Фото: Сергій Галушка, Радіо Промінь
Мені як музиканту з академічною освітою важко зосереджуватись на якомусь одному жанрі.
Олеже, розкажи, будь ласка, про пісню "Вдома". Як вона створювалась?
Пісня з'явилася за підтримки Українського культурного фонду. Її ідея, я б сказав, витала в повітрі, тому що ми декілька разів вже виїжджали з турами Європою. Як ми кажемо, щоб зшивати українців, яких війна розкидала по всьому світу. Є люди, і їх дуже багато, які кажуть, що вже точно не повернуться, які знайшли там себе, асимілювалися. І я їх розумію. А є ті, хто все одно не відчувають себе за кордоном вдома. Тому хочеться, щоб вони знали, що Україна їх потребує. На гастролях ми з такими людьми багато спілкуємось, розповідаємо, що небезпека існує, але їхня енергетика необхідна країні. І багато хто з них починає замислюватися над тим, чим зможе бути корисний по відбудові України.
Як відбувався запис пісні? Чи вдалося музикантам гурту зіграти партії особисто, адже бас-гітарист Костянтин Жуйков служить у Національній Гвардії, гітарист Ярослав Вєрьовкін – в ЗСУ, ти є бійцем батальйону "Реванш".
Так, ця пісня була зіграна всіма учасниками гурту "Танок на Майдані Конго". Так сталося, що її ідея народилася на репетиціях. Ми знали, про що хочемо співати. Накидували якісь гармонії, рими. А потім в студії вже відіграли партії кожного повністю. Для цього довелося висмикнути Костю з Нацгвардії, Ярослава із ЗСУ.
Ця пісня вирізняється з того, що є у "ТНМК", хард-роковим звучанням. Що тебе надихнуло на такий експеримент?
"ТНМК" – дуже еклектична група. Ми робимо все, що нам подобається, що нас качає. Ми ніколи не дотримувалися якогось одного жанру. Звісно, гурт грає хіп-хоп, але ще й рок. У нас є і джазова, і симфонічна програми. Взагалі мені як музиканту з академічною освітою важко зосереджуватись на якомусь одному жанрі. Хоча ще тоді, у 1990-х, хіп-хоп мене дуже сильно зачепив. Я на ньому і сиджу досі. Але це не значить, що мені не подобається інша музика. Я її слухаю, граю, створюю. І так само в гурті. Всі так чи інакше мають якісь свої музичні смаки, на їх перетині й народжується "Танок на Майдані Конго".
За підтримки Українського культурного фонду ви будете також робити короткометражку…
Вже робимо. Сашко Даниленко, який створив для "ТНМК" дуже багато чого яскравого і хорошого, зі своєю командою допомагають нам у цьому. Гадаю, з дня на день ми презентуємо анімаційну відеороботу на пісню "Вдома".
Фото: Лілія Лилик, Радіо Промінь
Те, що відбувається з українською державністю кілька останніх років, відбувається саме так, як треба, не дивлячись ні на що, а може навіть всупереч.
Як ти реагуєш, коли лунає повітряна тривога? Ти відкриваєш онлайн-карту, дивишся, що куди летить?
У мене на телефоні не стоїть жодного додатка чи програми, що інформують про повітряні тривоги. Нещодавно зі мною трапився такий випадок, коли якраз перебував у Києві: мав купити чохол на мотоцикл, під'їхав до магазина, смикаю двері, а вони зачинені. Виявилося, що магазин не працює під час повітряної тривоги. Навіть не помітив, що вона була. Насправді я й ніби серйозно до того ставлюся, але я все ж фаталіст.
Якщо говорити про саме поняття дому, то ти родом з Харкова, живеш в Києві. Скільки в тебе домів і де вони?
Я пілігрим, що називається, бо постійно в дорозі. У мене, звісно, є дім, до якого хочеться повертатися. Він зараз у Києві. Так, я народився в Харкові, й поки мама була жива, це місто також було домом. Тому я досі думаю про нього, хвилююся, бо це мій перший дім.
