Ілюстративне фото: Facebook "СтратКом ЗСУ"
"Кава в Ялті поки відкладається"
Майже два роки повномасштабної війни. Що ми маємо станом на зараз?
Ми, українці, досить цікаві люди. Хтоcь колись придумав, що в цей час ми вже давно мали б пити каву в Ялті, а кава в Ялті поки відкладається, і в нас одразу починаються емоційні гойдалки, мовляв все пропало, наступ провальний, війна в глухому куті і так далі. А насправді давайте згадаємо, що ще не пройшло і двох років з моменту, коли росіяни планували нас окупувати за ті самі "легендарні два-три тижні". Більше того, наші західні друзі і союзники теж були переконані, що росіяни окупують нас за два-три тижні. І будемо відвертими, абсолютна більшість українців вважали так само, а дискусії точилися про те, наскільки героїчно ми будемо партизанити під окупацією. І що ми бачимо зараз? Зараз ми бачимо, що Російська Федерація страшенно пишається тим, що "друга армія світу", після місяців важких боїв, змогла призупинити наступ ЗСУ і не дала нам їх просто викинути за "поребрик". Більш того, щоб просто призупинити наступ ЗСУ, їм довелось провести найбільшу мобілізацію з часів Другої світової. Тобто, двох років ще не пройшло, а ми з ними помінялись ролями. Ви розумієте, де ми були і як далеко ми просунулися? Чи можна вважати це провалом?
Виходить, що ми чого недобачаємо?
Інколи таке враження, що дійсно люди сліпі. Так, каву в Ялті ми ще не п'ємо, тому що ворог у нас дуже сильний. Але це не провал. Давайте просто порівняємо, звідки ми стартували.
Росіянам дуже потрібна пауза, щоб зализати рани і перегрупувати сили
Це чергова хвиля російських вкидів? Звідки взялася ці "диванні експерти"?
На західному інформаційному фронті Росія, на жаль, має значно більші успіхи, ніж на фронті військовому. Там наразі розгорну дуже потужна інформаційна операція, яку в їхній стилістиці можна назвати як "операція з примушення до перемир'я". Але справа в тому, що справи у росіян далеко не райдужні. Те, що їм вдалося стримати наш наступ, їм дуже дорого насправді коштувало. Між іншим, ми чомусь рідко говоримо про найбільший здобуток нашого наступу. Він не в територіях, він у співвідношенні втрат. При тому, що ми весь час були в наступі, співвідношення втрат на нашу користь по людях десь вдвоє-втроє, а по техніці – в три-п'ять разів по різних видах. І це продовжується й зараз. Тому, насправді, росіянам дуже потрібна пауза. Їм дуже потрібно виграти час, аби перегрупувати сили, провести ще мобілізацію і перезапустити свою оборонку. І саме звідси ця потужна інформаційна кампанія, що війна "в глухому куті". А отже, її треба "приморозити" для того, щоб вони зализали рани і швиденько перепідготувались. І нам дуже важливо не повестися на цю їхню інформаційну операцію. Бо як це не прикро звучить, але наразі для нас меншим злом є продовжувати воювати без перерви. Бо пауза набагато більше дасть їм, ніж нам.
В тактиці ворога щось змінилося?
Нічого. Навпаки. В них є гасло "можем повторити". І вони наразі намагаються в Авдіївці в точності повторити Бахмут. Росіяни чомусь всерйоз вважають Бахмут "історією успіху". Притому, що за руїну від Бахмута вони поклали біля 100 тисяч людей. Але вони всерйоз вважають, що так і треба. І зараз в Авдіївці вони повторюють ту саму тактику – це так звані "м'ясні штурми" і це знову ті самі в'язні з російських тюрем. І так, з величезними втратами, вони зараз просуваються в Авдіївці. Бої йдуть всередині Авдіївської промки. І якщо з цього укріпленого району, який ми тримаємо з 2013-го року, нам зараз доведеться відійти, то виключно з однієї причини – нам просто не вистачає захисників її тримати. А тактика росіян не змінилась – вони просто засипають тілами Авдіївку.
Євген Дикий. Фото: Новинарня
Допомога Україні стала заручницею мексиканського кордону
Щодо техніки. F-16 нам скоро дадуть?
Не факт, що скоро. Справа в тому, що першими мали дати Нідерланди, 42 машини. Але в Нідерландах нещодавно пройшли вибори і там перемогли "друзі путіна". Тому скільки тепер до нас долетить F-16 і як скоро – це підвішене питання.
Це все пов'язано з російською інформкампанією на західних берегах?
Я ж кажу, на західному фронті в них набагато більші успіхи, аніж на Східному і Південному. Чому так? По-перше, рік-півтора тому в нас стояли черги до військкоматів. А зараз що? Тобто, якщо навіть у нас настільки втомились від війни як щоденної реальності, то як гадаєте, а наскільки далеко зараз ця війна в головах людей, яких вона абсолютно не зачіпає? Насправді, "друзі путіна" нікуди не дівалися. Вони весь час були. І взагалі світ не україноцентричний. Наприклад, в тих самих Нідерландах на виборах про Україну не згадували взагалі, жодна з партій. В них ключовим питанням виборів була ісламська міграція і її вплив на Нідерланди. А в результаті до нас не долітають F-16. Теж саме з допомогою США. Вона наразі є заручницею не дискусії про те, чи треба взагалі нам допомагати. Там всі з цим згодні. Але в них є своє внутрішнє питання – мексиканський кордон. І республіканці фактично взяли в заручники допомогу Україні, щоб дотиснути Байдена з питання мексиканського кордону. Так, бо це їхній кордон, а десь там далеко наша війна. Світ такий, який є. Нам треба позбутися щодо нього ілюзій, і саме в ньому ми маємо вижити і перемогти.
Тобто це знову питання мобілізації?
Саме так. Ми дуже часто говоримо про те, що нам не додали Байден та Шольц. Але набагато менше кажемо про те, що недоробили ми самі. Наприклад, коли був заявлений план нашого наступу, то заявлявся ресурс. Але дуже рідко я чув про те, що ще цей план передбачав формування 40 нових бригад. Це те, що мали зробити не Шольц і Байден, а ми з вами, український тил.
