Ілюстративне фото: УНІАН
У дуже заможних країнах Західної Європи на мінімальну зарплату теж важко прожити
– Заробітна плата. Від чого вона залежить?
Заробітна плата залежить від загального рівня економічного розвитку держави. Зарплата – це та частина ресурсів держави, яка розподіляється серед усіх учасників за наявних можливостей. Тобто, в багатій країні вона буде високою, в бідній, на жаль, низькою. І ці не залежить від того, наскільки ефективно людина виконує свої функції на робочому місці. Ми сьогодні маємо ситуацію, коли близько 70% наших бюджетних потреб покривається зовнішніми запозиченнями, допомогою чи кредитами. Ми, на жаль, зараз збираємо близько 30%, які йдуть переважно на потреби Національної безпеки і оборони. Відтак, все, що ми можемо розподілити в цих межах, і є фактичний розмір нашої зарплати.
– Які фактори впливають на формування тієї кількості коштів, які ми отримаємо щомісяця? Що туди входить?
Направду, ми оперуємо певною сумою грошей, які можемо виділяти на формування зарплат і на споживання економіки. У нас сьогодні один пріоритет – це оборона. Тому, дійсно, люди, задіяні в захисті нашої держави і безпосередньо забезпечують нашу Національну безпеку, отримують більшу платню, ніж інші. Так завжди було. Будь-яка держава в момент війни забезпечує перш за все оборонні потреби.
– Мінімальна зарплата в Україні і в інших державах. Що люди там можуть собі дозволити на мінімальну зарплату?
Значно більше, ніж в Україні. Хоча теж це невеликі статки, давайте будемо відверті. Там, де значно більша мінімальна зарплата, там значно дорожчий рівень життя. Ви на одну і ту ж суму, умовно 100 євро, можете купити в Україні один набір товарів та послуг, а в Данії чи Швеції зовсім інший. Тому завжди треба казати про купівельну спроможність зарплати, а не про її фактичний кількісний вираз. В інших країнах, навіть в дуже заможних Західної Європи, на мінімальну зарплату теж важко прожити. Можливо, перед вами буде трохи інший вибір товарів та послуг, але в цілому у вас буде не дуже заможне життя. Тому держави свідомо сплачують людям різні соціальні виплати для того, щоб зберегти певну соціальну стабільність. У деяких державах є навіть дуже лояльні програми підтримки безробітні, які тривають багато місяців, щоб люди лишень не пішли по кримінальній лінії заробляння грошей.
– Отримувати одну, але велику зарплату, чи мати декілька робіт?
Як на мене, краще мати одну високу зарплату і вкладатися в цю роботу повною мірою. Але багато людей мають не одну роботу. У нас є офіційна зайнятість, є різні форми сумісництва. Є приховане сумісництво, коли люди офіційно не реєструють свої джерела доходів. Це не добре, але це факт.
– Чи в інших країнах так само буває?
По-різному. Наприклад, мої колеги в Польщі теж інколи мають сумісництво, але воно не постійне. Це не є стандартом для людей певної сфери діяльності, скажімо, для викладачів вищої школи. У нас дуже часто викладач вищої школи має ще заробітки в інших університетах. У Польщі це не дуже розповсюджене явище. По-перше, там вищий рівень зарплат. А по-друге, люди вважають, що вони мають відпочивати і берегти свій вільний час.
Купівельна спроможність скорочується через погіршення економічних умов
– Купівельна спроможність. Що це таке мовою економістів і простою мовою?
Купівельна спроможність – це кількість товарів та послуг, які ви можете купити на одну грошову одиницю. На гривню, на сто, на тисячу гривень.
– І що я можу купити зараз на одну гривню?
Нічого. Я взагалі дивуюсь, чому в нас ще копійки залишились в обігу.
– Вони будуть за 10 років?
Мабуть, ні. Вони вже втратили сенс. Я навіть не знаю, коли ми використовували копійки для реальних готівкових платежів. Звісно, у безготівкових розрахунках копійка буде існувати.
– Купівельна спроможність українців нинішніх часів. Яка вона?
Вона скорочується, і це об'єктивно. Купівельна спроможність скорочується через те, що в нас погіршуються економічні умови. Це теж об'єктивно абсолютно. Ми не можемо жити так, як до війни. У нас зовсім інша структура витрат. Ми сьогодні намагаємось боронити нашу державу і концентрувати зусилля навколо цих цілей. І скільки б не говорили про раціональне, нераціональне використання наявних ресурсів на оборону, але держава, що воює, за будь-яких умов не може витрачати на інші речі більше грошей. Так, ми утримуємо наші бюджетні витрати у певних межах, які були зафіксовані до повномасштабного вторгнення. І на основних позиціях вони витримуються. Але такий показник, як купівельна спроможність нашої зарплати, на жаль, зменшується.
