Ілюстративне фото ЕnergyX
"Одна з причин війни з Росією – те, що ми мало економимо"
"Я вважаю, що ми дуже мало економимо і дуже багато енергії втрачаємо марно", – констатує Вадим Литвин. На його думку, одна з причин війни також і в цьому, "бо Росія воює за нафтові й газові долари, а ці долари переказували їй ми". "Якщо згадаємо, то ми за газ віддали Чорноморський флот, Севастополь, стратегічні бомбардувальники та ракети. Якби ми хоча б цей газ нормально використали, а ми по суті підігріли вулицю і тому зараз питання енергобезпеки та енергонезалежності є дуже актуальним. Я б сказав, що це один з додаткових фронтів, який би дозволив не тільки заощадити та зберегти екологію, але й знекровити нашого ворога за рахунок того, що в нього буде менше коштів на зброю від продажу енергоносіїв", – вважає експерт.
На його думку, за цей рік українці навчилися жити у непевності та резервуватися. "Якщо говорити про економію в побуті, то я в першу чергу говорив би про опалення, а не електроенергію, яка вже давно у всіх на слуху. Практично в усіх зараз енергоефективне освітлення, достатньо хороша побутова техніка, але якщо порівняти в енергетичних одиницях, то більше це гаряче водопостачання і опалення. Й тут багато варіантів, яким чином можна зекономити. Зараз ми використали не весь потенціал з того, що не потребує додаткових капіталовкладень.
Якщо взяти, наприклад, новобудови, то вони всі мають системи погодного регулювання. Але багато мешканців чули про те, що "чому в нас батареї гарячі й чому ми багато споживаємо" Все це, як правило, вирішується лише доналаштуванням регуляторів або котелень в цих будинках. Аналогічно зі старими будівлями: всі, як правило, обмежуються своїми квартирами, але найбільший потенціал економії – в підвалах, на горищах, де часто проходять зовсім неутеплені або погано утеплені трубопроводи, які по суті гріють повітря газом, за який ми маємо платити або купувати його за кордоном за великі кошти", – зауважує експерт.
Минулого року держава дофінансувала різницю в тарифах за газ практично на суму бюджету Міноборони до війни
— А хто має стежити за тим, щоб усе було гаразд й не було втрати енергії?
"Мешканці будинків, співвласники".
— А якщо не стежать, то скільки ми втрачаємо?
"Я би сказав, що мінімум 10 %, а іноді це доходить до 30% втрат енергії у вигляді тепла, а відповідно й газу просто на ефективному використанні. Йдеться про заходи, які не потребують великих капіталовкладень, коли, умовно кажучи, треба скинутися до 100 гривень з квартири".
— А у грошовому еквіваленті скільки це 10-30 %?
"Торік 111 млрд гривень держава витратила на погашення різниці в тарифах на "Нафтогаз". 10% навіть від цієї цифри – це 11 млрд гривень, що є дуже великою цифрою і насправді вона буде ще більшою. Для розуміння що таке 111 млрд гривень – 120 млрд - це довоєнний бюджет Міністерства оборони. Це дуже нагальна проблема і навіть, якщо ми говоримо, що використовуємо газ власного виробництва або європейських, треба розуміти, що газ, який ми використовуємо, краще було б продати в Європу, або не купувати його, створюючи додатковий ринок для РФ.
Й це ми ще не говоримо про комплексну термосанацію, яку не можна зробити швидко. Вона потребує великих коштів, але ми говорили про заходи, які потребують 2-3 років і небагато коштів, які при тому достатньо швидко окуповуються.
Зараз у нас і електроенергія, теплова енергія чи газ для населення дотуються державою. Це означає: якщо ми сплачуємо 1 гривню, то держава за нас доплачує ще 2-4 гривні, залежно від місяця і ринкової ціни. Відповідно, якщо ми зекономили гривню, то дали державі додаткові 2-4 гривні на інші витрати, зокрема, на оборону. Тому зараз це питання національної безпеки".
"У США чи Європі немає чогось для економії енергії, що ми не могли б реалізувати у себе. Головне – мотивація"
"За кордоном ціна на енергію вже давно висока, вони це пройшли ще в період першої та другої паливних криз у 70-80-х роках. Як казав мій знайомий зі скандинавської країни: "Коли я дивився на свою лампу розжарювання, я бачив, як з цієї лампочки капають мої крони". В нас, на жаль, питання тарифних ігор до цього не призводило, тому і ставлення населення дуже розслаблене. Торік у багатій Швейцарії вимикали гарячу воду, бо руки можна помити й холодною водою, а в нас такого не було. Зараз порівняно недорогі різні системи автоматизації та керування і опаленням, і освітленням. Відповідно, воно в Європі та Америці досить поширене та швидко окуповується. Усі ці технології доступні й в Україні. Я не скажу, що в США чи Європі є щось таке, що ми не можемо реалізувати у себе. Просто там воно окуповується за рік-два, тому що вартість енергії ринкова, а в нас це може окуповуватися й десять років, тому на це менше зважають.
Вадим Литвин. Скриншот із відео
У нас, наприклад, вже можна як законодавчо, так і технічно керувати своїм опаленням у квартирі. Але якщо йдеться про багатоквартирний будинок, то все ж таки треба починати з регулювання на рівні будинку, бо саме він дає нам змогу зекономити 70% від потенціалу економії. А в квартирі, якщо ми говоримо про тепло, - це 20-30% від того, що ми могли би зекономити. По електриці пропорція зворотна, але технології в нас доступні. Тому залишається питання мотивації: держава повинна, на мій погляд, не розповідати про дешеві тарифи - "у нас усе дешево, ми ніколи не підвищимо, беріть, скільки хочете", а стимулювати тих, хто заощаджує. Якщо я заощадив собі гривню, то для держави економія 3 гривні. Якщо держава з них повернула б мені 1,5-2 гривні, то всі були б у плюсах, крім РФ, яка продала б менше газу, і при цьому в населення з’явилась би мотивація. Певні посили в цьому напрямку є: колись працювала система так званих "теплих" кредитів, зараз, сподіваюся, на повну силу запуститься Фонд енергоефективності. Є місцеві програми підтримки: в Києві, наприклад, діє програма "70 на 30" для ОСББ, ЖБК, яка дозволяє співвласникам реалізувати заходи на 300 тисяч, а ще на 700 тисяч будуть реалізовані заходи за рахунок міського бюджету. Це дуже правильно, тому що якщо ми говоримо, що тарифи заморозилися і не будуть підніматися, то тут виходить, що держава більше зацікавлена в тому, щоби мешканці зберігали у себе енергію. Тому має бути набагато більше програм", – резюмує Вадим Литвин.
