозував, що переговори не менше, ніж до 2030 року. З одного боку, ми теж маємо бути реалістами, коли ми чуємо, що ми за два роки будемо членами ЄС. Це трохи фантастично, як кажуть. А по-друге, відносини з Молдовою і з Придністров'ям, своєю чергою, так само як і відносини з будь-якою іншою державою, це для нас реальна школа європейської інтеграції. Тому що в Європейському Союзі треба враховувати інтереси своїх сусідів, говорити з ними. І якщо ми думаємо, що у нас проблеми тільки з Молдовою, ні. У нас за останній квартал 2023-го року різко погіршились відносини з центральноєвропейськими державами. І це теж проблема, яку треба буде вирішувати.
