Ілюстративне фото АрміяInform
Термін "політичний в’язень"
— Що означає термін "політичний в’язень"?
Якщо говорити про наявність якогось законодавчого акту, який був би прийнятний для всіх, то його не існує. Є певні критерії, які затверджуються або на рівні самої правозахисної організації, або коаліції організацій. Вони базуються на світовому досвіді, наприклад, на критеріях ПАРЄ, яка давала визначення поняттю "політичний в’язень". Вони містять базові критерії, наявність яких дозволяє вважати, що людина може бути визнана політичним в’язнем. Серед таких критеріїв, наприклад, затримання людини з порушенням фундаментальних гарантій, встановлених Європейською конвенцією з прав людини, зокрема, свободи слова, думки, совісті, релігії тощо. Або ж, якщо затримання було здійснене з винятково політичних мотивів, а не у зв’язку з будь-яким правопорушенням. Або ж, якщо з політичних мотивів тривалість затримання очевидно є невідповідною мірі правопорушення, в якому обвинувачується особа. Звичайно, ці критерії не можуть бути універсальними, і залежно від ситуації в кожній країні можуть бути різними. Тому на локальному рівні ці критерії можуть розширюватися.
Володимир Чекригін. Фото: Укрінформ
Влада завжди буде заперечувати наявність політичних в’язнів. Якщо ви будете намагатися дізнатися точну цифру політичних в’язнів, наприклад, навіть у Криму, ви будете чути різні цифри від різних організацій. Пов’язано це саме з цими критеріями, адже у кожної організації вони свої. Але для роботи на міжнародному рівні дуже важливо працювати над спільними списками. В Україні є коаліція організацій, яка цим займається. Наприклад, ми погоджуємо список, до якого ні у кого немає жодних запитань, і його потім легше адвокатувати на міжнародному рівні. Бо коли це одна організація – це одна справа, а коли коаліція організацій – зовсім інша вага. Але при цьому у кожної організації залишаються свої списки, і кожна окрема організація може вважати ту чи іншу людину політичним в’язнем, хоча з цим можуть не погоджуватися інші організації. Можливо, з часом для кожної організації стане очевидним і буде вдосталь аргументів для того, щоб визнати конкретну людину політичним в’язнем, але на певному етапі ці списки можуть бути різними.
— Якщо людина визнається політичним в’язнем, відповідно на міжнародному рівні мають існувати якісь норми, які захищають права політичних в’язнів. Чим це зараз регламентується? Наприклад є визначений і погоджений кількома громадськими організаціями список в’язнів, і ви, відповідно, можете це адвокатувати на міжнародному рівні. Що допомагає це зробити?
На європейському рівні були кілька разів резолюції, які на рівні Європейського парламенту перелічували наших політичних в’язнів. Цьому і сприяли ці погоджені списки. Також на національному рівні в Україні існує спеціальний закон, який стосується осіб, позбавлених волі внаслідок збройного конфлікту і соціальних гарантій для таких осіб. Він допомагає родинам незаконно затриманих осіб. Для них передбачена щорічна допомога, одноразова допомога – загалом різні види допомоги для оплати послуги адвокатів тощо. На цьому рівні держава намагається вирішити це питання. Адже ми розуміємо, що питання звільнення дуже відтерміноване і здебільшого не залежить від України, а більше – від волі РФ. Тому, усвідомлюючи це, Україна запровадила механізм визнання таких осіб. Є спеціальна комісія, яка встановлює факт позбавлення волі. Адже ми розуміємо, що надати якісь документи дуже-дуже складно в умовах, коли людина перебуває на окупованих територіях. А особливо, коли окупаційна влада взагалі може заперечувати той факт, що вона затримувала цю особу. Саме в таких умовах і була створена комісія, до якої входять громадські організації, які допомагають встановити ці факти.
"На сьогодні не менше 180 українських політичних в’язнів – це кримчани"
— У лютому ми можемо говорити вже про 10 років окупації Криму. Саме Криму впродовж цього часу приділялася істотна увага громадських організацій. Трохи меншою була увага до окупованих теренів Донеччини і Луганщини. Нині з’явилися новоокуповані території – Запоріжжя і Херсонщина. Якою мірою приділена увага не лише Криму, і скільки політичних в’язнів на цих територіях?
