Фото: Лілія Лилик, Радіо Промінь
Хотілося б, щоб люди, як і я, читали українську літературу, вчили з її допомогою мову.
Романе, новий трек BAH.ROMA створений на слова Сергія Жадана. Але в твоїй пісні "Котики" є фраза "ти Жадана мені вголос читала". То ці композиції пов'язані між собою? "Про теплий дух нічних обійсть" є продовженням "Котиків"?
Можна сказати що, так. Поезія, та й взагалі мистецтво, надихає. Це, власне, і є його чи не найголовнішою функцією. Мене, наприклад, надихає саме поезія. Я прочитав невеличку збірку поезії Сергія Жадана. Там було декілька віршів, написаних пронизливо й влучно. Жадан так добрав слова і побудував риму, що мені захотілося на один з цих віршів написати музику. Так і з'явилася пісня "Про теплий дух нічних обійсть".
У тебе була класна історія про те, як саме ти читав цю збірку. Де, на шляху куди?
Здається, це було влітку. Я їхав потягом у відрядження на Схід. Їхав насправді додому, тому що я сам з Донецької області. Ми прибули до Краматорська, потім автобусом їхали містами й селами до наших військових – підтримувати співом, грою. І в мене була ця невеличка збірка – "Список кораблів" Сергія Жадана. Я їхав, читав її. Вірші мене вразили. І коли я повертався до Києва, перечитуючи книжку, то остаточно зрозумів, яка це класна поезія. Низький уклін Сергію Жадану за неї. Надихнувшись, я зробив трек.
Чим саме тебе зачепив вірш "Про теплий дух нічних обійсть"?
Мабуть, своєю назвою. Бо я був впевнений, що слово "обійстя" – це щось про обійми. Я його не знав. Але потім виявилось, що воно означає садибу, дворик. Хотілося б, щоб люди, як і я, читали українську літературу, вчили з її допомогою мову, щоб краще спілкуватися українською. Я б радив починати саме з поезії. Вона дуже дієва в цьому плані.
Романе, ти писав Сергію Жадану, щоб отримати дозвіл на використання його вірша?
Так, звісно. Він дуже легко погодився. Я навіть надіслав фінальну версію, але Сергій поки нічого не відповів. Сподіваюсь, у нього буде час послухати цю пісню.
Фото: Лілія Лилик, Радіо Промінь
Ми не знаємо взагалі, що буде завтра з нами усіма, тому потрібно діяти.
Пісня "Котики", "199.9", ось ця новинка – вони істотно відрізняються від усього того, що ти робив раніше. То йдеться про нову BAH.ROMA?
Так, гадаю. Це сталось тому, що останнім часом я сам без музикантів роблю музику. Плюс слухаю багато хіп-хопу і він на мене дуже сильно впливає. Ніколи не думав, що робитиму нацреп, як я зараз називаю свій стиль, але мені дуже подобається те, що виходить. Я й надалі збираюся робити таку музику, бо вона мене бадьорить по-справжньому, з нею я відчуваю, що знайшов своє місце, те, з чим перебуваю в гармонії.
Романе, коли озираєшся на, скажімо, десятиріччя назад в контексті творчості гурту BAH.ROMA, ти впізнаєш себе?
Я залишаюся тим самим романтикам, яким і був колись, але, якщо можна так сказати, в інші обгортці. Не хочу, щоб мене асоціювали з тим Романом Бахарєвим, яким я був у 2015-2016 році. Адже я дуже змінився, іншою стала моя музика. Насправді все змінилися. Тому я не хочу, щоб люди запам'ятали BAH.ROMA за піснями, які були написані тоді. Вони були класними, хоч і російськомовними. Але зараз я пишу інші пісні. Дуже хочу навесні випустити альбом. Бо реліз синглів – це не така глобальна подія. Тому зараз активно працюємо над новим альбомом. Я хочу, щоб слухачі асоціювали BAH.ROMA саме з ним.
Якщо ми почали говорити про зміни, то розкажи, будь ласка, які саме зміни ти в собі нині відчуваєш, яка їхня природа?