В одному з інтерв'ю ти казав, що треба повертати людей додому і треба, щоб вони хотіли повертатися. На твої думки, як цього можна досягнути?
Реформуванням влади по максимуму. Судова система, законодавча – це все має бути дуже жорстко реформовано. Зараз йде народна війна і таке враження іноді, що народ воює, а чиновники все одно просто заробляють на цьому гроші. Якщо ті, хто тут лишився, переформатують це все, то людям буде легше повертатися, бо буде більше віри.
Що б ти сказав тим людям, які вже майже два роки перебувають під російською окупацією, під тиском, пропагандою, які вважають, що їх злили, і не вірять в те, що Україна повернеться?
Україна сильна саме своєю вірою. Якщо люди зневірюються, це дуже погано.
Я розумію, наскільки важко на окупованих територіях. Але все одно слід за щось чіплятися, щоб не втрачати віру. Буває, що отримуєш якусь інформацію про те, що відбувається на нулі, розумієш, що є певні важливі нюанси, які не можуть привести до перемоги. Але все одно продовжуєш у неї вірити. На мою думку, те, що відбувається з українською державністю кілька останніх років, відбувається саме так, як треба, не дивлячись ні на що, а може навіть всупереч. Тому віра в перемогу – це саме те, що рухає українську ідею.
Олеже, ти одним із перших пішов у ТРО, куди потрапив не відразу. Який твій військовий статус зараз?
Я учасник добровольчого формування територіальної громади, тренуюсь періодично, але це не регулярні війська, а резерв. Я готуюсь. Зараз така ситуація, коли кожен має бути ефективним там, де він найбільше ефективний, але я усвідомлюю, ця війна зачепить усіх. Не можна буде відсидітися. Військові деякі зараз жаліються на те, що, як їм здається, цивільні забули, що триває війна, розслабились. Дехто розслабився, дехто втомився, зараз всім важко. Звісно, не порівняти, наскільки важко тим, хто на нулі. Треба робити так, щоб військові не думали, що ті, хто в тилу, розслабилися і про них забули.
Фото: Сергій Галушка, Радіо Промінь
Тренуйся, щоб коли настане твоя черга вкластися самим собою, своєю енергією, своїм часом, ти був готовий і не боявся.
Як саме ти тренуєшся?
Я стріляю і вже навіть маю особисте досягнення – влучив в гонг з 374 метрів. Для мене це рекорд. Ніколи не думав, що я з такої відстані зможу влучити. А воно вийшло. У мене друзі є – снайпери, які мене тренують. Коротше, працюємо.
Як ти гадаєш, в умовах війни, що потрібно уміти кожному?
В першу чергу треба бути стійким морально. Це найголовніше. Іноді люди тут в Києві, коли прилітає десь поруч, губляться. А я усвідомлюю, що таке, коли прилітає в декількох метрах від тебе. І тут можна психічно просто поламатися. Якщо ти цілий, неушкоджений, але голова в тебе не варить – це дуже погано. Тому keep calm, be Ukrainian.
А пункт номер два?
Кажуть, що крутих не існує, є треновані. Людина, яка пройшла підготовку, набагато спокійніша, в бою краще поводиться. Тому слід тренуватися. Причому всім. Якщо до тебе ще повістка не прийшла, не бігай від неї. Просто тренуйся, щоб коли настане твоя черга вкластися самим собою, своєю енергією, своїм часом, а він – це ж головне, найдорожче, що в тебе є, ти був готовий і не боявся, це головне теж.
І третій пункт…
Третій? Вір. Без віри нічого не працює.
Чого далі чекати від гурту "ТНМК"? Яким буде наступний реліз? Чи є щось в роботі?
В роботі вже є пісня, вже й кліп відзнятий на неї. Вона називатиметься "Знайди мене". Це теж рефлексія на те, що відбувається зараз. Тому чекайте вже скоро, думаю, десь у грудні.
Редакторка текстової версії — Анастасія Герасимова.
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу нової української музики "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
