Національний музей історії України у Другій світовій війні. Фото: ФБ-сторінка "Національний музей історії України у Другій світовій війні. Офіційна стор."
"Музейний Оскар"
— Як працював музей з моменту повномасштабного вторгнення?
20 жовтня відчинилися двері головного корпусу музею і прилеглої території. Адже з першого дня повномасштабного вторгнення, від 24 лютого головний корпус музею і прилегла територія не працювали жодного дня. Але коли ми говоримо про музей, про музейний комплекс, розташований на площі близько 11 гектарів, який містить різноманітні об'єкти, крім головного — монументу "Батьківщини-Матері", то ми працювали. Станом на сьогодні, тільки у цьому році музей прийняв більше чверті мільйона відвідувачів, а з 24 лютого 2022 року ця цифра сягає 347 тисяч. Під час повномасштабного вторгнення після короткої перерви наш музей першим, можливо, навіть в Україні, а в Києві так точно, відкрився для відвідувачів дуже великою, потужною виставкою, загальна площа якої близько 1000 квадратних метрів. І сталося це ще 8 травня 2022 року. Цей проєкт називався "Україна — розп'яття". Саме ця виставка цього року отримала одну з трьох найпрестижніших міжнародних нагород — "Музейний Оскар". Ми отримали спеціальний приз, і від імені колективу 10 травня я його отримав у Лондоні. Це перша у світі музейна виставка про війну, яка триває, і яка створена під час війни. Загалом за два роки у музеї створено близько 30 виставок, які були презентовані в 15 країнах світу, зокрема в Європі, Сполучених Штатах, Південній Кореї.
— Яким чином відбувалися відвідування музею?
Відвідування відбувалися у звичний спосіб на тій території, яка була доступна. Інша справа, що головний корпус був зачинений, а саме з ним асоціюється музей, адже він надавав основну частину доходів до спеціального фонду перед війною. Але під час війни ми відкрили три нових локації, експозиційних простори, які ніколи не використовувались музеєм як експозиційні площі за 50 років. І ми ввели їх в експлуатацію саме під час війни. І навіть за відсутності відчиненого корпусу, ми перевищували фінансове надходження від основної діяльності, порівнюючи з мирним 2021 роком. І це промовистий факт.
"Я все життя був противником цієї скульптури, я виступав за її знесення, але після ознайомлення з діяльністю музею змінив свою думку"
— З чим ви стикнулися під час заміни радянського герба на український?
Якщо ви запитуєте про саму ідею, то суспільна дискусія щодо заміни герба розпочалася з моменту початку цієї війни. Коли ми за її відлік беремо не дату 24-го лютого, не дату повномасштабного вторгнення, а дату подій від Майдану, Революції Гідності і наступного кроку агресії Російської Федерації. І законів про документацію було кілька, і, напевно, тут визначальним фактором є зміна у суспільній свідомості. Ми просто сьогодні інші. Цей період повномасштабного вторгнення, цей масштаб воєнного конфлікту, найбільшого в Європі з часу Другої світової війни, змінив нас, змінив Європу, змінив цілий світ, не вдаючись у якісь глобальні характеристики різні. Фокусуючись на Тризубі, маю зазначити, що для цього, напевно, суспільство мало визріти і пройти кілька етапів самоусвідомлення. Разюча зміна у ставленні не тільки до Тризуба, до монумента і до музею загалом сталася 24 лютого. Це очевидно, і це процес не одноденний. Він мав свої етапи, можливо, не так широко презентовані, тому що насамперед ми впродовж минулого і цього року слідкуємо за новинами з фронту, за життям наших захисників. Влітку 2022 року, коли ще не було таких операцій, як Харківська операція та звільнення великої кількості територій, ми організували виставку "Переозначення "Батьківщини-Матері". І ми понад рік працювали над цим питанням, його підготовкою не тільки у суспільстві, а й у нашому музейному колективі, готуючись до карколомних, історичних змін.
Юрій Савчук. Фото: ФБ-сторінка "Національний музей історії України у Другій світовій війні. Офіційна стор."
— А вам були прикрі як директору, який в такий складний період очолив цей музей, репліки на кшталт "взагалі її треба демонтувати, тому що це безнадійний совок, який не підлягає ніякому переосмисленню"?
Мені як директору додавали сил та енергії висновки чи коментарі тих людей, котрі говорили, що "я все життя був противником цієї скульптури, я не бачив її у ландшафті історичного Києва, я виступав за її знесення, але після ознайомлення з діяльністю музею, з проєктами, з тим, як побачив цей герб, змінив свою думку". Я хочу запевнити, що таких людей було дуже багато, зокрема авторитетних, медійних, публічних.
— Вам доводилося змінювати свою думку? Ви сприймали "Батьківщину-Матір" по-різному весь той час?
Ні. Я не змінював, можливо, тому що я недовгий час директор. І коли я став директором, розвиток моєї самосвідомості опирався на те, що, безумовно, це унікальна пам'ятка, унікальний твір мистецтва, науки та техніки тощо. На початку наступного року музею виповнюється 50 років. Це найвищий монумент Європи. Крім того, він на 9 метрів перевищує Статую свободи у Нью-Йорку.
П’ять нових виставок
— Що побачать відвідувачі з відкриттям головного корпусу і оглядового майданчика?
Двічі в одну воду не можна увійти, і, напевно, нічого не має такого, зокрема в музейній сфері, що ми могли б повернутися до дня повномасштабного вторгнення. Ми не відкриємо ту частину експозиції, яка розповідала про Другу світову війну, тому що переважна кількість експонатів перебувають в евакуації й вивезені з Києва. Вони перебувають у безпечному місці близько двох років. Тобто у нас немає просто фізичної можливості відновити ті експозиції. Ця частина буде закрита.
Натомість у головному корпусі відкрили п’ять виставок.
► Одна виставка пов'язана з цією війною. Вона цікава і змістовно, і художньо. Це виставка про російські безпілотники, які атакують, тероризують і нашу столицю, і нашу Україну. Це буде кілька великих об'єктів, наприклад, з розмахом крила до шести метрів. Нашими партнерами у ній є фонд "Повернись живим", "Нова пошта" та Головне управління розвідки Міністерства оборони України.
Експонат виставки. Фото: ФБ-сторінка "Національний музей історії України у Другій світовій війні. Офіційна стор."
► Друга виставка є художньою. Це виставка французького художника Кристіана Ґемі, відомого як C215. Він зробив багато цікавих творів, зокрема, в публічному просторі. Це він на вулиці Банковій у Києві зобразив "Мурал Да Вінчі". Влітку ми мали на дуже короткий термін його експозицію, і зараз ми в оновленому вигляді, значно розширивши, плануємо її знову представити.
► Третя виставка є дещо несподіваною. Вона присвячена одній з граней діяльності центрального органу виконавчої влади, дуже специфічного, який має стосунок і до фінансової сторони життя нашої держави. Це Державна казначейська служба. Але ми представляємо не їхню професійну діяльність, а їхню громадянську позицію. Серед цікавих і унікальних експонатів ми представимо найдовший прапор України, який внесений до Книги рекордів Гіннеса. Його довжина складає 1 км 59 м.
► Четверта виставка називається "Переозначення". Ми далі перебуваємо у процесі переозначення, переосмислення нашої діяльності. І ми представимо демонтований радянський герб. І його можна буде сфотографувати, зробити селфі, навіть доторкнутись до історії. Це рідкісна і виняткова практика в музейній справі.
► П’ятою стріт-виставкою буде можливість кожному відвідувачу якомога ближче наблизитися до монументу і побачити оновлений щит із тризубом.
