Фото: пресслужба Mari Cheba
Я не розумію, як об’єднати людей словами. Можливо, молитва нас об’єднає краще
Марі, ми знаємо, що ти неодноразово їздила до наших бійців підтримати їхній дух. І ми дякуємо тобі за позицію, за творчість і за твою волонтерську діяльність. В одному з попередніх інтерв’ю ти сказала, що намагаєшся своїми піснями допомогти бійцям налаштуватися на новий день, на новий бій. Чи ці змісти є і в новій пісні?
В мене була задача сказати щось важливе людям, які вже достатньо обізнані й на багато рівнів краще розуміють життя і смерть, ніж я.
Коли я поверталася зі Сходу вперше – це було навесні, – в мене було два потужних пульсуючих відчуття. Це біль за втрачених людей і вдячність тим, хто воює. А також тим, хто поклав своє життя за нашу землю і за те, що ми зараз можемо жити своїм життям: співати, виступати, ходити на каву з друзями. Тому моїх слів не вистачало. Я просто сіла за фортепіано і почала грати одну із своїх улюблених молитов, які грають в наших українських храмах. Мені вона подобалась іще з дитинства. І раптом подумала: а що, якщо її трохи осучаснити? І з цього почалась велика робота тривалістю в 4 місяці.
В роботі над піснею мені допомагав Юра Хусточка (колишній учасник Океана Ельзи та Esthetic Education), який виступив саундпродюсером і співавтором музики. Я в основному лише переосмислила музику і текст, а він є автором всього музичного полотна. І ми разом з Юрою і волонтерили тоді. Він зараз живе в Парижі і допомагав із Франції.
І ми протягом 4 місяців з мого повернення працювали над треком, вкладали своє відчуття підтримки і вдячності. І також іще раз хотіли нагадати про об’єднання суспільства. Тому що зараз може виникати ілюзія того, що в нас все прекрасно в цивільному житті, що війна вже виграна і можна весело готуватись до Різдва… День Миколая – це класно, проте сьогодні День ЗСУ, і це є для мене є ключовим. Не було би для нас свята Святого Миколая без наших бійців, їхньої титанічної праці і великих їхніх жертв.
Нещодавно ти висловила думку, що "В окопах атеїстів не буває". Саме тому "Серафим" – це молитва?
Це слова мого товариша з фронту, вояка від природи, який на передовій зараз. Він розповідав, що коли приходять новобранці, спочатку їм не страшно, вони сміються – до першого прильоту. Трохи посидів у окопі під снарядами – і все, ти вже віруюча людина. Так, ми сміємося з цього приводу, але це такий скоріше істеричний сміх (сміється). Тому що це потужний екзистенційний досвід. Ми, цивільні люди, можем лише уявити, через що вони проходять.
Тож пісня "Серафим" – це подарунок Збройним Силам і українському народу. А також побажання, щоби ми були добрішими, берегли один одного, і в першу чергу звертали увагу на потреби військових. Тому що їм потрібна підтримка як ніколи. Зараз дуже складний період, коли суспільство має знову активізуватись так, як було на початку війни.
Наостанок хочемо попросити тебе звернутися до слухачів "Радіо Промінь" і представити пісню "Серафим".
Я бажаю нашому українському народу перемоги. Взаємопідтримки. Бути уважнішими один до одного і не забувати, що кожна людина – це частина великого цілого, і нам зараз ніяк не можна розпорошуватись. Цей трек – побажання об’єднання людей на різних рівнях. Оскільки я не розумію, як об’єднати людей словами – можливо, молитва нас об’єднає краще.