Ігор Пошивайло. Автор фото: Данило Павлов, The Ukrainians
"Майдан. Народження мрії. Перший бій"
— До Дня Гідності та Свободи ви презентували програму заходів, ключове гасло та соціальну кампанію. Про що йдеться?
Це дуже важлива дата, бо справді 10 років минуло з часу надважливої події, яка змінила хід історії і України, і решти світу. Гасло цьогорічного відзначення 10-ї річниці звучить так: "Майдан. Народження мрії. Перший бій". Бо ми якраз і позиціонуємо, що події Революції Гідності – це не просто важлива історична подія минулого, а це подія, яка триває дотепер. І саме тому "Перший бій", і саме тому ми позиціонуємо Героїв Небесної Сотні як перших героїв російсько-української війни. Нам дуже важливо усвідомити важливість досвіду революції і вшанувати пам'ять всіх тих, хто по суті змінив хід розвитку України. І навіть активізація тих євроінтеграційних процесів, яка розпочалася нещодавно, це питання, яке поставив перед собою Євромайдан. Це те, з чого починалася Революція Гідності. Тому дуже важливо сьогодні нагадати і передумови, і причини, і вшанувати пам'ять.
— Які будуть заходи і хто може в них взяти участь?
Мова не про велелюдність. Кожен може знайти момент і прийти на алею Герої Небесної Сотні, прийти на Майдан і на майдани в інших містах і містечках. Бо говорячи про Майдан, ми згадуємо Небесну Сотню і цю велику самопожертву. Згідно з соціологічними даними, близько 8 мільйонів українців взяли участь в Майдані безпосередньо, в тій чи іншій формі. Тому це дуже важливий досвід для більшості українського суспільства. Програма заходів насправді неформальна. Вона зорієнтована не на один день, 21 листопада, а на весь період. 94 дні тривав Майдан, Революція Гідності тривала до 22 лютого. І в цьому контексті ми орієнтуємося не просто на заходи, які потрібно відвідувати, а на створення якихось нових практичних речей, нових просторів. Зокрема, ми вже відкрили у середмісті Києва проєкт "Територія Гідності" у доповненій реальності. З'явилися 10 стендів, які мають інформацію і світлини про ті події. Є QR-коди, за якими можна переглянути відтворені символічні об'єкти доповненої реальності, які були на Майдані у Києві. Це, зокрема, славнозвісна "Йолка", це найважливіші барикади, це фрагменти наметового містечка, тобто знакові об'єкти Революції Гідності.
Після створення музею Революції Гідності, ми також започаткували конкурс студентських робіт на честь Сергія Кемського, Героя Небесної Сотні. І от якраз ми оголосили про його продовження. На підсилення молодих науковців, їхніх досліджень, ми проводимо щорічно науковий форум, присвячений подіям Майдану. Він якраз збирає наукову думку України і світу. Бо саме тут науковці з провідних академічних установ європейських країн, США допомагають нам протистояти цій російській пропаганді, яка і досі стверджує, що події Революції Гідності – це був державний переворот. Тому нам дуже важливо зафіксувати на науковому рівні з залізною доказовою базою всі ті феномени і явища Революції Гідності не лише на рівні України, а й світу. І ми відкриваємо так званий Майдан-форум в Українському домі. Він триватиме впродовж шести днів.
"Марення російського фюрера марні"
— Український інститут національної пам’яті оприлюднив дані соціологічного опитування про те, що сьогодні приблизно 52% українського суспільства події Майдану вважають важливими, такими, що змінили наше суспільство. Чому досі немає цілісного розуміння суспільства, що з нами відбувається?
Напевно, українське суспільство не є монолітним стосовно бачення свого цивілізаційного розвитку. Звичайно, це наслідки і домінування попередніх імперій, і спроб окупації вже теперішньою Росією. Це наслідки російської пропаганди, бо на цьому вони не економлять і відверту брехню намагаються показати як правду. Плюс політика змішування народів. Тому ситуація складна і вона була змодельована для того, щоб рано чи пізно Україну повністю окупувати й інтегрувати в межах нової імперії. В межах нового третього Риму, так званого, про який мріяв Путін. Але українці на Майдані чітко заявили, що ці марення російського фюрера марні. Ця статистика важлива. Але завжди долю країни вирішували пасіонарні одиниці та лідери, які вели за собою більш пасивну частину суспільства. Тому 52% це непогано. Чому не 80%? Багато людей розчаровані результатами попередніх Майданів. Майдан започаткував дуже багато важливих реформ, але чимало з них не було зроблено. Тому є розчарування, але 52% – це все одно більшість.
— Ви думаєте, що Росія не полишить спроб підкорити Україну навіть після нашої Перемоги?
Ми в Перемогу віримо і вона буде. Питання коли і якою ціною? Повна Перемога України – це повний розвал РФ, коли та не матиме змоги знову підкорити Україну. А ці спроби ніколи не завершаться. Бо ментальність "орди", ментальність "Московії" побудована на захопленні, на підкоренні інших народів.
— Якою тоді має бути наша ментальність?
