Нестор: "Я — артист, митець, музикант, але не репер"

Нестор: "Я — артист, митець, музикант, але не репер"

Його вважають представником нової хвилі українського хіп-хопу, хоча сам нестор не збирається обмежуватись якимось конкретним музичним стилем. Він пише своє сценічне ім'я з маленької літери, наголошуючи цим на власній індивідуальності. 

В ефірі шоу "Вікенд Нової Музики" на Радіо Промінь артист презентував мініальбом "Причинно-наслідкові зв'язки" та розповів ведучій Ксенії Івась, чому не вважає себе репером та через що більше не писатиме пісень про нещасливе кохання. 

 

0:00 0:00
10
1x
Програма:
Ведучі:

Фото: Пресслужба Нестора

Майже в кожному треці йдеться про те, що варто відпустити минуле і жити зараз

Несторе, розкажи, будь ласка, як виник мініальбом "Причинно-наслідкові зв'язки"?

Загалом я не планував випускати це як збірку треків. У мене були просто композиції, які хотів додати вже до наступного альбому, що має вийти влітку 2024-го. Але, коли ми думали над тим, що випустити зараз, я підібрав декілька треків і зрозумів, що вони вирізняються з-поміж іншого матеріалу наступного альбому, але між собою мають щось спільне. Довго думав над назвою, а потім згадав, що в нотатках десь була записана ця фраза "причинно-наслідкові зв'язки". І зрозумів, що вона ідеально підходить до того контексту і сенсів, які мають ці треки.

Що саме їх поєднує?

Минуле, майбутнє і сьогодення. Прийняття минулого і переродження. Майже в кожному треці йдеться про те, що варто відпустити минуле і жити зараз, не звертати уваги на тих людей, які зробили тобі щось погане. Вони йдуть, а ти живеш далі й тобі треба творити, любити себе і людей, які залишилися поруч.

Ти пам'ятаєш, за яких умов записав фразу "причинно-наслідкові зв'язки" у своєму нотатнику? 

Так, мій тато її вимовив під час однієї розмови. Звісно, я знав і чув цей термін раніше, але чомусь слова мені запали в голову саме тієї миті. Я вирішив записати їх, бо подумав, що неодмінно потім десь використаю. І от використав.

Першим синглом цього альбому став твій трек з Nadeen "Рецепт". Рецепт чого отримає слухач, послухавши цю пісню?

Напевно, рецепт щастя. Втім, у кожної людини своє сприйняття інформації, тому може бути по-різному. Взагалі ця робота була створена для тих, хто вважав, що я ось такий, який є — впевнений у собі, з певними досягненнями — не завдяки власним старанням, зусиллям, вихованню, а через вживання якихось побічних штук. Про це була пісня від початку.  

Я пишу не тільки про себе, а й про світ, про людей, яких бачу

Несторе, коли я чую рядки "це вже третя дорога до раю", "вони хочуть моїх таблеток", то тебе хочеться рятувати. Тобі справді так погано живеться?

Мені часто кажуть щось аналогічне. Але якраз через те, що існують такі рядки, такий спосіб рефлексії та вивільнення цієї енергії, можливо, негативною, мене не потрібно рятувати. Я нічого не вживаю. Маю поруч багато класних людей, які мене люблять. Мене поважає та підтримує сім'я. Просто я пишу не тільки про себе, а й про світ, про людей, яких бачу, бо в мене дуже сильна емпатія до всього навколо. Тому не варто сприймати кожен трек як щось моє особисте.

Ти в інстаграмі підписаний як @whatswrongwhu, у перекладі — "що з тобою не так". Ти часто собі ставиш це запитання?

Так, ставив раніше, коли відчував неприйняття мене соціумом, однокласниками. Часто мені ставили його інші люди. Особливо коли в моїй творчості було багато жорстко-меланхолійної музики. Деякі люди не розуміли, чому там багато меланхолії, чому вона іноді схожа на щось більш темне. 

