Фото: Сергій Галушка, Радіо Промінь
В певні миті, коли відчуваю сильну любов, беру до рук гітару і вигадую сенси.
Минулого року ти потрапив у лонґ-лист Нацвідбору на "Євробачення", а тепер дійшов до фіналу. Як готувався до цього конкурсу?
Насамперед важливою є пісня, тому основна підготовка до конкурсу полягала саме в роботі над нею. Чим далі рухаюсь у своїй творчості, тим з більшою кількістю різних людей знайомлюся. І так вийшло, що в моїй команді є люди, які вже були дотичні до "Євробачення" – працювали над музикою інших виконавців. Вони розуміються на правилах та принципах конкурсу. Тому, коли було необхідно, мені давали поради.
Що для тебе взагалі означає участь у конкурсі? Для чого це тобі потрібно?
Гадаю, час покаже, для чого воно мені було потрібно. Те, що я поставив собі за мету, починаючи з торішнього відбору, пройти до фіналу, вже круто. Тобто я рухаюсь, це точно розвиток. Загалом участь у Нацвідборі – класне промо. Ти показуєш себе, своє обличчя, як спілкуєшся. От зараз ми спілкуємося, і вже більше людей знатиме, як я говорю, як мене звати, про що я думаю.
До речі, Drevo – це Максим Дерев'янчук. Тепер ви це знаєте. Тож Максиме, розкажи, будь ласка, що ти хочеш сказати піснею Endless Chain, назва якої перекладається як "Нескінченний ланцюг"?
Вважаю, що дуже важливо пісню писати на почуттях. Я сам створюю свої композиції. Роблю це зазвичай в стані піднесення. Мені здається, що найкраще почуття в житті людини – любов. Тому, в певні миті, коли відчуваю сильну любов, беру до рук гітару і вигадую сенси, закріплюючи їх любов'ю. Вже потім, пізніше, в текстах висловлюю те, про що думаю. І оскільки це "Євробачення", оскільки це Україна, вважаю, що слід говорити про нашу міць, незламність, силу духу. І Endless Chain саме про них.
Хто тобі допомагав із написанням тексту англійською?
Моя дівчина допомагала. Конкретно в цій пісні ми разом працювали над створенням тексту. Думаю, у нас добре вийшло.
Чому саме твоя пісня має представляти Україну на пісенному конкурсі "Євробаченні-2024"?
Бо мені є що сказати та показати. Думаю, слухачі вже зрозуміли мої сильні сторони. Впевнений, Endless Chain може стати хітом. Але це багато в чому залежить від живого виступу у Нацвідборі. Хоч я і нещодавно на сцені, але не боюся її, мені щоразу цікаво. Я люблю співати. Можу робити це навіть серед ночі, якщо мене раптом розбудити. Найголовніше, що я не відчуваю жодного хвилювання через конкурс. Мені просто в кайф все це.
Коли відбувся реліз твоєї пісні на стрімінгових платформах, ти дивився на реакцію аудиторії? Що ти там побачив?
Я був трошки шокований. Звісно, дивився на реакцію. Endless Chain ставили й ставлять на останні місця за рейтингом. Це засмутило, але одночасно і розвеселило. Така ситуація мене мотивує.
Що саме в ній тебе веселить і підбадьорює?
Це виклик, частина творчого шляху, а він довгий – охоплює не лише сьогодні, завтра, післязавтра. Розумію, що мені треба навчитися іще багатьом речам. Але чим далі, тим цікавіше. На мою думку, чим більше хейтерів, тим більше розголосу. Це працює саме так. Якщо в тебе мало хейтерів, ти не зірка. Але, крім цього, мені подобається, коли критикують.
Який найбільший хейт на свою адресу тобі довелось почути?
Не можу сказати, який найбільший. Воно все – гидота та й гидота.
Фото: Сергій Галушка, Радіо Промінь
Хочу, щоб у Швеції Endless chain себе добре представила, щоб її всі полюбили.
Чи відчув ти увагу єврофанів, людей, які не тільки в Україні стежать за конкурсом?
Якщо чесно, не відчув. Коли я йшов на Нацвідбір, то чітко розумів, що таке "Євробачення". Є артисти чи глядачі, які думають, що ти прийдеш на конкурс – і відразу станеш відомим. Це не так, бо йдеться лише про частинку великого шляху. Мені здається, що популярність не залежить навіть від перемоги на "Євробаченні". Має значення те, як ти після нього себе демонструватимеш тій чи іншій аудиторії.
