Жан Беленюк. Фото: сайт партії "Слуга Народу"
"Ми не особливо задоволені цим рішенням"
Міжнародний олімпійський комітет (МОК) дозволив окремим російським і білоруським спортсменам брати участь в Олімпіаді у Парижі під нейтральним прапором. Як ви сприйняли це рішення?
Що стосується мене і левової частки спортсменів, тренерів, і взагалі спортивної спільноти України, то ми не особливо задоволені цим рішенням. Хоча особисто я був готовий до подібного рішення, зважаючи на попередні кроки МОК, який в квітні рекомендував Міжнародним федераціям допускати під нейтральним статусом спортсменів із Росії та Білорусі. Дехто дослухався до цього, наприклад, Федерації дзюдо, боксу, спортивної боротьби. Дехто, як міжнародна Федерація легкої атлетики, не пристав до цієї пропозиції. І спортсмени з Росії та Білорусі досі там заблоковані. Але те, що вони зробили цей перший крок, для мене значило, що в майбутньому вони намагатимуться проштовхнути це рішення і на рівні Олімпійських ігор в Парижі. Що і сталося кілька тижнів тому.
В одному зі своїх дописів у Фейсбуці ви зазначили, що нам, на жаль, не вдалося сформувати навколо себе коаліцію країн-союзниць, які готові були б реально приєднатися до бойкоту і тим самим суттєво посилити нашу позицію щодо тиску на МОК. Чому не вдалося?
Тому що одна справа підтримувати нас на словах, а інша – переконати спортсменів, федерації, національні олімпійські комітети тієї чи іншої країни, що вони не мають їхати на Олімпійські ігри через те, що МОК допустив до змагань росіян. Спортсменам, які готувалися до цих змагань, а для когось це, можливо, останній важливий турнір в їхньому житті, достатньо складно пояснити, що це через російську агресію проти України. І ті заяви нашої підтримки лунали не від безпосередньо представників Олімпійського руху цих країни, а від якихось інших відомств. Але суб'єктом комунікації з МОК є безпосередньо Національний олімпійський комітет. Так, вони можуть казати, що вони солідарні з Україною, що вони підтримують наших спортсменів на різних рівнях. Але сказати, що вони готові пристати до бойкоту разом з Україною, в разі допущення російської федерації, такої заяви я особисто не чув. Якщо б був пул із 10-15 країн, які б про це заявили, то це посилило б нашу позицію в плані тиску на МОК. А через те, що таких офіційних заяв не було, то ми залишилися наодинці. Потім політика нашого міністерства змінилася, після 26 липня ми почали брати участь у змаганнях. По суті ми відмовилися від позиції бойкотування змагань, щоб наші спортсмени могли фактично відібратися на Олімпійські ігри.
"Моя позиція – ми повинні їхати"
Яка нині позиція щодо участі в Олімпійських іграх ваша і яка офіційна позиція держави щодо участі наших спортсменів?
Офіційного остаточного рішення немає. Моя позиція – що ми повинні їхати. Бо якщо ні, то ми просто надамо цей майданчик для тієї невеликої кількості росіян, цих "нейтральних спортсменів", які там будуть присутні. Вони не будуть присутні в командних видах спорту. Хоча хочу нагадати, що росія не вперше без прапору і гімну виступає на Олімпійський іграх. Це вже треті літні Олімпійські ігри, де вони в такому статусі виступають. Тому я думаю, що це просто маніпуляція з їхнього боку. І вони будуть там розповідати, які вони білі й пухнасті, і що вони не розуміють чому їх так "пригнічують". Будуть розповідати, що спорт повинен бути поза політикою. І не буде кому апелювати щодо цього (якщо Україна бойкотуватиме Олімпійські ігри-2024). Тобто не буде нікого з України, щоб вийти і сказати, що це маніпуляція і відверта брехня. Тому що російські спортсмени стоять біля путіна постійно на різних заходах. Тому що ми не бачили жодного російського спортсмена, який живе в Росії та хоча б раз висловився, що він засуджує вище політичне керівництво своєї держави саме за цю війну. Тому я вважаю, що це буде програшна для нас історія, якщо ми просто самоізолюємося від Олімпіади.
Яким чином треба використовувати цей міжнародний майданчик у медійній площині?
Я думаю, що на рівні міністерства, Національного олімпійського комітету повинна проводитися попередня робота зі спортсменами. Треба зрозуміти, як мінімум, тих спортсменів, які вміють спілкуватися іноземними мовами. Можливо, створити безпосередньо в олімпійському селищі якийсь український комунікаційний хаб, де б наші представники комунікували з різноманітними світовими ЗМІ і розповідали свої історії. По суті про своє життя і про те, яку ролі відіграла війна Росії проти України в житті кожного зі спортсменів. А таких історій дуже багато. Я постійно згадую про нашого стрибуна Андрія Проценка, який готувався до чемпіонату світу в окупованому Херсоні. Тренувався перестрибувати планку в себе на городі. А після деокупації виїхав і зайняв третє місце на чемпіонаті світу 2022-го року. Це феноменальна історія, яка точно вражає. І коли спортсмени із РФ і МОК розповідають, що всі повинні бути в рівних умовах, то просто подивитися, як українські спортсмени готуються до змагань. Тобто таким чином комунікувати і привертати увагу світової громадськості.