Якщо ти співаєш на такі теми, то як це має працювати? Ти таким чином, позбувається своїх страхів?

Так. Я сам по собі — меланхолійна, спокійна людина. Але меланхолія не робить мені нічого поганого, просто це мій темперамент, характер, моє бачення світу. Я знаю, що в ньому є дуже багато класних і добрих речей, людей, але чомусь мій мозок, психіка направлені саме на емпатію до болю — світового, болю інших. 

Здатність до емпатії — це ознака емоційного інтелекту?

Думаю, так. Але у всіх речах, аспектах, має бути золота середина. Іноді мені не вдається її знайти. Тоді я дуже чимось переймаюсь, це на мене тисне. Тому треба вчитися бути емпатичним, але іноді зупиняти себе для того, щоб мислити більш раціонально і холодно. Бо деякі ситуації потребують саме раціонального підходу для їхнього вирішення.


Фото: Лілія Лилик, Радіо Промінь

Нині найчастіше пишу про себе, про ставлення суспільства до мене, про те, як змінюються люди

Як щодо позитивних емоцій, що може підняти тобі настрій?

Будь-що. Можу купити собі морозиво — і у мене підніметься настрій. Я завжди радію ранку, тому що знаю, що встану, питиму каву, а я дуже люблю це робити. Прокидаюсь і бачу свою дівчину — у мене вже чудовий настрій…  Дуже багато речей.

Чим ти займався до того, як став артистом?

Я дванадцять років займався народними танцями в ансамблі "Веселка". Паралельно — моделінгом, фотографією, писав вірші. І потрохи музику почав створювати.

До того, як підписати контракт з лейблом Black Beats, яку музику ти писав?

Це можна було віднести до класичного альтернативного емо-репу. Перед тим писав пісні під укулеле та гітару. А взагалі я починав з електронної музики. Це був ембієнт, який я дуже люблю. Мені подобалось створювати щось для сну — щось таке тягуче, що поглинало і переносило в якусь зовсім іншу атмосферу.

Про що ти співав тоді й про що співаєш тепер?

Тоді, мабуть, я більше писав про спокій або агресію, про сум через нещасливе кохання, в юному віці воно ще гостріше сприймається. Зараз я не пишу взагалі про нерозділене кохання, тому що у мене особисте в цьому плані все чудово. Нині найчастіше пишу про себе, про ставлення суспільства до мене, про те, як змінюються люди навколо, про тих із них, що пішли з мого життя й прийшли у нього, про мої переживання, викликані війною, про Україну загалом.  

Мистецтво не завжди має бути важким, підживлюваним стражданням

Як гадаєш, митець має страждати, щоб творити? 

Раніше я думав, що так. У мене навіть був страх, що якщо я не буду страждати, то не зможу нічого написати. Думав, що повинен мати погане життя, поганих батьків, щоб це була така класична історія ніби з Вікіпедії.  Але це не так, у мене зовсім інше життя. Я це вчасно зрозумів завдяки своїм родині, своїй дівчині. Усвідомив, що мистецтво не завжди має бути важким, підживлюваним стражданням.

Несторе, що у тебе зараз у роботі, яким буде наступний реліз?

Яким буде наступний реліз, ніколи не скажу, тому що це все може змінитися, залежно від того, який у мене настрої, які плани загалом. Можливо, це вже буде реліз з наступного альбому.

Коли він має бути й про що?

Він вийде наступного літа. Цей альбом матиме інший настрій, там буде більше треків про кохання, про щось приємне, позитивне. Я хочу додати R&B,  хіп-хопу, можливо, чогось більш вокального. Подивимось, як це буде. Хочеться змінювати настрій, іти трохи до іншого, тому що сам по собі реп дуже швидко набридає. Не хочу, щоб мене постійно називали репером. Я не репер, не вважаю себе ним. Я — артист, митець, музикант, але не репер. Просто це зараз спосіб вираження моїх думок і почуттів.

Редакторка текстової версії — Анастасія Герасимова.

Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу нової української музики "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.