Сергій Дмитренко. Фото: Анастасія Мантач для Суспільного
Історія та сьогодення коміксів в Україні
Мальопис – це український синонім англійського слова "комікс". Американські комікси з’явилися в 30-х роках минулого століття. Чи були комікси в Україні?
Всюди були комікси. Комікси були з початку людства. Бо людство завжди любило малювати. Комікси або мальовані історії – це статичні зображення, які своєю сукупністю вибудовують один загальний наратив. Тобто, якщо 3-5 картинок вибудовуються в одну історію, можна вважати, що це комікс. Це форма протокоміксу. Сучасні комікси протягом століття набувають іншого вираження: з’являються підписи і бабли, або "бульки" з діалогами. Це вже сучасна форма коміксу.
Коли в такій формі з’явилися українські комікси?
Є певна дискусія серед митців, хто зробив це першим. У фільмі ми відповідаємо на це запитання. Взагалі сучасні форми коміксів почали з’являтися десь з середини 19-го століття. Серед найвідоміших іноземних митців – це Рудольф Тьопфер та Рудольф Діркс. У нас ці форми почали вибудовуватися теж у ті часи. Але у нас багато чого залежало від заборон. Але ми не пасли задніх, і у нас теж були митці тих часів. Звісно, у нас не було це так масово, як за кордоном. Більш сучасні українські комікси з’являються в радянські часи. Насамперед, це славнозвісний журнал "Перець", хоча його зміст не називали коміксом. Адже поняття комікс – це було щось нібито національно-буржуазне і вороже. Але якщо ми подивимося на роботи Анатолія Василенка, зокрема, на "Пригоди кота Чорнолапенка" – це, на сьогоднішній погляд, безумовно, комікси. І про це ми теж розповідаємо в нашому фільмі.
Перший ренесанс українських коміксів був на початку здобуття Незалежності. Вони переважно були про свободу слова, в них також з’являється багато патріотичних тем, козацька тема. Яскравий приклад – "Буйвітер" Костянтина Сулими. Згодом, не отримуючи певної підтримки від держави, це мистецтво на початку 2000-х дещо йде на спад. Другий ренесанс українські комікси переживають після 2014 року, коли ми відчули новий поштовх пошуку себе і пошуку своєї самоідентифікації.
А комікс може в цьому допомогти?
Як будь-яке інше мистецтво – пісня, кіно, поезія тощо. Це просто ще один вид мистецтва, ще одна форма вираження свого задуму. Хтось пише книжку, хтось знімає кіно, хтось пише пісню, хтось – малює.
"Перець" "між крапельками"
У багатьох книжкових магазинах за кордоном, зокрема, в Польщі комікси представлені цілими окремими полицями. Чому в нас не так?
У Польщі справді дуже потужна культура споживання коміксів. У нас не так, і це все тягнеться з часів Радянського Союзу. Тоді цього не було, адже це була "національно-буржуазна" творчість через просту форму подачі інформації. Хоча й радянська влада це теж використовувала. Подивіться той же "Перець", який нівелював "між крапельками". Весь наклад "Перцю", до речі, зараз оцифрований, подивитися його дуже цікаво.
Чи можна за допомогою коміксів привчити сучасних дітей читати?
Однозначно так! За кордоном навіть деякі дисципліни побудовані на коміксах. Не можна вважати, що якщо дитина засяде за комікси, вона ніколи не сяде за класиків. Це момент зацікавленості. Якщо дитину лякають сторінки без картинок, дайте їй комікс, де багато картинок.
Ідея фільму "Мальовані історії про війну"
Розкажіть про ідею фільму "Мальовані історії про війну", чому ви вибрали саме цю тему?
Я певний час цікавився таким видом мистецтва, як комікси. З деякими видавцями і митцями я був давно знайомий ще до 24 лютого. Вони жили в своїй бульбашці поціновувачів мальованих історій і робили свою справу. І я побачив сенс у тому, щоб запропонувати їм участь у такому проєкті. Ми ініціювали цей проєкт на каналі Суспільне Культура, якому я дуже вдячний за підтримку. Після 24 лютого все акумулювалося, і це показано в нашому фільмі: ці люди не лише волонтерять і допомагають армії, а й працюють із такою образною подачею – по свіжих слідах розповідають про все, що відбувається, у формі мальованих історій. Погортайте INKER(https://inker.world) – журнал соціального мальопису. Це все реальні історії, які стали мальованими історіями. Їх там дуже багато, просто до друкованого видання потрапили лише чотири.
Історії про війну ми нині і чуємо, і бачимо, і читаємо, але, погортавши це видання, бачиш, що мальована історія інакше виражає події.
Так, вона прийняла вигляд тих митців, художників і сценаристів, які її робили в своєму стилі. Вони представили її в своєму баченні.
Як працювати творчій команді, коли ночі безсонні, коли час від часу обстріли та повітряні тривоги?
Наша робота не порівнюється жодним чином з роботою наших захисників, завдяки яким взагалі все це можливо. Ми їздили в місто Кам’янське, до одних із героїнь нашого фільму – сестер, які відкрили під час війни і всупереч війні крамницю. Під час інтерв’ю нас постійно перебивали повітряні тривоги, вони там в рази частіші. Це дуже мужні дівчата, котрі казали, що відкрили магазин на зло війні. Вони залишилися в рідному місті й працюють для рідного міста. Дивлячись на них, ми просто робили свою справу.
Повернімося до терміну "мальопис". Як давно він виник? Коли ми вживаємо це слово, а коли – комікс?
Наша комікс індустрія не дійшла ще до певної згоди. Вона ще досить молода, і вона ще точно не знає, як це вимовляти. Але є дві думки. Мальопис – це або синонім слова "комікс" або твір безпосередньо українських авторів. Наприклад, манга – в Японії, комікс – в Америці, bande dessinée – франко-бельгійські комікси. Якщо сказати французу, що ми прочитали французький комікс, він образиться і скаже: "Ми не робимо комікси, ми робимо bande dessinée". Можливо, ми зараз створюємо свою ідентичність в світі коміксів.