Не можу сказати, що став іншою людиною, але я та моє оточення – ми дуже змінилися із початком повномасштабного вторгнення. І ці зміни досі відбуваються, адже ми щось дізнаємось про нашу історію, коріння, переходимо на українську. Суспільство змінюється. Я переконаний, що великі зміни слід починати із власних малих кроків. Тому мені хочеться бути прикладом для самого себе, а вже потім – для інших. Думаю, коли відбуваються зміни всередині, то вони стають помітними й ззовні.
А як ставишся до фрази, люди не змінюються?
Зараз такий час, що, мені здається, змінюються всі. Хоча я можу говорити лише за себе.
За що ти себе хвалиш і за що картаєш?
Іноді я собі не подобаюся за те, що можу гаяти час. Зараз взагалі не можна його втрачати. Війна продовжується. Ми не знаємо взагалі, що буде завтра з нами усіма. Тому потрібно діяти, і я намагаюсь робити щось корисне. Подобаюсь собі тоді, коли я ефективний.
Фото: Лілія Лилик, Радіо Промінь
Коли ми кажемо, що втомились від війни, донейтів, що нам складно, то ні – складно на фронті, ось там хлопці втомилися по-справжньому.
Романе, що, на твою думку, має робити кожен із нас, щоб пришвидшити закінчення війни?
Думаю, відповідь на це запитання можна розкласти по поличках. У випадку пришвидшення завершення війни є речі, які треба і які не треба робити. Насправді в цьому доволі просто розібратися. Наприклад, українська молодь часто робить відео в TikTok, використовуючи російський контент. Це насправді лякає, бо той, хто зараз споживає російський контент, стає спонсором війни з боку ворога. Не можна так чинити. Це має розуміти кожен.
Що треба робити: підтримувати збори на допомогу ЗСУ, хоч соціальні мережі їх дуже сильно банять. Якщо немає можливості донейтити, просто робіть репости. Щодня у мене йде кілька годин на повідомлення незнайомим людям. Я пишу їм про те, що збираю кошти для своїх знайомих хлопців, які зараз на фронті, я хочу їм допомогти – придбати, наприклад, дрони, бо вони дуже важливі. Зараз дійсно йде справжня війна дронів, тому навіть дві гривні мають значення, вони можуть врятувати життя. Тому не оминайте збори, поширюйте про них інформація. Це той мінімум, який можна робити щодня.
В одному зі своїх відео ти сказав, що ситуація з війною складається так, що скоро ми всі опинимось на фронті. До якої ролі на війні ти готовий і як ти собі це уявляєш?
Звісно, всі ми сподіваємось на краще, але не знаємо, коли війна закінчиться. Ми мріємо здобути перемогу, але є люди, які просто чекають, а є ті, які діють. Іще я хочу наголосити на одній важливій речі: щоб перемогти, ми маємо бути єдині, гуртуватися. Якщо ж говорити про фронт, то, я думаю, ми всі там опинимося якоїсь миті. Тому слід готуватися, знати елементарні речі з надання першої допомоги, наприклад. На жаль, ми починаємо звикати до війни. Я розумію, що людина – адаптивна тварина, яка може пристосуватися до всього. Але до війни! Як можна? Це мене дуже лякає. Тому хочеться діяти. Навіть якщо ми не на фронті, слід діяти тут, допомагати ЗСУ. Бо коли ми кажемо, що втомились від війни, донейтів, що нам складно, то ні – складно на фронті, ось там хлопці втомилися по-справжньому.
Романе, розкажи, будь ласка, над чим зараз працюєш і що презентуватимеш наступним?
Ми працюємо над альбомом. Дуже хочеться його видати навесні, як я вже казав. Паралельно з цим знімаємо аудіовізуальний акустичний альбом, який можна буде передивлятися в YouTube, Apple Music та на інших платформах. Також сподіваюсь давати концерти. Вони у мене зараз відбуваються рідко, але концерти потрібні для того, щоб робити ефективні збори. Я допомагаю фонду, який опікується дитячими будинками Київської області. В них загалом 360 дітей. Мені дуже хочеться зібрати кошти для них.
Редакторка текстової версії — Анастасія Герасимова.
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу нової української музики "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.