Фото: Сергій Галушка, Радіо Промінь
Україномовна "Кава з краплями дощу" набагато краща, ніж російськомовна.
Дмитре, пісня "Кава з краплями дощу" спочатку була написана російською, потім ти її переклав. Розкажи, будь ласка, які сенси змінилися, що ти додав, що прибрав?
Багато чого прибрав. У мене, до речі, в червні була пісня "Витри сльози", яку я теж написав російською, то вона переклалась майже дослівно. А от з піснею "Кава з краплями дощу" так не вдавалось. Багато чого я змінив, наприклад, приспів і фінал. Мені здається, і слухачам теж, що версія українською набагато краща, ніж російськомовна. Дуже радію цьому і сам це відчуваю. Пісня стала ніжнішою, на мою думку. Вона перетворилась на історію, для кожного свою. Багато хто з дівчат, дружин військових бачать в ній себе. Для когось вона про стосунки, які не склались, а для когось – про втрату коханого назавжди, на війні.
Ти на це розраховував?
Ні, я не створював цю пісню заради того, щоб зачепити чиюсь душу. Я просто писав про самотню дівчину, яка, на жаль, з осені, з холодною порою вже й не чекає на квіти. "Кава з краплями дощу" трошки депресивна, але багато дівчат побачили в ній себе. Це життєва пісня, тому вона так заполонила серця слухачок.
Чи не було критики у твій бік, звинувачень у тому, що ти "перевзувся" через переклад пісень з російської?
Мені писали російськомовні слухачі з Білорусі, Казахстану, мовляв, навіщо я спаплюжив пісню, адже вона була така чудова. Я цих коментаторів відразу блокую і не спілкуюся з ними. Не має сенсу їм щось доводити.
Зараз формується наша свідомість, відбувається справжня українізація.
Чому на початку ти обрав для себе шлях саме російськомовний?
Я можу розповісти, чому так сталось, але не хочу, щоб це звучало як виправдання. Починав я з україномовних пісень. У мене було два треки: "Затримайся на хвилину" та "Серце". Які, на жаль, не заходили ані слухачам, ані на радіо. Я почав думати, чому так. Аналізував український музичний ринок, зважаючи на те, що моя лірична музика більше подобається дівчатам. Дивився рекомендації в TikTok, Instagram. Там всюди були російськомовні виконавці. Якось їхав повз Палац спорту в Києві, а там банер: "Концерт JONY. Sold out". Тоді я подумав, чому б не створити аналогічний продукт, але тут, в Україні, щоб не приїжджали всякі JONY та йому подібні. І написав пісню "Самая моя", яка просто розірвала TikTok, потрапила в чарт Apple Music. Значить, нашим людям потрібно було саме це. Потім я написав іще три треки. Мене запрошували в Росію. Але я відмовився, бо хотів бути в Україні. Мав в планах намір співати і російською, і українською, як робили деякі наші артисти. Але війна ввела корективи. Десь я радію цьому, бо бачу, наскільки популярною стала українська музика серед нашої ж молоді. Але й не радію, бо, на жаль, ми до цього прийшли такою дорогою ціною, що дуже прикро. Так, напевно, зараз формується наша свідомість, відбувається справжня українізація. Найголовніше, передавати це далі, із покоління в покоління, щоб ніколи той музичний ринок, та культура не повернулась в Україну.
Кожною піснею артист складає пазл про себе. У тебе було ретро, потім дует с Kristonko, тепер "Кава з краплями дощу". Яких барв ти додав до загальної картинки про Dima PROKOPOV?
