Іванна Коберник. Фото: УНІАН
"До учнів і до дітей немає жодних претензій"
— Згідно з результатами PISA-2022 – міжнародного дослідження якості освіти, оприлюдненого 5 грудня 2023 року, українські підлітки серйозно відстають від своїх однолітків у розвинених країнах. Наприклад, за рівнем читання 15-річні українці відстають від Сінгапуру, Ірландії і Японії на 2 роки 4 місяці. Коли йдеться про природничі науки, там відставання 1 рік 8 місяців; коли мова про математику – 1 рік 6 місяців.
Я не згодна принаймні з 5 пунктами із вище сказаного. Насамперед, з тим, що результати українських учнів дуже незадовільні. Це неправда. Я вважаю, що до учнів і до дітей немає жодних претензій. Через те, що це дослідження оцінює не їхні персональні результати, а освітню систему. Це не прес-реліз на одну сторіночку; національний звіт PISA тільки по Україні – це 400 сторінок. Досліджується рівень здатності застосовувати знання у практичних ситуаціях 15-річних підлітків. Діти не знають своїх результатів, їхні школи теж не знають, як написала дитина. Отримані результати звіряються з програмами і підручниками, за якими вчилися українські діти в попередні роки. І перевіряється, чи їх вчили тим речам, які перевіряє PISA. Основний висновок полягає в тому, що в українських програмах і підручниках дуже мало практичних завдань. В них дуже мало речей, які вчать дітей застосовувати знання в практичних ситуаціях. Дуже багато теорії, термінів, історії певних процесів, включаючи фізику і хімію, а не лише історію та літературу. Але відношення знань до сучасного життя в цих програмах дуже мало. Відповідно, у дітей практично немає шансів навчитися цим речам, якщо їм не пощастило потрапити до дуже крутих вчителів. Або ж їхнім розвитком додатково не займаються батьки.
Іванна Коберник у студії Радіо Культура
Ще одна неточність – це порівняння України з Японією, Ірландією і Сінгапуром. PISA не порівнює Україну з країнами першої десятки. Всі розуміють, що країни перебувають у різних обставинах, мають різні можливості для фінансування, різну культуру, різний досвід. Тому референтна група України – це Польща, Словаччина, Молдова, Грузія, Естонія. І Україна знаходиться посередині насправді серед цих країн. Україна, країна, в якій триває війна, в якій, що дивує світ, в принципі є система освіти, показує кращі результати, ніж Грузія та Молдова. Тому ще один момент дуже важливий, і він позитивний: Україна витрачає значно менше, ніж країни ОЕСР (Організація економічного співробітництва та розвитку – міжнародна організація, що об'єднує 38 держав світу, більшість з яких є країнами з високим доходом громадян і високим індексом людського розвитку і розглядаються як розвинені. Договір про ОЕСР був підписаний 14 грудня 1960 року в Парижі, але набув чинності 30 вересня 1961 року на базі Європейської організації економічного співробітництва з метою координації економічної політики країн-членів ОЕСР і погодженням програми допомоги країнам, що розвиваються – ред.) у середньому на освіту і показує значно кращі результати, ніж на ті гроші показують інші країни. І це означає, що система у нас є, і не все так безнадійно. Але важливо, які висновки будуть зроблені, і про що ми будемо говорити далі. Діти в стресі, триває війна, а дослідження PISA проводилося в жовтні минулого року, коли було багато обстрілів, і деякі діти переривали виконання тестів через повітряні тривоги. Це жахливі умови, і звичайно це позначилося на конкретних результатах. Ще раз наголошую на тому, що PISA не аналізує результати дітей відірвано від контексту, в якому вони вчаться. Правда полягає в тому, що тих завдань, про які йшлося в PISA, немає в програмах і підручниках. І це домашня робота, яку мають зробити освітні управлінці й міністерство.
"Яблучка і їжачки – в початковій школі, а в середній – тонни цементу, сувої полотна"
— Що означає застосовувати знання в практичній площині? Приміром, якщо ми вчимо відсотки в школі, то ми вчимося не на прикладі банківських відсоткових ставок, а на прикладі яблучок та їжачків?
Яблучка та їжачки – в початковій школі, а в середній – тонни цементу, сувої полотна. Якби у PISA було запитання про сувої полотна, діти вирішили б це питання. І це проблема нашої програми. У нас дуже багато в програмі, приміром, якихось історичних сільськогосподарських знарядь праці 18 століття, які не потрібні. А сувої полотна сучасні автори підручників просто копіюють із радянських. Тоді було таке виробництво, яке потребувало таких знань. Зараз потрібні інші знання. Ті ж відсотки можна вчити не лише на прикладі банківських кредитів, а на прикладах інших складних процесів. У PISA, наприклад, було багато практичних завдань: порахувати кількість плитки для Марії, яка взяла в оренду кафе, і їй потрібно оновити фартух на барній стійці. У нас діти не стикаються з такими завданнями, особливо, коли на математиці потрібно пояснити, чому вони обрали той чи інший варіант, вони впадають у ступор.
