Фото: armyinform.com.ua
Що відбувається у стосунках пар, за вашими спостереженнями протягом майже двох років війни?
Відбувається дуже різне. Такі події, як війна та інші сильні катаклізми, атакують саме стосунки між людьми. Кожна пара по своєму переживає різні періоди під час життя на відстані. Я помічаю, що є велика кількість розлучень. Вони були поширені, коли минуло пів року та рік. Зараз велика кількість жінок повертаються в Україну до своїх чоловіків, водночас є такі, що вирішили жити окремо і залишаються в різних країнах. Є пари, які витримують цю відстань, і зараз продовжують перебувати у стосунках на відстані. Бачимо і спостерігаємо різні тенденції. Є навіть пари, що мали не дуже вдалі стосунки і про це не говорили, але коли сталась "відстань", то вони зрозуміли, що не хочуть бути разом. Війна стала каталізатором того, щоб заговорити про стосунки і про те, що, можливо, ми не хочемо бути разом.
Як відстань впливає на стосунки?
Основний вплив ― це відсутність фізичної комунікації. Партнера і партнерки немає поруч фізично. Це стосується і фізичної присутності у побуті. Ми маємо пари, які переживають фізичну розлуку, перебуваючи не лише за кордоном, а й в Україні. Якщо військовослужбовець мав за півтора року лише 10 днів, щоб приїхати до родини, то це також його фізична відсутність. Немає близькості, фізичного контакту, не можна пригорнути, побути разом, пережити разом якісь моменти. На жінку лягає вся відповідальність за побут і за дітей, відповідно вона може злитися, агресувати, це впливає на зростання кількості непорозумінь та конфліктів. У чоловіка також може виникати відчуття відчаю, страху ― "а якщо вона не повернеться, що я буду робити". Відстань піднімає поняття ревнощів, недовіри, багато того, що було непроговорене раніше, до розлуки. Ми не поруч, тож можемо домальовувати собі різні картинки і конфліктувати: наші цінності змінилися, наші потреби не задоволені тощо. Якщо пара все це не проговорює і не вирішує, то може статися погіршення і розрив стосунків. Фізична присутність дуже важлива. Є люди, для яких тактильність має велике значення, їм дуже важко витримати її відсутність. Це теж породжує напругу, конфлікти і зради.
Як правильно говорити про стосунки?
Люди точно змінюються. Наприклад, жінка виїхала, змінилося соціальне оточення, можливо, професійна діяльність, а чоловік залишився тут і переживає також інший досвід. Ці досвіди різні, і якщо люди не комунікують, між ними зростає прірва. Тому дуже важливо ― говорити. І не лише про те, що не влаштовує, а просто розповідати про своє життя, залучати до нього партнера чи партнерку, розповідати про зміну своїх цінностей і бачень. Адже людина переживає і особисту кризу, і кризу стосунків, тому що з’явилася відстань. Людина може боятися образити партнера, але ж якщо вона не скаже, то партнер про проблему ніяк не дізнається. Часто буває, що хтось не хоче говорити, але при цьому обурюється, що інший вчиняє якось неправильно. Партнер може не розуміти, що вам щось не подобається, що ви маєте якусь потребу чи бажання. Я бачила, як партнери щось креативне вигадували і покращували свої стосунки, але про свої бажання треба просто сказати. Дуже рекомендую жінкам, які чекають своїх коханих з війни, ходити на групи підтримки. Вони тоді чують про те, як інші справляються, чують інший досвід. Є пари, де все проговорюється, а є пари більш уникаючі ― один раз сказав, що я тебе люблю, і досить. І людям дуже важко сказати, що їм треба і чого вони хочуть. Тому я часто пропоную писати листи. Партнер відкриє і прочитає, коли йому буде комфортно. Бо під час розмови дуже важливо вловити той момент, коли партнер готовий нас чути, а це не завжди вдається. Тому лист ― дуже гарний варіант. Я надсилаю ― а людина обирає, коли вона готова прочитати. Рекомендую спробувати листи, якщо важко щось озвучити. Говорити у стосунках будь-якими способами ― це найкращий варіант прояснити ситуацію.
Як знаходити правильні слова?
Це певна навичка. Важливо зрозуміти свої потреби, а потім правильно їх доносити. Найперше ― це "я-повідомлення". Говоримо лише про себе. Дуже добре справцьовує, коли ми говоримо, як саме себе почуваємо. "Я відчуваю злість, тому що ці слова мене ранять". Це відрізняється від слів: "Ти мене дратуєш тим, що ти говориш". Тобто "я почуваюся роздратованою", "я злюся ось на це", "мені боляче від цього" ― правильні форми повідомлень. Не пробуйте говорити "тобі все одно, як росте наш син", "ти мало цікавишся", "тобі байдуже". І дуже важливо говорити, що конкретно ви хочете: "я хочу, щоб ти частіше телефонував", "я не відчуваю твою підтримку". Якщо ви хочете поговорити з партнером, сядьте і випишіть: як я себе почуваю у зв’язку з тим, що він отак робить, та чого я насправді хочу. Адже коли ми говоримо від себе і про себе, то партнер почуватиме більше співчуття, а не агресію у відповідь, бо його звинувачують. Інколи можна без претензій просто запитати: "а що тебе мотивує вчиняти саме так"", "а що для тебе важливо зараз?".
Поставити себе на місце партнера ― це допоможе порозумітися?
