Фото: Сергій Галушка, Радіо Промінь
Хочу розказати про нашу культурну ДНК, про тих, з кого починався музичний Олімп українського шоубізнесу.
MÉLOVIN, це вже твоє третє повернення на Нацвідбір. У 2018-му ти переміг. Нащо тобі все це знову?
Тому що з'явилися нові меседжі. Коли тобі є що сказати, треба це робити. Ми мало живемо, забуваємо, що смертні. Треба діяти набагато більше, активніше, здійснювати свої мрії, жити, відчувати, почувати, навчати інших, самим навчатися, трансформуватися. Це все про нас сьогодні. Немає майбутнього, немає минулого, є лише зараз. Якщо ти кайфуєш в житті, от саме в цю хвилиночку, ти це робиш, хочеш творити — роби. Змінюєшся ти — змінюються люди навколо, нація стає набагато здоровішою.
Це про натхнення?
Звісно. Люди, які, наприклад, не мають натхнення зараз, демотивовані. Це впливає на донейти, тому дуже треба всіх заряджати.
У фіналі ти виступатимеш з піснею Dreamer. Цю пісню створював спеціально для "Євробачення"?
Ні, не для "Євробачення". В липні я був у Львові. Хотілось щось таке написати, дуже прикольне, але не мав жодних ідей. Я пішов на Личаківське кладовище до Володимира Івасюка, до метра української сцени, української культури. Це справжнє, те, що називається ДНК нашої нації. Я пішов до нього на могилу. По-перше, Личаківський цвинтар — дуже красиве місце, місце сили. Я пішов до Володимира Івасюка, його навідати, взяв його пам'ятник за руку. Він зроблений у повний зріст. Тоді ще не було пісні на "Євробачення", але дуже хотілося. Я взяв його за руку і сказав: "Будь ласка, маестро, дайте мені хоч трошечки якогось натхнення, якусь пісню, яка зможе отримати право зазвучати на весь світ". Того вечора повертаюся в "Цитадель", в готель, де великі стіни, вежа. Підіймаюся на оглядовий майданчик і у мене в голові починає грати лейтмотив від початку і до кінця. Він звучить таким потойбічним хором. Ніби щось доторкнулося до мене звідти. І Володимир Івасюк, такий: "Тримай, ти просив, будь ласка". Я пішов швиденько у свій номер, дістав диктофон, все це записав. І зрозумів, що таке музична ДНК нації. Це ж історія всіх тих, хто взяв участь у формуванні України, у формуванні музичної культури. В мене аж сироти шкірою побігли. Ось він — меседж, історія про мрійництво. Володимир Івасюк був мрійником, як і Василь Зінкевич. Це легенди. Нещодавно сталася така ситуація: мій менеджмент поспілкувався з Василем Івановичем. Ми отримали, можна сказати, його благословення. Він був другом Володимира Івасюка. Це жива легенда. Василь Зінкевич — Герой України. Плануємо з ним зустріч. Василь Іванович зараз дуже багато працює над матеріалом. Я від нього у захваті. Ми спілкуємося особисто. І розуміння того, це друг Володимира Івасюка, метр Зінкевич, професор — це щось неймовірне, це занадто, щоб бути правдою.
Володимиру Івасюку ти подякував?
Я пішов наступного дня на кладовище, купив велику лампаду у вигляді серця і синьо-жовтий букет сухоцвітів. Подякував і сказав: "Володимире, будь ласка, укладімо з вами духовне парі. Якщо я поїду у Мальме, говоритиму про такі імена, як ваше, як мого улюбленого Зінкевича". Хочу, щоб це прозвучало. Тому, поки всі влаштовують хейт стосовно Матері Терези (ред.- реакція на пісню Teresa & Maria), її справжньої сутності, я хочу розказати про нашу культурну ДНК, про тих, з кого починався музичний Олімп українського шоубізнесу, хто стояв у початків, без кого не було б MÉLOVIN, alyona alyona, Jerry Heil та інших.
Поговорімо про твою пісню. Ти в одному з інтерв'ю розповідав, що саме англомовний текст тобі допомагали створювати. Хто це був?
Звісно, я цього не приховую. Всі останні пісні й ті? що я зараз роблю для альбому наступного — це все Олександр Біляк, соліст гурту MBreeze. Ми з ним завжди працюємо над англомовними піснями. Я зазвичай даю пачку меседжів, тексти українською мовою, а потім ми разом сидимо й адаптуємо англійською.
Якщо ви перестанете мріяти про своє особисте, досягти скорішої перемоги не вдасться, тому що ви будете демотивовані.
Ти співаєш пісню про мрійників і мрійниць. Про що мрієш ти сам? Перемогти на Нацвідборі?
