Авдіївка. Ілюстративне фото: Facebook/ Володимир Зеленський
"Поки що я не бачу, що в них були засоби для одночасної атаки на всіх напрямах"
— Президент Зеленський заявив, що Росія втрачає під Авдіївкою своїх військових і техніку швидше та масштабніше, ніж під Бахмутом. Наскільки це серйозна проблема для самої Росії, що вона втрачає більше, ніж під Бахмутом?
Я б не сказав, що під Бахмутом вони втрачали так уже багато техніки. Треба детальніше дослідити безпосередньо порівняння цих битв. Росіяни втрачають живу силу і техніку також. Вони намагалися нещодавно прорватися на Водяне бронеколоною, яка в складі близько двох рот була знищена нашим артилерійським вогнем. Вони намагалися і на Степове заходити з бронеколонами, що вийшло у окупантів бездарно. Вони намагалися під коксохім (Авдіївський коксохімічний завод, який має стратегічне значення для оборони міста. Авдіївський коксохім — великий комплекс укріплених споруд, він повністю перебуває під контролем ЗСУ — ред.) танки підвести, там спрацювали наші ССОшники, техніка противника залишилася в полі. Тобто за рахунок великої кількості протитанкових засобів і все ж таки артилерії, яка в нас є, ворог дійсно втрачає дуже багато техніки. За рахунок того, що в українців це є, росіяни не можуть використати свою техніку на всю потужність. Тобто, за великим рахунком, вона перетворилася на великі мішені. Стосовно піхоти у окупантів були шалені втрати із застосуванням підрозділів "Шторм-Z", їх дійсно не щадили. Але вони також зараз є в напівзнищеному стані. Тобто не треба думати, що "Шторм-Z" — це якась армія. Це 5-6 стрілецьких батальйонів. Вони без постійного поповнення не можуть втрачати таку велику кількість, яку втрачали під час боїв за Авдіївський укріпрайон, коли до 70 людей гинуло в битві при захопленні просто опорного пункту. Тому зараз вони намагаються все ж таки трохи змінити тактику і діяти невеликими піхотними групами, захоплювати СП-шки. Максимум, що вони здатні — захопити зводний опорний пункт на східній околиці Степового, закріпитися під нашим вогнем і намагатися розгорнути атаку чи намагатися захопити Степове (село на північ від Авдіївки — ред.), чи йти по посадках на північ і заходити в тил коксохіму. Але поки що я не бачу, що в них були засоби для, по-перше, одночасної атаки на всіх напрямах, а по-друге, щоб прорвати нашу оборону. Так, ми відходимо, але якихось проривів (ворога — ред.) ніде немає. І до коксохіму вони вже третій тиждень підступитися не можуть. Так, вони перейшли через "залізку" (залізницю — ред.), вони закріпилися в посадці, але на цьому все закінчилося.
Коксохім перетворився на окремий укріпрайон
— А як вдається Збройним силам України утримувати цей рубіж і не допустити захоплення коксохіму?
По-перше, у коксохімі два тижні тому все ж таки призначили коменданта зі 110-ї бригади. Це дуже важливо, тому що на початку оборони там були кілька підрозділів. За таких умов координація відсутня. Тому що для того, щоб у тебе була одна координація, потрібна принаймні одна хвиля взаємодії по рації. Рації мають бути перепрошиті під одну хвилю, а у кожної бригади своя прошивка. Тому призначити відповідального — це вже пів справи. І після того, як призначили цю людину, почалась нормальна координація і взаємодія між різними підрозділами. Коксохім перетворився дійсно на окремий укріпрайон, зокрема за рахунок залучення ССО та підрозділів, які мають у своєму складі велику кількість протитанкових засобів та артилерії. Тобто там сконцентрована увага кількох підрозділів і тому росіяни там не мають кількісної переваги. Їм треба сконцентрувати на тому напрямку близько трьох тисяч піхотинців, щоб вони просто підійшли до того паркана. Для росіян це теж доволі складна ситуація. Знову ж таки, є варіант, як вони ще можуть спробувати підійти — це просто подавити нашу передню лінію, артилерію. Але для цього наші артилеристи ведуть активну, успішну контрбатарейну боротьбу із застосуванням іноді "хаймарсів". Тобто, коли ми не дотягуємося, не вистачає засобів, то вже засоби старшого командира, тобто головнокомандувача, втручаються і відновлюють паритет.
Микола Мельник. Фото УНІАН
Контрбатарейна боротьба — це артилерійська стрілянина із закритих вогневих позицій по вогневих засобах артилерії противника. Коли контрбатарейна боротьба ведеться одночасно двома протиборчими сторонами, таку ситуацію образно називають артилерійською дуеллю (поєдинком). Здебільшого контрбатарейну боротьбу веде цілий артилерійський підрозділ (батарея або дивізіон) проти групи близько розташованих одна до одної артсистем ворога. Часто ціллю є батарея противника і саме через це контрбатарейна боротьба отримала таку назву.