Дуже важливо пам'ятати, що в моменті розмови на відстані важко зрозуміти, що відбувається у партнера і чому він зараз так говорить. Коли чоловік військовий, а жінка його чекає, то часто у них обох високий рівень втоми. А коли є втома, то важко дати підтримку і бути опорою. Про це часто говорять на групах підтримки: "Мені дуже важко, але й йому важко, тому ми більше сваримося". І виявляється, що вони агресують і конфліктують через те, що мають однакові потреби ― прагнуть підтримки. Але вони не помічають цього. Зараз партнери на відстані ― обоє зранені, і важливо побачити, що відбувається з партнером крізь призму того, який досвід він переживає. Можливо, його досвід зараз такий, що він не може мені дати того, що я потребую. Не тому, що не хоче, а тому, що не може.
Сьогодні маємо такі протилежні реалії. Жінка втрачає повагу до чоловіка, бо він переховується від війська і не хоче йти захищати країну. Жінка переховує чоловіка, щоб він був лише з нею, вона не хоче, щоб він ішов воювати. Як із цим бути?
Буває, що жінки втрачають образ того, який мій чоловік, яким він виявився. Жінки, чоловіки яких пішли з перших днів війни, також можуть відчувати, що "я пишаюся ним", а з іншого боку ― "я дуже злюсь, що він по факту залишив мене одну". Відбувається трансформація бачення чоловіка, і жінка залишається у внутрішньому конфлікті. Складно дати загальну рекомендацію, як із цим бути. Варто комунікувати і пам'ятати про причини, чому чоловік саме так вчиняє. Може бути багато розчарування, коли прийшла війна, а чоловік не пішов служити. Жінці варто звернутися до свого психолога, щоб розібратися з тим, як жити зараз із цим чоловіком, бо вона жила з іншим уявленням про нього. Можливо, чоловік і не змінився, а це було просто уявлення жінки. Чоловік у свою чергу теж може думати, наприклад: "вона могла і не поїхати за кордон, а залишитися зі мною".
Чи можуть стосунки трансформуватися і стати міцнішими?
Так ― якщо людина вірить у можливість вдалих стосунків і має на це бажання та силу. Стосунки, де партнери готові працювати, приречені на успіх. Можливо, війна підняла цінності, які ми раніше не помічали, але партнер не має цих цінностей. Тоді дивимося, чи ми готові погодитися із цим і продовужвати стосунки. Але жити з постійним відчуттям, що я розчарована і роздратована, це неправильно.
"Люби мене такою, якою я є" ― це робоча теза?
Коли людина каже, що не буде змінюватися, а ти обирай ― приймаєш або не приймаєш, тут можуть бути варіанти. У стосунках можливе будь-що, на що погоджуються партнери. Якщо це звичка, наприклад, не мити посуд, то можна купити посудомийну машину. Але якщо це якась фундаментальна річ, то обом буде постійно боліти, і тоді люди вирішують розійтися.
Як правильно розходитися?
Багато залежить від того, з якої причини люди розходяться. Найкраще, звісно, це подякувати за досвід. У дітей все одно має залишитися мама і тато, тому дуже добре, якщо ми змогли зберегти якусь повагу до нашого партнера. Загальна формула ― поговорити відверто, подякувати за досвід, розділити чесно майно, залишитися батьками для своєї дитини. Дехто приймає рішення, що можна мати якусь дружбу та підтримуючі стосунки після розлучення. Ми не можемо закликати поважати партнера, якщо він вчинив нечесно, бо людина має право на свої переживання і право не поважати вчинки іншого. У парі дозволено все, що не суперечить закону і не шкодить дітям. Розлучення також. Але важливо, щоб ви пішли з досвідом, а не зі злістю на партнера. Кожне розлучення ― це також втрата, її треба пережити, пережити емоції горювання, на це потрібен час. Треба бути готовим до того, що це болісний процес.
Як можна вберегти стосунки на відстані під час війни?
Під час війни створюється багато шлюбів, це важливо пам'ятати. Тому ― надія є. Пари створюють сім'ї, народжують дітей, це дуже надихає.
По-перше, дуже важливо спиратися на плани на майбутнє. Навіть якщо ви на відстані, у вас мають бути спільні мрії та плани. Деякі парнери не можуть планувати, бо це їх тривожить, але мріяти разом ― це дуже круто. Це підсилює відчуття, що ми все одно будемо разом, попри те, що зараз ми окремо.
По-друге, дуже важливим є час разом. Якщо ви навіть на відстані, то все одно можете "сходити" разом на каву, він в одній точці світу, вона ― в іншій. Це дуже мило, коли вони "пригощають" одне одного кавою. Він купує каву і скидає їй фото, а вона іде на концерт і скидає йому відео. Або вони разом дивляться онлайн-концерт. Тобто ― проводити час разом. Щоб не було прірви, коли з 24.02.22 у нас немає спільних моментів, які ми можемо переглянути на гугл-фото.
По-третє, дуже добре мати спільні інтереси. Наприклад, переправити їй за кордон "настолку" ― в нашу колекцію, хай буде. Робити щось, що зараз цінне для нас обох. Адже думати, що ми з'їдемось назад і все буде, як раніше ― не варто. Обидвоє переживають інший досвід та змінюються. Дуже важко побачити зміни у стосунках, коли ми щодня разом. Але якщо ми певний час відсутні, а потім з'їжджаємося, то помітимо, що в когось змінилися звички, бачення чи смакові уподобання. Тому важливо обговорювати ці зміни тут і зараз, мати цей спільний простір.
Ми сходимося у стосунках, щоб нам було добре, тож це "добре" має продовжуватися. Частина жінок були в очікуванні, що ось-ось буде перемога і вони повернуться. Але минуло вже багато часу... Тому дуже важливо продовжувати спільне життя на відстані, а як продовжувати ― кожна пара може згадати, що їх надихало раніше і що підтримує зараз. І просто продовжувати це робити.