У соцмережах ти на своїх музичних відео з'являєшся як сольно з гітарою, так і з гуртом. Що побачать глядачі 3 лютого у фіналі нацвідбору? Ти будеш сам на сцені чи з музикантами?
У фіналі Нацвідбору буде сольний виступ. Але в мене ж рок-музика, гітарна музика, я хоч і сольний виконавець, але на концертах ми з хлопцями граємо все наживо. Але на Нацвідборі на "Євробачення" можна трошки покреативити й спробувати щось нове, адже це конкурс.
За правилами конкурсу треба, щоб наживо тільки голос звучав. З приводу цього ти переймаєшся?
Та ні, мене це заводить. Я просто розумію, що багато людей не чули, як я співаю, ще й наживо. Якість виконання від багатьох факторів залежить: фізичних даних, емоційного стану. Але я, думаю, покажу те, на що здатний.
Якщо твій виступ 3 лютого буде найкращим і ти станеш представником від України на "Євробаченні-2024", що ти будеш розповідати європейській аудиторії?
"Євробачення" там – це шоу. Щось, як мені здається, гучне. В мене вже є декілька ідей. Перед сном лягаю, закриваю очі, щось там собі мрію, вигадую. Точно не можна ухвалювати жодних необдуманих рішень. Це має бути точна стратегія. Я вважаю, що у нас в Україні є важливі сенси, просто треба правильно вигадати, як про них європейцям сказати, щоб вони почули. Та найголовніше – пісня. Хочу, щоб у Швеції вона себе добре представила, щоб її всі полюбили.
Фото: Сергій Галушка, Радіо Промінь
Сподіваюся, в майбутньому моєю сильною стороною будуть пісні, які я сам створив.
Настав час дізнатися трохи більше про тебе. Що означає твій нікнейм і чому ти вирішив себе так назвати?
Я ж Дерев'янчук. Мене в дитинстві називали "дерево", а я зробив Drevo. От і все. Але мені дуже подобається цей нікнейм чи псевдонім. Такий собі, грубо кажучи, мем з дитинства, який перетворився на щось круте – на сценічне ім'я.
Ти сам з Рівненщини, з Вараша. Що тобі найбільше подобається у твоєму рідному місті?
Люди. Як не крути, а там мої батьки. У Вараші я зустрів свою дівчину. У нас, якщо для туристів, є атомна станція – доволі крутий, великий об'єкт. Якби не було війни, можна було б поїхати й подивитися. А загалом, звісно, люди. Тільки люди.
Чим ти займаєшся в житті, крім музики?
Я зараз навчаюсь в магістратурі КПІ (Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" – прим. ред.). Спеціальність – автоматизація та комп’ютерно-інтегровані технології. Я завжди хотів стати футболістом. Проте, вже коли закінчив 11 клас і не вийшло з професійним футболом, пішов навчатися в КПІ. Зараз в моєму житті також присутній спорт. Я без нього не можу. Граю в футбол, пишу пісні, займаюся творчістю.
Якщо твоя музична кар'єра стрімко піде вгору, ти повісиш бутси на цвях? Чи клавіатуру на цвях повісиш? Чи будеш поєднувати?
Так, звісно, буду поєднувати. Це ж тренування. Я зараз граю, плюс спортзал. Це все те, що було в моєму житті, просто його стало трошки менше.
У тебе дійсно неповторна манера виконання. Як навчити співати як Drevo?
Я співаю зі шкільних років. Постійно виступав на різноманітних звітах. Але мені ніколи не подобалося те, як я співаю. До того ж це було непопулярне заняття серед хлопців. А я ж іще футболом займався. Приходив на тренування, а там мене підіймали на кпини. Плюс я ж з маленького міста. Там як люди думають: хлопець співає, що це таке! А я хотів якось виділятись. І от вже у дорослому віці, років три-чотири тому, купив гітару. Щодня співав, вчився. Хотів віднайти щось своє, круте. Так і вийшло.
Ти займався із вчителями? Була постановка голосу?
Ні, я таке не сприймаю. Це ж все унікальність, те, чому не можна навчити.
В чому твоя найсильніша сторона?
У моєму голосі, вокалі. Сподіваюся, в майбутньому моєю сильною стороною будуть пісні, які я сам створив.
Редакторка текстової версії — Анастасія Герасимова.
Відеоверсії ексклюзивних інтерв'ю з усіма учасниками фіналу нацвідбору на Євробачення 2024 дивіться на офіційному YouTube-каналі Радіо Промінь.
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу нової української музики "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