Штаб-квартира МОК. Фото: commons.wikimedia.org
Понад 350 українських спортсменів загинули внаслідок війни
Нині багато спортсменів зі зброєю в руках боронять Україну. Можете поділитися їхніми історіями?
У мене в голові одразу виникають приклади Олександра Долгополова, Сергія Стаховського – це наші відомі тенісисти. З Олександром я безпосередньо контактував, як він тільки приїхав. Він був за кордоном. Але, коли почалася повномасштабна війна, він одразу ж повернувся на Батьківщину. Ми досі підтримуємо контакт. Із Сергієм Стаховським нещодавно теж спілкувалися. Тобто, хлопці своїм прикладом показують, що видатні спортсмени, які гіпотетично могли б уникнути першочергової мобілізації, самостійно пішли і проявляють себе як Герої, як захисники нашої країни. І таких прикладів безліч. Хочу зазначити, що понад 350 спортсменів загинули. Не просто аматорів, а спортсменів, які в той чи інший час були в лавах Національної збірної команди і представляли Україну на найвищому рівні. І вони полягли на полі бою саме через військову агресію Росії.
Спорт – це суттєва складова реабілітації
Реабілітація військових через спорт. На якому ми зараз рівні?
Ця індустрія зараз дуже розвивається, тому що всі розуміють з якою проблематикою наша держава стикнеться в повоєнні часи. Велика кількість людей травмовані, яких треба буде реабілітовувати. Спорт – це суттєва складова реабілітації. Існують і національні команди, які беруть участь в Іграх Нескорених. Я тренуюсь на базі в Конча-Заспі й постійно бачу хлопців, які приїжджають туди, щоб підготуватися до змагань. Знаю ініціативних людей, які проводять змагання всередині нашої країни теж по цьому напрямку. Тобто цей фактор реабілітації дуже суттєвий, наразі він існує і я бачу перспективи феноменального розвитку його в майбутньому.
Паралімпійський спорт для наших ветеранів може стати квитком у післявоєнне життя?
Абсолютно. Паралімпійський рух, як і Ігри Нескорених, це реальна реінтеграція людей, яка відбувається. Я думаю, якщо буде в когось бажання спробувати себе в параолімпійському русі, то немає ніякої проблеми, щоб це зробити.
Як би ви зараз оцінили нашу тренувальну матеріально-технічну базу?
У зоні бойових дій відбулася достатньо сильна руйнація спортивної інфраструктури. Буквально кілька днів тому росіяни влучили в базу веслувальників в Одеській області. Вона зруйнована повністю. Тому і підрахувати навіть складно, бо кожен день йде певна руйнація. Там вже тризначні числа повністю зруйнованих баз, залів, стадіонів і так далі. Багато хто зі спортсменів переїжджають в ті частини держави, де можна тренуватися, де є необхідна інфраструктура. Деякі, дякуючи підтримці міжнародних федерацій, мають можливість тренуватися в європейських країнах, дехто навіть у США. Спортивні об'єкти, звісно, після війни доведеться відновлювати. Але я ще раз кажу, що наші спортсмени, попри все, готуються, тримаються і точно не будуть жалітися на якісь тимчасові незручності.
КОНТЕКСТ
Міжнародний олімпійський комітет (МОК) допустив на початку грудня 2023 року до Олімпійських ігор-2024 атлетів із Росії та Білорусі у нейтральному статусі. Таке рішення ухвалила Виконавча рада МОК. При цьому росіяни та білоруси зможуть виступати лише в індивідуальних видах спорту, а в командних (наприклад, у футболі, баскетболі тощо) до Олімпіади їх не допустять.
Відбиратися на Олімпіаду росіяни та білоруси будуть лише через офіційні кваліфікаційні старти, зазначається у заяві МОК. Тобто додаткових кваліфікаційних можливостей для них не створять.
Національна символіка Росії та Білорусі на до Олімпійських іграх-2024 буде заборонена – це стосується гімну, прапору та інших атрибутів.
Як переконує МОК, російські та білоруські атлети, котрі активно підтримують війну, не будуть допущені до Олімпіади-2024. Те саме стосується і персоналу збірних. Не будуть допущені також атлети, що перебувають на контракті у збройних силах Росії чи Білорусі, або інших військових формувань.
33-ті літні Олімпійські ігри планують провести у столиці Франції Парижі з 26 липня до 11 серпня 2024 року.