— Це драматична ситуація. Попереднього разу в Україні проводили таке дослідження у 2018 році, результати, відповідно, були оприлюднені в 2019-му, і тоді вони теж були не найліпшими. Ми міцно трималися десь посередині турнірної таблиці.
Ми трішечки не дотягували до середини, але у нас тоді був той "плюс", про який я говорила: ми показували кращі результати, ніж ті країни, які на такому ж рівні фінансують освіту. Фінансування у нас досить маленьке, а результат достатньо високий, як на такі гроші. Але справді відбулося падіння. Втім, варто зазначити, що падіння середнього балу PISA у дітей відбулося в усьому світі. Це – наслідок пандемії і вимушеного дистанційного навчання. Але в Україні воно відбулося сильніше. І тут ще варто зауважити, що дослідження в Україні проводилося у 18-ти з 27-ми регіонів.
— Очевидно, що найперша причина падіння – це війна. Але ви зауважили, що це питання також і до системи освіти. Чи можливо, це ще й питання до батьків? Чи допрацьовують батьки на своєму рівні? Яка роль сім’ї в освітньому питанні?
Звісно, сім’я відіграє свою роль. Але мені здається, що тут дуже важливо триматися пріоритетів. Кращі результати показують ті країни, в яких створені такі умови методами системи освіти, коли навіть діти з менш благополучних родин здобувають якісну освіту. До таких країн, наприклад, належить Естонія. Там усі школи приблизно однаково хороші. Всі діти з різних шкіл показали однаково хороший результат. Водночас в Україні цей вододіл, це провалля сильно виросло з 2018 року, особливо між міськими та сільськими школами. І оскільки ми всі сплачуємо податки, ми взагалі-то маємо вимагати, щоб система освіти, яка утримується за наші податки, давала кращі шанси дітям, незалежно від їхнього походження. І ці умови можна створити, як показує те ж дослідження PISA. Воно показало, що будь-яка міська школа, особливо у великому місті, незалежно від соціально-економічного індексу, дає дітям кращі шанси здобути гарну освіту, ніж найкраща сільська школа. І це велика проблема. Тобто відмінність у балах в читанні та математиці між українськими підлітками в містах і селах сягає 4 років (!). Це гігантська різниця! Питання сім’ї тут важливе, оскільки, ймовірно, в селах батьки менше розуміють важливість освіти. Також проблема в тому, що під час ковіду дистанційна освіта в селах була гірше організована, ніж у містах. У 2018 році ця різниця складала близько 2 років, а тепер вона сягає 4-х. Мова не лише про війну, а й про наслідки дистанційної освіти. Тож я б пріоритетом обрала зміни в системі освіти. Чекати, що прозріють батьки – це нераціональний шлях, якщо нас цікавить суспільство, і нас цікавлять люди, які розвиватимуть нашу країну.
"Нова українська школа виправдовує мої сподівання"
— НУШ – Нова українська школа – ключова реформа Міністерства науки і освіти, якій вже 6 років. Часто чуємо про брак підручників, про неможливість підготувати вчителів. НУШ виправдовує ваші сподівання?
НУШ як реформа, як підхід, виправдовує мої сподівання. Якщо говорити про її реалізацію, то не виправдовує. Нагадаю, НУШ стартувала в 2018 році, в 2020-му на неї напав ковід, потім на неї напав Шкарлет, і потім настала війна. Перш ніж розуміти, що робити, потрібно усвідомлювати, що система освіти дуже велика. Якщо ми говоримо про НУШ, ми не можемо забувати про те, що був ковід. А з приводу відсутності підручників, то за міністра Шкарлета не виділялися гроші на підручники, не готувалися вчителі й справді є великий провал щодо 5-6 класів. І я дуже сподіваюся, що нинішнє міністерство освіти перегляне прогарами 5-6 класів і підручники, тому що багато з них не відповідають принципам реформи. Однак PISA говорить про те, що НУШ – це вихід для України, якщо ми хочемо покращити систему освіти. Керівник PISA підкреслює постійно, що все, що він бачить про НУШ – це вкрай натхненно тим, що зроблено в початковій школі. Це інші діти, відкриті до взаємодії, щоб активно вчитися. Але зараз ці діти стикнулися з тим, що вони приходять в 5 клас, а там недостатньо матеріалів, недостатньо підручників, погані вчителі, вчителів ніхто не вчив. Вчителі жаліються на цих дітей.
Більшість вчителів не готова, бо їх не вчили. У нас є активні прогресивні вчителі, які це робили раніше. Зараз ситуація полягає в тому, тобі пощастило чи ні? Але завдання держави, яка збирає податки, зробити так, щоб система освіти залежала не від того, пощастило тобі чи не пощастило, а від того, яку освітню політику держава проводить. Зараз я бачу, що є покращення щодо бюджету на освіту в 2023 році, там закладені гроші на підвищення кваліфікації вчителів, і я сподіваюся, що ці кошти будуть розумно використані.