Плюс інфляція. Вона теж існує. Це знецінення нашої грошової одиниці. І те, що величезна кількість грошей зараз на банківських рахунках, вони там в такому "примороженому" стані і їх не інвестують в економіку, саме через те, що поки не дуже ясна ситуація, яким буде рівень інфляції через рік чи два. Бо ми сьогодні абсолютно залежні від зовнішньої допомоги.
– А що враховується при визначенні купівельної спроможності і що ми можемо собі дозволити? Є такі норми, вимоги?
Формальні вимоги є. Якщо подивитися на так званий "споживчий кошик", то там дещо вказано. Але, насправді, ситуація виглядає так, що кожна людина чи родина має для себе ухвалювати рішення, що ми можемо витратити для себе з цього кошика. При нарахуванні комунальних послуг, їх вартість формується не через мінімальну зарплату, а через собівартість. Тут немає прямого зв'язку. І коли нам не подобається вартість в нашій квитанції, ми маємо розуміти, що це не тому, що в нас персонально низька зарплата. Це тому, що в цілому в державі ситуація не поліпшується. Навпаки, на нас чекають ще більш складні часи.
– Рівень інфляції. Наскільки він зріс і яких тенденцій очікувати?
Він знаходиться в межах регуляції Національного банку. На сьогодні він зростає досить повільно. Це саме тому, що в нас досить ефективне регулювання Нацбанком нашої валюти. І ми бачимо, що курс гривні до основних валют майже не змінюється. Коливання в межах 10-15 копійок. Але ситуація в нас погіршуться: в нас зменшується купівельна спроможність наших зарплат. І це більш яскраво, ніж рівень інфляції. Тому, на мою думку, нам треба зараз передбачити це і зрозуміти, що ця ситуація, на жаль, має сталу тенденцію до погіршення.
– Чи є ефективні рішення, які допомогли б вирішити цю ситуацію?
У нас сьогодні важка ситуація. Вона не може бути вирішена під час війни. Саме тому, що в нас зараз йде абсолютно унікальний перерозподіл ресурсів, який диктує війна. Тому казати, що будуть сьогодні сплески інвестиційної активності, що зарубіжний капітал побачить у воюючій країні для себе цікавість, прийде сюди реалізувати якісь проекти, досить складно. Ми сьогодні на паузі загальноекономічного розвитку. І ця пауза буде тривати, поки є війна.
Фото: Facebook-сторінка/Ievgen Khlobystov
В Україні залишились вразливі верстви населення: молодь, діти і пенсіонери
– Щодо інших категорій населення, які отримують навіть не мінімальну зарплату – пенсіонери, студенти. Як тут бути? Як їм вижити на такі гроші?
Ніяк. Я відверто вам скажу. Стипендія не формується з урахуванням проживання чи виживання. Вона формується, виходячи з можливості сплачувати на ці цілі. Тому в сьогоднішній ситуації студент має або спиратися на своїх близьких, або намагатися працювати. Це однозначно ускладнює життя і погіршує рівень опанування знань. Тому ми не маємо розглядати стипендію як джерело доходів. Це певна невеличка підтримка студенту, яка стимулює його навчання. На заході, наприклад, є кредити на навчання. У нас такої системи поки немає. І поки йде війна, вона не з'явиться.
– А якщо ми говоримо про пенсіонерів?
На жаль, це найбільш вразливий прошарок населення. Це люди, які вже своє відпрацювали, і ми їм все одно сплачуємо в межах бюджетних можливостей. У нас величезна кількість пенсіонерів. В Україні на одного працюючого приходиться більше одного пенсіонера. Це дуже складна ситуація. І ми ще не знаємо реальну ситуацію через те, що величезна кількість людей покинули Україну. Вони працюють за кордоном, вони підвищують економічний розвиток тієї країни, де вони перебувають. В Україні залишились вразливі верстви населення: молодь, діти і пенсіонери. І ми, як держава, сьогодні фізично не можемо пенсіонерам більше сплачувати. І така ситуація триватиме, як мінімум до закінчення війни плюс декілька років. Тому що одразу нічого не вирішиться. На другий день після нашої перемоги і підписання миру ми отримаємо зруйновану економіку, мільйони людей за кордоном, величезна кількість з яких не повернеться. Давайте будемо реалістами.
– Чи є в Україні зарплата, яка відносно не змінилася? В яких це сферах?