Ще додаю. Мені здається, що я тільки починаю, бо маю не так багато пісень, іще не випустив альбом. З кожною піснею мені хочеться експериментувати, робити щось нове. Думаю, наступний трек буде дуже цікавим, не хочу поки розкривати карти. У мене немає такого, що я щось додаю і творчість має стати кращою. У мене все в серці. Якщо я відчуваю в студії під час роботи над піснею, як з'являються сироти на шкірі, якщо трапляється якась фраза, яка, на мій погляд, неодмінно сподобається слухачам, то я це роблю. У мене все від душі. Я не рівняюсь на західну музику, не намагаюся когось копіювати, щоб бути крутим. Мені подобається те, що я роблю. Тоді це стає популярним і серед слухачів. Люди часто пишуть, що мої пісні ніби створені під них. Комусь вони допомагають підняти самооцінку. Мені навіть писали, що я музичний психолог. Це ж чудово, коли музика стає чимось більшим.
.jpg)
Фото: Сергій Галушка, Радіо Промінь
Хочу знаходити нових слухачів, співати для них, щоб вони мене надихали.
Ти кажеш, що пишеш для дівчат і вони є твоєю основною аудиторією. Як щодо хлопців?
Хлопців серед моїх слухачів мало. Якщо подивитися на статистику, то 95% відсотків – це дівчата. Хлопці пишуть в коментарях з проханням переказати вітання дівчини чи перепросити за нього, якщо посварилися. Нещодавно військовий по таке звернувся. Я записав відео для його дівчини, скинув військовому. Сподіваюсь, вони помирилися. Що міг, те я зробив.
Яким ти був у дитинстві? Яка музика тебе формувала?
Формувала музика весільна, бо мій батько – весільний музикант. Я ріс з його колективом, тому мене формували українські народні пісні. До того ж тоді в Україні були популярні російські виконавці, наприклад, Ігор Тальков, Юрій Лоза. На їхніх піснях я ріс теж. Можливо, тому й писав раніше свої пісні російською. Після кожного весілля я приходив додому і старався відтворювати те, що почув. У мене був свій пісенник, я просив у батька тексти, переписував їх, а потім співав у бабусі в селі під хатинкою. Дошка – клавіші, патик – мікрофон. І я собі грав весілля. Тому це все з дитинства. Гадаю, те, що я зараз пишу, можу імпровізувати – це все закладено із семи років. Воно у крові, я його звідти ніяк не заберу. І це дуже добре.
Є співаки, які вже отримали неофіційні народні характеристики. Наприклад, лірична душа Kola, вінницький романтик Голубенко. Як би ти хотів, щоб тебе називали?
Цікаво… Не знаю. Я просто дуже самокритичний, тому не люблю себе хвалити. Нехай слухачі вигадають. Хоча, я б хотів бути романтиком. О, давайте, як я казав раніше – ліричний психолог для дівчат.
На що ти здатен як автор пісень? Які історії виходитимуть з-під твого пера?
Скоро буде танцювальна пісня про дівчину, яка згадує про своє нещодавнє кохання. Це теж буде для мене експериментальним кроком, бо трек вийде не таким ліричним, як інші мої пісні, але так само життєвим.
Які в тебе амбіції саме у творчості. Чого ти прагнеш?
Я прагну збирати більше своїх слухачів, робити тури країною, стадіонні тури. Бо мріяти треба про щось велике. Хочу знаходити нових слухачів, співати для них, щоб вони мене надихали.
Ти готовий був би проміняти популярність на тихе і щасливе життя?
Інколи цього справді хочеться. Бувають такі моменти, коли думаєш, що от були б у мене діти, я б їх відводив до садочка чи школи, спокійно працював… Напевно, цьому ще не час. Все попереду. Не вважаю, що я зараз щасливий, тому що в моїй країні війна. Буду щасливий, коли ми переможемо, коли буде власна сім'я. Але зараз мені в кайф працювати з музикою, щодня отримую від цього задоволення. Найголовніше, що я і моя творчість потрібні людям. Тому зараз нічого змінювати не хочу. Буду працювати далі, хочу найскоріше випустити класний альбом і поїхати в тур Україною.
Редакторка текстової версії — Анастасія Герасимова.
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу нової української музики "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