Це не так масштабно. Я мрію залишити свою ДНК. Не лише у вигляді дитини, яку хочу колись в майбутньому. Культурний слід, спогад про себе, свої думки. Хочу залишити силу тут, коли мене не буде. Щоб персона й артист MÉLOVIN міг впливати на долі людей, навіть коли його вже фізично не буде, для того, щоб музика жила. У мене немає маленьких мрій, у мене є кінцева. Хочу, щоб власна історія MÉLOVIN була безсмертною, щоб її пам'ятали. Це залежить лише від мене та людей. Тому пісня Dreamer написана не про мене, а про всіх вас. Адже кожен має свої мрії. Зрозуміло, що в українців нині є одна спільна мрія — перемога й визволення нашої території від окупантів. Але ми маємо пам'ятати й про свої особисті мрії. Це обов'язково, вони на часі. Якщо ви перестанете мріяти про своє особисте, досягти скорішої перемоги не вдасться, тому що ви будете демотивовані. Тому згадуйте свого особистого внутрішнього маленького мрійника, якого іноді ми губимо через вплив соціуму. Дозвольте собі здійснювати свої мрії сьогодні, не чекайте чийогось дозволу. Мрійте!
У 2018-му ти на сцені "Євробачення" підіймався із фортепіано, нібито із потойбіччя. Це був епічний момент. Як триває підготовка цьогорічного номера? Що побачать глядачі 3 лютого?
Глядачі побачать мене одного на сцені. Це буде така собі мрійлива сповідь, маніфест, ода усіх мрійників, великий спогад про культових персон. Через музику можна це класно передати. DREAMER, по суті, є присвятою тим, хто стояв у початків.
В пісні ми чуємо тебе різним. Ти береш тут високі ноти, співаєш фальцетом. Особисто для тебе, на якій частині пісні ти відпочиваєш?
Ні на якій. Це постійна зміна темпу, настрою. Тому що життя непостійне. Воно може початися спокійно і закінчитися трагічно. Може початися трагічно і закінчитися з класним результатом. І лише ти здатен вирішити, який шлях обрати. Краще не в позі жертви сидіти, а розуміти, що все, що у тебе відбувається, веде до твоїх мрій. Або нагадує: повернися до своїх мрій!
Дозволимо собі помріяти й уявимо, що ти переміг і ти вирушив до Швеції. Розкажи, якою буде твоя місія там.
По-перше, я здійсню свою обіцянку перед Володимиром Івасюком. Розкажу про нього, про культових особистостей української сцени, про наш музичний ДНК-код. Це для мене супермісія. Не прагну говорити не про себе. Хочу промовляти від імені усіх мрійників. Хочу, щоб кожен згадав про власні мрії. Я щасливий, коли люди щасливі. В мені щось змінилося за останній рік. Став відчувати більше радості, допускати менше деструктивних думок.
Фото: Сергій Галушка, Радіо Промінь
Я повернувся до свого власного мрійника, до внутрішньої маленької дитинки.
Я бачила багато коментарів про твою зовнішність: "MÉLOVIN схуд, він такий, яким ми його бачили на "X-Факторі". Зміни, які зараз в тобі відбулися, це камбек у 2015? Чи такий збіг?
Це не камбек, а просто повернення до самого себе. Мені пишуть, що я знову звернувся до свого першого образу, до білого волосся. Але мало хто знає, що з народження і до 4 рочків був блондином. Тому я повернувся до свого власного мрійника, до внутрішньої маленької дитинки. Через те, що я доросла людина, мені треба її обіймати, любити і захищати.
Тобі закидують, що ти пішов на Нацвідбір після камінг-ауту, бо заручився підтримкою ЛГБТК+ спільноти?
Так, саме тому і пішов. Мені ж нема що робити, треба ж чимось спекулювати в житті. (сміється)
В шахах треба прораховувати кроки наперед, тому що ти робиш один крок і тільки на ньому фокусуєшся, інакше програєш…
Тому я ненавиджу шахи, але обожнюю людей, які в них грають. Мій мозок ламається від цієї гри. Він у мене більше творчий. Так, я думаю про стратегію, тому що я продюсер у своєму проєкті. І, звісно, я це все розумію. Але, що сказати про ці закиди, я не думаю. Бо воно ж відбулося вже. Я живу в цьому моменті, розуміючи, що буде далі. Зараз у мене є сила, ментальне здоров'я, пропрацьована голова, любов до слухача, у мене є історія, я хочу порушити тему тих, з кого все починалося, прагну віддати шану і повагу цим людям.
Українські артисти зараз мають більше шансів влитися у світовий шоубізнес і звучати на рівні світових зірок. На твою думку, що для цього потрібно?
Неважливо, з якої ти країни. Ти або хочеш і робиш щось для цього, або ти сам собі не дозволяєш чогось і не робиш цього. Тому все життя будеш сидіти й звинувачувати світ у відсутності досягнень, успіху. Треба брати життя у свої руки. Поплакали, встали, видихнули, гордо підняли голову і сказала собі: "Я пишаюся собою! Я можу зробити все, бо це моє життя. І ніхто не має мені вказувати, як чинити". Тому мрійте і здійснюйте свої мрії!
Редакторка текстової версії — Анастасія Герасимова.
Відеоверсії ексклюзивних інтерв'ю з усіма учасниками фіналу нацвідбору на Євробачення 2024 дивіться на офіційному YouTube-каналі Радіо Промінь.
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу нової української музики "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
