Блогерка і популяризаторка української мови Ідея Олександрівна. Авторка фото Валерія Олійник
Як воєнні реалії збагатили нашу мову? Яким чином запозичуються нові слова, можливо, існують якісь правила?
Правил тут немає, тому що мова сама формує правила запозичення, і ми як носії до цього долучаємося. Основна штука в тому, що ми всі є доволі залученими у цю війну, постійно як мінімум допомагаємо коштами нашим захисниками. І в такий спосіб до нас приходить більша частина військової лексики і термінології. Усі ми знаємо, що таке "пташки" та чим умовні "мавіки" відрізняються від fpv-дронів. У нашому щоденному житті побутує абревіатура ЗСУ, ми знаємо про ППО та інші цікаві абревіатури. На жаль, ми дуже часто запозичуємо і лексику, яка стосується також російського озброєння — крилаті ракети, балістика, "кинджали", "гради", "шахеди". Дуже багато слів із початком повномасштабного вторгнення змінили своє значення. Навіть якщо згадувати звичайну термінологію з "Володаря перстнів" про "мордор" та "орків", то сьогодні вони викликають зовсім інакші асоціації.
Чимало українців та українок залишили свої домівки, переїхали жити в інші місця та країни. Як це вплинуло на нашу мовну систему та мовні процеси?
Зараз цей вплив доволі складно помітити, більше це відбуватиметься у майбутньому. Але кожна людина, яка потрапляє в чужоземне середовище, може запозичувати певні слова. Звісно, це може призвести до ще більшої кількості запозичень із мов тих країн, куди виїжджають біженці з України. Щодо внутрішніх переміщень, то відбувається цікавий двосторонній мовний процес. Здебільшого люди переїжджають у безпечніші місця на заході України, де доволі яскраво виражений діалект. На прикладі своєї подруги із Сумщини я помічаю, що запозичуються найпростіші слова. І от вона вже кличе мене "на філіжаночку кавусі" і все у неї "файно". Багато хто переходить на українську і згадує якісь лексеми зі своїх діалектів. Крім того, використання діалектів у нашому кіно дуже позитивно впливає на їх "легалізацію". Сьогодні часто натрапляю на те, що діалекти плутають із суржиком, вважають їх за помилки. Але діалекти — це чудовий спосіб наповнення нашої мови. Засвоюючи діалектні слова, ми їх поширюємо. Тут важливо, щоб кожна людина замислилася про те, як говорили її бабусі та дідусі, як вона сама говорила, можливо, у дитинстві та захищала своє локальне мовлення. Щоб кожен став певною репрезентацією свого діалекту, адже це спосіб їх збереження.
Коли ми позбудемося суржику?
Мені здається, це триватиме деякий час, і хочеться вірити, що зараз – перехідний період. Адже суржик не має якоїсь певної локалізації. Ми на Львівщині можемо зустріти суржикове перемішане мовлення, як і на сході України. Суржиком користуються не лише ті, хто переходить з російської на українську, це поширене в Україні явище. Але воно не є тим явищем, що позитивно впливає на мову. Звісна річ, неможливо говорити ідеально. Розмовне мовлення відрізняється від літературного, яким ми пишемо, їх варто розвивати окремо і разом. Але важливо брати поживу для розмовного мовлення зі своєї мови, а не із сусідньої.
Чи будемо запозичувати більше іноземних слів, враховуючи кількість переселенців до інших країн?
Запозичується найпростіша лексика. І не дивно, що у нас може з’явитися багато слів із польської мови, враховуючи кількість переміщених до Польщі українців. Лексичні запозичення — це окей, поки не доходить до того, щоб перемішувати дві мови на різних рівнях. Тобто не лише слова, а певні звуки, закінчення, інші частини слова. Для того, щоб сталися аж настільки масивні впливи й утворилося щось на зразок "spanglish", потрібен доволі тривалий період адаптації. Тобто якщо ми подивимося на історію того ж таки українського суржику, то зрозуміємо, що він формувався не одне й не два століття.
Чимало українців за місяці повномасштабної війни вивчили італійську, іспанську, німецьку, польську та інші мови, і в них з’являється певний акцент, коли вони говорять українською...
Білінгвізм завжди буде присутній. Річ не в тому, що з’являється акцент, важливо розділяти сфери впливу кожної мови. Таку тактику застосовують батьки-білінгви, які володіють двома і більше мовами як рідними. Але щоб оволодіти кількома мовами, потрібен тривалий час, тому треба просто розділяти сфери кожної мови, наприклад, цією мовою ми говоримо вдома, а тією — у школі. Що буде, коли діти-школярі повернуться в Україну з-за кордону? Не станеться нічого абсолютно нового для нас. Пригадую свій абсолютно білінгвістичний досвід. Я стикнулася з російською в садочку, що для мене було несподіванкою. Вихователі говорили російською, і мені довелося її вивчити. Будуть трохи труднощі, якщо не розділяти сфери і перемішувати мови між собою. Помічаю за собою, що іноді складно пригадати якесь слово українською, тому що раніше я його чула лише в якомусь контексті російською. Наша освіта ніколи не зупиняється і якщо прагнути дізнатися якомога більше про себе та свою культуру, а не тільки про чужу, то все буде супер.
Чи зберігається інтерес до вивчення української мови, сплеск якого відбувся на початку повномасштабного вторгнення?
Замість мене можуть відповісти цифри переглядів на моєму ютуб-каналі. Кожне відео про діалекти набирає в рази більше, аніж якесь інше. Тобто інтерес є. Звісно, я можу перебувати у певній "бульбашці", але процес запустився — це факт.
Що заважає людям, які ще не перейшли на українську?
Найперше — заважає засудження. Я зустрічала багато людей, які прагнуть виправляти буквально кожнісіньку помилку у мовленні свого співрозмовника, а це не є дуже коректним. А також може зупиняти той факт, що банально немає якоїсь мінімальної просвіти про те, яке українське класне. Якщо ми подивимося на шкільну освіту, то цей аспект справді потрібно реформувати. Треба більше вкладатися в культуру і популяризаторство, для того щоб наші співгромадяни побачили, які українці класні.
Навіщо вживати слово "шелтер" і не пояснювати, що це?
Запозичені слова часто мають певні відтінки, в яких вони вживаються саме в українській мові. Якщо ми скажемо "притулок", то асоціація буде інакша, бо у нас пов’язане з притулком дещо інше. Якщо ми кажемо "шелтер", то одразу обмежуємося семантикою цього слова до конкретного значення, в якому воно запозичилося. Іншого значення воно не має в українській мові.
Чи можемо ми повертати питомо українські слова для називання нових речей?
Ми абсолютно можемо. Але для цього потрібен той факт, що з якоїсь причини це слово почне вживати велика кількість людей, аби воно стало популярним. Наприклад, ви блогер і хочете повернути у мову якесь слово — починайте його вживати, і за вами потягнуться ваші підписники. Я особисто люблю літературу початку ХХ століття, епоху "розстріляного відродження", люблю їхнє неймовірне мовлення, ще не репресоване. Можна збагачуватися у такий спосіб — читати книжки і насичувати українську мову цікавими українськими словами.
Радіодиктант національної єдності-2023 відбудеться 27 жовтня, у День української писемності та мови. Радіодиктант започаткований командою Українського Радіо у 2000 році. Відтоді він проводиться щороку і став найбільшим україномовним флешмобом, який об’єднує українців і знавців мови по всьому світу.