В ІТ середня зарплата значно вища, ніж в інших сферах діяльності. В нас майже незмінна зарплата в таких соціально-важливих сферах державних послуг, як медицина, освіта, наука. Там є не зростанням зарплати, а певна компенсація інфляційних процесів. У нас значно більше грошей стали отримувати люди, які боронять нашу державу. І це об'єктивно.
– Чи можемо ми говорити про географічний розподіл зарплат?
Так, є така динаміка. У великих містах, наприклад, у Києві вони більші. До початку повномасштабного вторгнення, більші зарплати були характерні для Сходу України і нижчі для Заходу. З початком війни все змінюється.
– Зарплати вчителів. Зрозуміло, що зараз війна. Але, чи є шанс, що українські освітяни колись отримуватимуть достойні кошти?
Йдеться, мабуть, про обіцяне колись підвищення зарплати до 40 тисяч гривень на місяць. Направду немає ніяких можливостей сьогодні таку зарплату сплачувати освітянам. Освітяни мають отримувати високу платню, гідну. Тут немає жодного сумніву. Тому що гідна зарплата вчителя – це потім гідний студент для університету і гідний громадянин для держави. Це базова ланка, де мають бути пристойні заробітні плати. Було б добре, щоб вчителі отримували хоча б в межах середньої зарплатні по тому місту, де вони проживають. Наприклад, у Києві сьогодні – це понад 20 тисяч гривень на місяць. І якщо б наші київській вчителі отримували приблизно скільки ж на місяць, то це вже був би якийсь крок на зустріч вчителю, щоб він себе почував гідно.
"Купуйте українське"
– Щодо ситуації з цінами. Чому один і той самий товар у Києві може коштувати дорожче, ніж у невеличкому містечку? З чого випливає такий феномен?
З купівельної спроможності людей, які готові купувати. Це продавці формують цінову політику з урахуванням реальної купівельної спроможності свого покупця. Якщо буде така ціна, як в Києві, в маленькому райцентрі, то кількість проданого товару буде в рази менша. Продавцям недоцільно буде цей товар взагалі завозити. Таким чином вони намагаються збалансувати цю фактичну різницю між рівнем доходів киян і мешканців містечок.
– А є якісь групи товарів, які б ви порадили купувати, перебуваючи в тій чи іншій області? Чи таке не діє?
Бажано купувати українське. Це важливо. Якщо у вас є можливість купувати товар приблизно одної і тої ж якості, то обирайте український товар. Наскільки важливо купувати місцевий товар, це вже від вас залежить. Головне, щоб він був український.
– Чи з'являться найближчим часом галузі, які втрачатимуть популярність і бажання інвесторів в них інвестувати?
Так, певні галузі будуть втрачати популярність. Бо життя не стоїть на місці. Ми відмовляємось від певних промислових орієнтирів, від певних сподівань на те, що ми зможемо відродити якісь сфери економічної активності, які були у нас колись. У нас зруйнована металургія, частина важкої промисловості і навряд чи ми будемо це відновлювати так, як було. Але будуть інші сфери задіяні, буде інша робота. І саме туди буде більше інвестицій надходити. Є процеси, які пов'язані з загальним світовим економічним розвитком. Альтернативна енергетика сьогодні все більше задіює свої ресурси. Це теж буде збільшувати кількість робочих місць. Загальна тенденція збільшення робочих місць у сфері обслуговування: це і ІТ, і консультації, і психічний стан здоров'я, послуги освітні і лікарняні. Там потрібні будуть люди. Але це буде поступовий процес з урахуванням української специфіки повоєнного відновлення. У нас, скоріш за все, буде величезна кількість соціальних навантажень і соціальних виплат. Бо сьогодні інвалідизація, на жаль, через війну в Україні розвивається шаленими темпами.
– Які професії користуватимуться попитом у майбутньому, чи є у вас такий список, де себе зможуть реалізувати майбутні абітурієнти?
Треба зрозуміти, до чого в людини є хист. Якщо людина займається улюбленою працею, то вона буде успішною. Чи є професії, які будуть заздалегідь успішними? Все, що пов'язане з наданням послуг, інформаційні технології, забезпечення безпеки життєдіяльності. Дуже сьогодні перспективними є майже всі інженерні спеціальності і тут відповідні конкурси ми сьогодні вже бачимо. Нам потрібно піклуватися про довкілля. Тому все, що пов'язане з екологічною тематикою теж буде дуже актуально в майбутньому. І ще багато-багато років у нас буде дуже затребуваний безпековий комплекс. Це особливість України, особливість нашого сусіда, який нікуди не дінеться. Тому всі люди, які так чи інакше будуть працювати у сфері Національної безпеки будуть затребуваними і високооплачуваними.
