Фото: Сергій Галушка, Радіо Промінь
Моя пісня про те, що треба зупинитися й усвідомити, наскільки важливо залишатися людиною у всьому цьому божевіллі.
Валеріє, твоя конкурсна пісня, що бере участь у Нацвідборі на "Євробачення-2024", відрізняється від попередньої творчості за стилістикою, музичним дизайном, темами. Розкажи, будь ласка, які сенси ти закладала в пісню, коли створювала її?
Стиль був змінений навмисно. Вважаю, коли йдеш на Нацвідбір на "Євробачення", то мають бути сенси в пісні для європейського слухача, взагалі для усієї Європи, пов'язані з нашим сьогоденням. Воно в нас важке. Ми живемо у дуже страшний час. Тому наші артисти та музика мають розповідати саме про те, що відбувається в Україні. Тому я не співаю в цій пісні про жіночу вроду чи про кохання, а співаю саме про це божевілля, хаос, який відбувається у всьому світі й у нашій країні, про страждання людей, про біль, про сльози й про те, що це треба зупинити. Ми живемо у 2024 році, коли не має бути війн, страждань, втрат. І саме про це моя пісня — про те, що треба зупинитися й усвідомити, наскільки важливо залишатися людиною в усьому цьому божевіллі.
Коли ти писала Time is running out, в яких станах перебувала і в який саме момент це відбувалося? Що ти відчула, коли до тебе прийшли ці рядки?
Минулого року я також брала участь у Нацвідборі, увійшла до довгого списку. Коли ж не пройшла до фіналу, розуміла, що подаватимуся знову. Протягом всього року знала, про що хочу написати пісню. Прагнула зробити щось абсолютно нове, таке, що передасть емоцію хаосу і божевілля, в якому я, можливо, перебувала. Коли починала писати Time is running out разом з іншими авторами, знала, про що вона буде, але іще не розуміла, в якому саме стилі буде створена ця пісня. Але я точно хотіла передати змішані емоції, які зараз відчуває кожен українець, кожна людина взагалі. Адже війни відбуваються по всьому світу. Цю емоцію невизначеності, розгубленості, емоцію того, що хочеться змін, того, щоб не було втрат, не було смертей.
Бачила серед коментарів думку, що назва пісні ("Час спливає") не відповідає її концепції. Чи дійсно пісня про плин часу?
Так, дійсно. Тоді, коли час спливає, люди забувають про те, що треба залишатися людьми, забувають взагалі про все людське, втрачають глузд. Тому головний меседж пісні: час спливає, зупиніться. Це дуже важливо — зупинитися хоча б на хвилинку. Я навіть своїм номером хочу, щоб люди, прослухавши пісню, дійсно зупинилися, щоб весь світ став на паузу й усвідомив, що так не має бути. З кожного з нас мають початися зміни. Ми повинні боротися, попри те, що нам усім дуже важко.
Здається, ти одна із найвпертіших українських артисток. Це правда, що ти подавалась на шоу "Голос країни" шість разів?
Так, правда. "Голос країни. Діти" і "Голос країни". У мене навіть була цікава історія, коли я в один сезон поїхала на два кастинги. На першому мені не вдалося зробити те, що я хотіла, через технічні проблеми. Тому вирішила поїхати на другий кастинг, щоб показати там свої здібності. Але жодного разу не пройшла на сліпі прослуховування. Я була на "Х-факторі", але на "Голос країни" так і не пройшла. Все думала: "Чому?" Зараз, звісно, я б вже не пішла. Бо чітко вимальовується мій творчий шлях, не конкурсний, якщо не говорити про Нацвідбір на "Євробачення". Мрію колись опинитися в журі або виступити в фіналі з якимось дуже класним шоу. Я б тоді закрила історію з "Голосом країни" для себе. Дуже люблю це шоу, взагалі, все, що робить 1+1 media. До речі, дуже рада, що вони цього року роблять нам номери на Нацвідборі.
Із зовсім новим стилем, піснею, ще й з напівангломовною, люди почули мене.
Як триває підготовка до твого виступу?
Підготовка дуже важка, майже кожен день у мене розписаний. Один з етапів підготовки відбувається у Львові. Я туди приїжджаю один-два рази на тиждень: о 5-й ранку виїжджаю з Києва, о 12-й я у Львові. Три години перебуваю там. І одразу назад, бо треба ввечері вже бути в Києві, щоб на наступний день працювати, адже тут репетиції. У Львові відбувається підготовка мого вбрання для фіналу Нацвідбору. Ми працюємо з найкращими дизайнерами країни. Вважаю, що це Оксана Муха. Бренд, відомий не тільки в Україні, а й по всьому світі. У них найвишуканіші сукні. Для мене готують ексклюзивне вбрання. Дуже цікаво, чи сподобається воно глядачам. Для мене дуже важливо, щоб все разом було органічно, щоб був симбіоз того, як виглядаю, співаю з тим, що відбувається на сцені та на екрані. Тому я й моя команда не тільки заради перемоги, а й для себе, хочемо показати, на що здатні. Зібрали найкращих людей, щоб створити класне шоу.
Твоєю візуальною родзинкою стали корсети. Чи побачимо ми корсет на тобі під час виступу у фіналі Нацвідбору?