Ментальність повинна бути українська, соборна. Урядом, державою, владою повинна проводитися постійно освітня кампанія, щоб громадяни чітко розуміли нашу історію, могли протистояти російській пропаганді і ставали переконливими патріотами української держави.
Війна зупинила створення Музею Революції Гідності
— Що зараз зі створенням Музею Революції Гідності?
Ситуація залишається складною, оскільки музей має дві головні складові – це меморіал і сам музей. Меморіальна складова – це алея Герой Небесний Сотні, це близько двох гектарів землі в центрі Києва. Щоб зберегти пам'ять і зробити її активною для майбутніх поколінь, було розроблено проєкт. Він не реалізований, тому що була заарештована ділянка через не завершення і слідчих дій, і процесів правосуддя, і покарання винних у злочинах проти Майдану. Тому меморіал заблокований, хоча готовність до повномасштабного вторгнення була. Щодо музею. У нас був великий прорив. Ми подолали кризу, яка виникла через відсутність практики в українському законодавстві. І був навіть чіткий план, вже розпочалися проектно-кошторисні роботи, але війна зупинила і ці процеси. Але робота ведеться, бо створення музею – це не лише будівництво, це щоденна робота – дослідження, збирання матеріалу, проведення культурно-освітньої роботи. Ми цим активно займаємося, наша колекція дуже швидко поповнюється. І ми адаптуємо нашу тему до реалій сьогодення.
— Ви проводите тренінги зі збереження культурної спадщини в умовах кризи. Для кого вони?
Тренінги музей Майдану, Штаб порятунку спадщини проводить спільно з міжнародними партнерами, такими як ЮНЕСКО. Вони переважно для музейників. Але і для представників інших секторів культурної спадщини. З іншого боку, ми теж проводимо воркшопи і тренінги для військових, для представників тероборони. Нас також задіють міжнародні партнери за кордоном. Зокрема, коли проводяться подібні тренінги для представників збройних сил країн НАТО.
Близько 600 об'єктів культурної спадщини повністю зруйновані російськими загарбниками
— Ми вже багато втратили в цій війні культурної спадщини?
Дуже багато. По суті, не можна виміряти ці втрати кількісно чи статистично. Офіційно понад 1700 об'єктів пошкоджено. Справжній масштаб ми дізнаємося лише після завершення війни. Але втрати колосальні, враховуючи, якою ціною нам давалися ці музейні збірки, особливо в радянський час, коли вони зумисно розкрадалися і перевозилися в Росію. Вивозилося найцінніше. І всі ці процеси тривали десятиліттями. Сьогодні втрати не менш масштабні. Це і Херсонський музей, і Мелітопольський, в Маріуполі по суті все знищено і вивезено. Тому експерти світові теж називають, що це найбільші втрати культурної спадщини з часів Другої світової війни.
— А хто насправді займається цим мародерством?
Від звичайних мародерів, якими є російські солдати, закінчуючи певними спецгрупами. Бо спецоперація росіян – це не тільки спецоперація воєнна. Є певні групи експертів, які сюди спеціально заїжджають, моніторять культурні цінності, які є пріоритетом для викрадення. І вони працюють досить фахово. В той самий Херсонський музей приїздили з окупованого Криму фахівці, які визначали конкретні пріоритети. Тут ведеться дуже цілеспрямована "робота" з боку окупантів. Українська держава, напевно, дещо халатно ставилася до збереження наших культурних цінностей. Про це вже говорено багато. Держава повинна би виділяти ресурси для захисту своєї культурної спадщини. На жаль, це не було пріоритетом ні до війни, ні коли розпочалася війна. І це є однією з причин наших втрат.
— А як ми будемо це все повертати? Що для цього робиться?
Питання, що повертати? Адже культурна спадщина – це не лише колекції рухомі, а й нерухома спадщина. Це близько 600 об'єктів, які повністю зруйновані: церкви, історичні будівлі, пам'ятки архітектури, археології. Тут потрібна відбудова, їх уже ніколи не повернеш. Щодо рухомих об'єктів, зокрема, колекцій архівних, бібліотечних, музейних, то це дуже складна історія і дуже болючий процес. Росія – це країна-варвар. Вона ніколи не віддасть вкрадене.Тут нам потрібна допомога міжнародної спільноти, повинен бути задіяний Інтерпол, Європол. Ми бачимо факти повернення певних колекцій до України, але, звичайно, що це дуже маленький відсоток. Мені здається, що цей процес набагато болючіший і складніший навіть, ніж відбудова.
— Щодо збереження пам'яті вже про цю війну. Ви теж ведете цю фіксацію?
Наш музей не може бути осторонь. У цій війні ми фокусуємо свою увагу на культурній спадщині, на культурному спротиві українського суспільства, на виявах солідарності, самопожертви, героїзму з боку цивільного населення передусім, на долях майданівців, які сьогодні в Збройних Силах. Тому тут відбувається певна синергія. І чим більше закладів будуть залучені до документування цих подій, до створення освітніх, культурних, музейних проєктів, тим більше ми збережемо цієї історії і тим якісніше, переконливіше ми зможемо говорити про війну вже у повоєнний час. Тому це такий контрнаступ наш на цьому фронті.
