Фото: Наталія Дудич
Після того, як розпався попередній склад нашого гурту, ми проґавили мить, коли можна було рухатись далі.
Алю, ви відновили свою діяльність. У жовтні видали перший сингл за шість років. Чим ви займалися весь цей час і чому вирішили повернутися?
Це дуже хороше запитання. Думаю, що після того, як розпався попередній склад нашого гурту, ми проґавили мить, коли можна було рухатись далі. Ми мали ідеї, почали займатись іншою діяльністю. Я стала працювати в маркетингу. Олексій Бондаренко почав активно займатися "Лірумом" (онлайн медіа про українську культуру — прим. ред.). На якийсь час ми забули про музику. Звісно, згадували про неї, повертались час від часу, щось писали, записували, але нам, можливо, не вистачало ані рішучості, ані віри в те, що наша музика потрібна ще комусь, окрім нас, і в те, що ми можемо це довести до кінця. Але потім все змінилось через повномасштабне вторгнення. Якраз після розмови з одним своїм другом, який був в госпіталі та запитав у мене, чому я не займаюся музикою, адже так це любила. Буквально наступного дня я прийшла додому — і ми з Олексієм почали активно писати альбом.
У який саме період створювався мініальбом "Далі вище"?
Він створювався протягом цих шести років, тому що якісь пісні писались ще тоді, якісь — цього літа. Просто за останній рік ми змінили деякі тексти, структуру та звучання пісень. Олексій дописував аранжування трошки інші, ніж були. Тому в піснях є елементи, яким вже шість років, а є ті, що народилися буквально перед випуском альбому.
Мініальбом "Далі вище" — робота вас двох, чи ви зверталися ще до когось? Адже раніше кілька ваших синглів продюсував Артур Данієлян.
Так, ми йому дуже вдячні, тому що Артур розширив наш погляд на музику та роботу з нею. Але саундпродюсером саме цього альбому був Олексій Бондаренко. Нам дуже допомогла Катерина Багінська — ударниця, дуже талановита, яка записала частину партій. Також на "Далі вище" звучить бас-гітара Артура Стебловського, це музикант іще з переднього нашого складу.
Фото: Наталія Дудич
Надто багато поганого трапляється для того, щоб не вірити, що воно приведе до чогось хорошого.
У пісні "Намалюю" є алюзії на "Океан Ельзи". Що іще ви заховали в альбомі?
Ой, там насправді досить багато "пасхалок", розповідати про всі не хочеться. Ми заховали згадки про треки, які вплинули на нас і на те, що цей альбом народився. Наприклад, в пісні "Намалюю" є алюзія на улюблений гурт Олексія Red Hot Chili Peppers, думаю, уважний слухач зрозуміє, про що йдеться. Не хочеться вдаватися в подробиці, адже це такі маленькі загадки, які ми залишили для слухача, щоб йому було іще цікавіше.
Алю, розкажи, будь ласка, про пісню "Далі вище". Який її головний меседж?
Головний меседж в тому, що не завжди знаєш, куди життя тебе приведе, не завжди знаєш, чи повториться знову щось погане, чи буде воно спіральним рухом кудись нестись. І тільки людині вирішувати, як себе в таких обставинах поводити: плисти за течією чи самій керувати цим рухом. Думаю, для нас, українців, пісня "Далі вище" зараз є дуже актуальною.
Гадаєш, щось погане може привести до хорошого?
Це філософське питання. Дуже хочеться вірити, що так. Особливо в тих обставинах, які є зараз. Інакшого я навіть не хочу допускати. Надто багато поганого трапляється для того, щоб не вірити, що воно приведе до чогось хорошого.
Алю, ви починали як англомовний гурт, потім стали писати українською, після цього була довга пауза і тепер ви знову тут. Чого надалі чекати від Black Balloon?
Далі — вище. Ми працюємо над наступним альбомом, пісні з якого складатимуться в одну історію про, мабуть, кінець 1990-х, про те, як цей період на нас повпливав, про музику, яка тоді лунала й те, який слід вона залишила по собі на нашій творчості. Хочемо зробити з цього триєдину історію і розповісти її слухачу.
Редакторка текстової версії — Анастасія Герасимова.
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу нової української музики "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