На сьогоднішній день не менше 180 осіб – це кримчани. Новоокупованим територіям звичайно ми приділяємо велику увагу. Саме через те, що Крим став в’язницею для людей, яких затримують на новоокупованих територіях. Їх можуть якийсь час їх катувати у підвалах, а потім відправляють саме до Криму. Місцем їхнього утримання є СІЗО № 2, яке було побудоване вже після повномасштабного вторгнення. Є інформація, що ще одне СІЗО було побудоване в районі Чонгару. Цих людей переважно перевозять туди і утримують там. При цьому багатьох з них окупаційна влада не визнає, що вони там перебувають. І це дуже важка і клопітка робота зі встановлення факту перебування там людини. У нас є свої механізми і джерела, щоб це встановити. Для родичів дуже важливо знати, що людина знаходиться там, щоб принаймні намагатися змусити окупаційну владу хоча б визнати сам факт того, що вони утримують особу.
— Але окупанти не визнають їхній політичний статус і притягають за іншими статтями?
Звичайно. Зазвичай, це державна зрада, і це найчастіше застосовується до кримчан, адже вони вважають їх своїми громадянами. На новоокупованих територіях – це диверсійна діяльність, співпраця із ЗСУ, терористичні статті.
— Що відбувається з українцями, яких затримують росіяни? Ми знаємо, що їх певний час тримають в підвалах, катують. Що далі?
На жаль, деяких можуть вбивати. І просто заперечувати той факт, що вони коли-небудь були затримані, а російська окупаційна влада мала до них бодай якийсь стосунок. Адже в зоні бойових дій легко сказати, що людина, приміром, загинула, відтак, знайти людину просто неможливо. Але по деяких справах потім ці люди з’являються, і про це ми можемо дізнаватися з судових рішень, коли людину засуджують вже до конкретних термінів ув’язнення. Зазвичай, це відбувається за терористичними статтями.
"За статтею про дискредитацію збройних сил РФ можна підтягнути будь-що"
— Чи можна зробити певну класифікацію політичних в’язнів? Хто зазвичай потрапляє до лап росіян? Чи можна, умовно кажучи, змалювати соціальний портрет політичного в’язня?
Якщо ми говоримо про кримських політичних в’язнів, затриманих в початку 2014 року, то це переважно кримські татари, яких затримали за участь в організації "Хізб ут-Тахрір", політичній організації, забороненій в Росії. Російська окупаційна влада може вирішити, що людина була учасником цієї організації через якусь лінгвістичну експертизу, наприклад, хтось в мечеті щось чув, що казала людина. Або людина користувалася місячним календарем, а це теж притаманно учасникам цієї організації. Навіть на підставі таких фактів може бути ухвалене рішення, що людина є учасником "Хізб ут-Тахрір". Причому їх судять за терористичними статтями, адже ця організація вважається в РФ терористичною, але при цьому нікого не судять за підготовку якогось теракту, бо ніхто насправді нічого не готував. Судять саме за участь. Також вони переслідують за релігійними мотивами. З певного часу "Свідки Єгови" стали екстремістською організацією, і ми вже маємо кілька випадків зі строком ув’язнення 5-6 років для представників саме цієї спільноти. Велику групу людей переслідують як диверсантів, їх звинувачують у підготовці терористичних актів та диверсійну діяльність на території Криму.
— За радянських часів засуджували за "український буржуазний націоналізм". Зараз уже немає такого?
Можемо згадати справи і Володимира Балуха, якого, на щастя, звільнили і Олега Приходька, яких притягали до відповідальності саме за проукраїнську позицію. І такі факти непоодинокі. Особливо на сьогоднішній день. Кількість цих справ тільки зростає. У них з’явилося нове законодавство. І за статтею про "дискредитацію збройних сил РФ" можна підтягнути будь-що: від прослуховування українських пісень у себе вдома чи в своїй машині, до абсурдних звинувачень за плакат не лише "Ні війні!", а й за плакат "Я за мир!" Вони трактують це, як натяк на війну. А війни у них, як відомо, немає, є "СВО". А якщо ви натякаєте на війну, значить дискредитуєте збройні сили РФ. І така нездорова логіка може бути застосована до будь-чого, навіть приватного повідомлення в месенджері. За це також можуть притягнути до відповідальності.
