Ілюстративне фото: зображення із сайту Pixabay
До початку повномасштабної війни українці мали гарний рівень життя
"Після 2014 року, коли почалися серйозні економічні проблеми, пов’язані насамперед з війною, для визначення рівня бідності ми почали використовувати неофіційно затверджений прожитковий мінімум, а прожитковий мінімум у фактичних цінах ринку, який приблизно удвічі його перевищує. І саме за цим критерієм з 2014 року ми спостерігаємо динаміку бідності. У 2001 році за критерієм того, хто споживає нижче за прожитковий мінімум у фактичних цінах було 69% населення, а у 2021 році — 39%, тобто був певний прогрес. І хоча були серйозні коливання, але ми підійшли до великої війни з дуже гарними показниками і рівня життя, і бідності. COVID-19 і повʼязані з ним карантинні обмеження нас не вибили й перед початком війни ми перебували в гарній динаміці. Можливо, саме тому війна нас не вибила критично", — зазначає Людмила Черенько.
"Ми втратили 20 років через війну"
"На жаль, за 2022-2023 роки державна статистика практично не збирає відповідні дані, адже згідно з законами, повʼязаними з воєнним станом, демографи і соціологи не можуть проводити певні обстеження та дослідження. Тому всі дані 2022-2023 років — це те, що ми моделюємо. За змодельованим даними, в 2022 році бідність становила 60%, а в 2023 — 67%", — констатує Черенько. "Це виходячи з даних, закладених у проєкт бюджету на цей рік у пояснювальній записці. Сьогодні кажуть, що ми виходимо на кращі показники, ніж були закладені у проєкт бюджету. Можливо, ця цифра дещо відкоригується. Але все одно ми майже повернулися на рівень 2001 року, ми втратили 20 років через війну", — додає демографиня.
За даними Світового банку, понад 7 мільйонів людей в Україні опинилися за межею бідності. Але за основу вони беруть довоєнне населення та ті дані, які були в Державній службі статистики, яка за деякими демографічними своїми формами навіть враховувала населення окупованих територій, крім Криму. Втім, за оцінками Інституту демографії та соцдосліджень ім. Птухи НАН України, сформованих на основі даних мобільних операторів, на підконтрольній території України проживають 30-31 млн осіб. "Тож ми можемо припустити, що 20 млн українців перебувають за межею бідності", — наголошує вона.
Людмила Черенько. Фото: Укрінформ
Хто найбідніший і чому?
"Традиційно це дитяча бідність, повʼязана з низькими стандартами оплати праці. І тому, коли молоді люди народжують дитину, їх ризики бідності зростають моментально. А за умов народження другої дитини ризики бідності молодої сім’ї зростають в 1,5-2 рази. Це повʼязано з моделлю низьковартісної робочої сили, яку ми обрали ще на початку 90-х років і з якою існуємо, хоча в 2017 році почались серйозні кроки з підвищення мінімальної заробітної плати, щоб хоч трошки порушити цю практику. Бо ми дійшли до ситуації, коли працювати було просто економічно невигідно. Крім того, сільська бідність також є традиційно вищою. Найкраще живе столиця, потім великі міста, далі малі міста і насамкінець села", — резюмує Людмила Черенько.