Корсетна основа буде, але вбрання буде не таким, як на мені звикли бачити. Бо раніше це були корсети, стилізовані під українські традиційний стрій. Зараз пісня дуже відрізняється, тому і вбрання буде інакшим. Але, так, корсетна основа в моєму костюмі буде.
Чи правда, що твоє вбрання буде дуже важким? З чого воно зроблене?
З дуже красивої тканини. У нас виходить надзвичайне вбрання, я в захваті. Дизайнери, дійсно, є професіоналами своєї справи. Я вперше потрапила у такий великий цех, де працюють конструктори, дизайнери, вони створюють просто неймовірні речі. Сподіваюсь, що нам вдасться зробити красиве вбрання і для прямого ефіру третього лютого.
Ти для себе вже визначила, як ставишся до перемоги?
Для мене перемога полягає вже в тому, що я змогла кардинально змінити стиль. І це знайшло відгук у слухача. Наша пісня вже перебуває в ТОП-150 пісень України. Це моя особиста перемога. Адже із зовсім новим стилем, піснею, ще й з напівангломовною, люди почули мене. Не думаю, що тепер співатиму лише драм-н-бейс. Ні, я буду виконувати різну музику, як і робила раніше, але новий стиль — моя особиста перемога. Проходжу досить важкі випробування підготовкою. Це важко морально і фізично. В мене дуже страждають голосові зв'язки. Бо, окрім Нацвідбору, є ще концерти, підготовка інших релізів. Йде сильне навантаження на здоров'я. Те, що я можу все це витримати, — також моя особиста перемога. Я перевіряю себе зараз на перспективу, з'ясовую, чи готова до цього важкого шляху. Бо бути артисткою — це не вийти просто поспівати, приїхати додому, пісеньку написати, якийсь собі кліп зняти. До речі, кліп ми створювали взагалі в дуже важких умовах. На майданчику було мінус три, і я знімалася в дуже легкому вбранні, боса. Робота тривала дванадцять годин, було дуже холодно. Кліп також вийде перед Нацвідбором. Вже місяць триває підготовка до фіналу. Дуже рада, що Нацвідбір дав мені можливість зрозуміти, що я сильна, що можу все це подужати. Не знаю, чи переможу. Дуже важко боротися зараз з фан-базами. У нас сильний Нацвідбір, сильні пісні. Але особисто для себе, для моєї команди та для мого розвитку, я вже перемогла.
Фото: Сергій Галушка, Радіо Промінь
Якщо ти талановита, треба цінувати свій талант і не забувати про нього, не зраджувати тому, що тобі дав Бог.
Якщо переможеш і поїдеш представляти Україну до Мальме у травні, яким буде твій меседж на сцені там?
У мене один меседж для усіх людей про те, що не має бути війни ні в яких країнах світу. У мене один меседж про те, що треба залишатися людьми. У мене один меседж про те, що треба усім усвідомити, що смертей, болю, страждань, втрат, сліз дітей не має бути. Тим паче в тій кількості, в якій зараз ми це все відчуваємо.
Ти з Білгород-Дністровського, що на Одещині. За що найбільше любиш це місто?
За те, що воно дуже маленьке, затишне і біля води, на березі Дністровського лиману.
Ти навчалася в Національному університеті імені Тараса Шевченка, а зараз в КНУКіМі. Чому змінила навчальний заклад?
Я спочатку вступила на етнокультурологію з поглибленим вивченням іноземної мови. У нас була дуже маленька група, ми займалися фольклористикою. Потім нас з'єднали з групою з філософії. Там мені було дуже важко. Я виявилася далекою від філософій й всього того, про що спілкувалися люди в групі. Стало важко морально, я не могла зрозуміти, що там роблю. Тому прийшла додому й повідомила батьків, що йду з університету й вступаю до іншого вишу. Батьки мене завжди у всьому підтримують, тому не були проти. Вступила ще раз на бюджет — на тележурналістику, на ведучу. Перші два курси були дуже класні, бо ще не почався ковід. Мене оточували чудові люди. З багатьма із них зараз спілкуюсь, вони мені допомагають. Всі творчі. Я завершила навчання, але розуміла, що не буду працювати за спеціальністю, бо журналістика — це не моє. Мені треба більше кадру, більше зйомок. Мені треба співати. Але університет дав навички комунікації, хитрощів, завдяки яким краще навчаєшся чомусь.
Був час, коли ти розвивалась як б’юті-блогерка — навчала жінок, як доглядати за собою, як худнути. Ти так багато уваги приділила зовнішності, жіночій привабливості. То в чому ж секрет жіночої краси?
У любові до себе. Тобто, якщо ти починаєш з любові до себе, навіть коли в тебе є якийсь зайвий, на твою думку, кілограм, але ти починаєш себе любити, то все у твоєму житті стає краще, і ти стаєш кращою. Не когось любити, а саме себе.
За що ти любиш себе?
За те, що я така одна. І кожен з нас народився такий один. Треба цінувати свої недоліки та найкращі якості. Якщо ти талановита, треба цінувати свій талант і не забувати про нього, не зраджувати тому, що тобі дав Бог. Тому люблю себе за те, що я це розумію.
Редакторка текстової версії — Анастасія Герасимова.
Відеоверсії ексклюзивних інтерв'ю з усіма учасниками фіналу нацвідбору на Євробачення 2024 дивіться на офіційному YouTube-каналі Радіо Промінь.
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу нової української музики "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
