Народна музика може бути в різних жанрах. Я поєдную колісну ліру з драм-н-бейсом, мінімал, електро
Гордій, як тобі працювалося над новим альбомом? Ти задоволений ним? Розкажи про "Талан".
Туди увійшла ціла купа пісень різного часу. З нового матеріалу там є лише дві пісні. Але воно все об’єднано концептуально в одну велику двіжуху. Мені не дуже хочеться зміщувати зміст в сторону ліри; більше в сторону того, що це є народна музика – і от вона може бути в різних жанрах, зокрема в електроніці. Я різні стилі використовую – драм-н-бейс, мінімал, електро…
Я використовував у записі військові гільзи – єдине, не пригадаю зараз, який це був калібр
Який найцікавіший інструмент там можна почути? Ти ж не лише на лірі і гітарі грав?
Там є така поховальна псальма "Голуби" – про момент прощання з тими, кого треба відпустити в інші світи. Під час запису я використовував різні сопілки – але не дуючи в них, а постукуючи по них. Якщо цей звук занизити, то він стає дуже специфічним. Плюс я використовував військові гільзи – єдине, не пригадаю зараз, який це був калібр. По-моєму, з якогось БТР мені їх прислали. І це теж було доволі символічно, бо в пісні йдеться про те, що ти відпускаєш життя, і в цей момент дзеленкотить та гільза. Такі от незвичні акценти були використані.
Ти згадав цей оплакувальний псалом – а де ти береш фольклорний матеріал для своєї творчості?
Насправді, з різних джерел. Я не є професійним фольклористом чи етнографом. Я людина, яка в тому любиться, любить про те читати і слухати інших професіоналів. Але сам не шукаю. Буває, щось від бабці почув – декілька пісень передала моя бабця, наче в спадок такий. Деякі із записів – наприклад, перша пісня з альбому "Сотник" – починається із легендарного запису 60-х років останнього лірника з Полісся Івана Власюка (його ще називають Полісським лірником). Саме цей запис я взяв із диску.
Кажуть, що лірників два тижні вчили грати на лірі, а три роки – репертуару
А взагалі, наскільки важко навчитися грати на колісній лірі?
Її часто називають "скрипкою для лінивих". Щоб навчитися на скрипці правильно пальчик поставити, потрібно кілька років. А на лірі стоїть одразу клавіатура і ти натискаєш на потрібну клавішу. Не треба пальчик зсувати на долю міліметра, щоби вийшла чиста нота. Кажуть, що лірників два тижні вчили грати на лірі, а три роки – репертуару.
Ти перед собою ставив амбітну мету виготовити скільки лір?
Триста. Залишилось щось біля 76-ти. І більшість замовлень на них із-за кордону – чомусь у світі вони цінуються більше, ніж в Україні.
Як би ти представив пісню "Не біда", яка пролунає зараз в нашому ефірі?
Товариство, презентую вам по суті, рідкісне явище, тому що це є пісня, наполовину створена мною, наполовину народом. Приблизно таким самим чином, як і "Ой, у лузі червона калина" – де з козацької пісні XVII століття були взяті останні куплети і потім з неї розвинута ціла пісня.
А тут я взяв за основу козацьку пісню "Туман яром котиться, гулять хлопцям хочеться". І зробив акцент на те, як ми переборюємо свій страх і як нам в цьому допомагають наші предки і наш дух, який ми ніби як депозит накопичуємо століттями, для того щоб він нам потім, от зараз, пригодився. Про це і пісня "Не біда".
