Фото: Сергій Галушка, Радіо Промінь
Швидко видавати пісні — це не наше, але, можливо, вже настав час альбому
Розкажи, будь ласка, як народилася пісня "Солодкі", з ким ви співпрацювали, створюючи цей реліз?
У нас є постійна команда, яка працює над піснями. Це вже наша родина, близькі люди. Текст створив Сергій Локшин. Це неймовірного таланту людина, яка написала "Плакала" та інші улюблені пісні наших слухачів. Музику створив Сергій Ранов. Це теж мій дуже-дуже близький друг, людина, з якою ми розуміємо одне одного з пів слова, яка підтримує всі мої геніальні, і не дуже, ідеї. Я рада, що у нас є стала команда, яка не змінюється роками. Це дуже приємно. Тому пісня "Солодкі" також має родзинку гурту KAZKA, її характер.
Попередня прем'єра від вашого гурту була в березні. Чи не завеликий проміжок часу ви взяли для створення новинки?
Зазвичай ми готуємо пісню приблизно чотири місяці. Виходить, що прем'єра відбувається раз на пів року. Хочеться, звісно, трошки більше релізів. Нещодавно думала про те, що слід частіше підхоплювати хвилю у молодих артистів, які штампують пісні щомісяця. Звісно, не так часто робити прем'єри, бо музику, як на мене, слід витримувати, як вино. Просто так швидко видавати пісні — це не наше, але, можливо, вже настав час альбому. Думаю, до весни щось створимо приємне для людей.
Пісню "Солодкі" ви записали в колаборації з відомим американським скрипалем Дем'єном Ескобаром. Як склалась ця співпраця? Як ви познайомилися?
Ми не знайомилися. Спочатку записали пісню зі штучними скрипками, тобто записаними в студії, вони взяті з бази. Це були просто скрипки. Наш музичний продюсер Андрій Уреньов замислився над тим, щоб зробити їх живими. Це завжди класна ідея. І ми подумали, чому б не написати відомій людині, з купою нагород. Зараз такі диджиталізовані часи, що можна комунікувати з будь-ким, з будь-якого куточка світу. При цьому завжди є шанс отримати відповідь. У нас все так і вийшло. Андрій Уреньов зі сторінки гурту KAZKA написав Дем'єну Ескобару. Він послухав пісню, відповів, що дуже її вподобав. І вже за тиждень ми мали демозапис зі скрипками Ескобара, але ніколи не бачились. Тому ця співпраця — просто злиття музики.
Фото: Сергій Галушка, Радіо Промінь
Бодипозитив — це про адекватне ставлення до свого тіла без фанатизму в плані змін, без вічного потягу до умовного ідеалу
У пісні "Солодкі" є слова "у цьому платті гарна до сказу". Чи впливає твій одяг на те, як ти себе сприймаєш?
Звісно, впливає. Одяг — взагалі моя пристрасть. Якщо я вбрана так, як мені подобається, то це дуже впливає на настрій. Але зацитований рядок має дещо інше значення. Він більше про внутрішнє відчуття краси.
Ти стала дизайнеркою одягу?
Я б не говорила про це аж так голосно. Просто з моєю допомогою була створена колекція одягу плюс-сайз. Я стала її обличчям. Представниці бренду відшивали колекцію, зважаючи на особливості фігури. Інші так не роблять, а просто кроять моделі трошки ширше. Через це одяг часто не сідає. А специфіка плюс-сайз фігури така, що у нас є і животик, і стегна… Це все треба враховувати.
Чи були часи, коли ти не мала комфортного одягу? Як тоді себе відчувала?
Були різні часи у моєму житті, але я завжди старалась знаходити одяг, в якому мені комфортно. Я фанатка секонд-хендів. З їхньою допомогою справляюсь зі стресом. Ходжу в секонди й просто там розслабляюсь, маю час, коли мене ніхто не чіпає. Це для мене терапія. Збираю якісь образи, потім вдома можу деякі речі перешити. Це розслабляє, дає трошки розвантажитися голові. Навіть коли були якісь фінансові обмеження, на допомогу завжди приходив секонд-хенд. Я взагалі вважаю, що до того, щоб у купі мотлоху знайти щось вартісне, теж має бути хист. Тому не стидаюсь ходити по секондах. Мене там часто впізнають.
Якщо говорити про бодипозитив, то як відрізнити його від проблем зі здоров'ям?
Дуже легко. Бодипозитив — це не тільки про вагу. Бодипозитив — це про адекватне ставлення до свого тіла без фанатизму в плані змін, без вічного потягу до умовного ідеалу. Часто гонитва за ним погано впливає на психічний стан дівчат і жінок. Бодипозитив — це про те, що ти тверезо дивишся на себе і розумієш, що не буде часу, коли ти будеш ідеальною у всіх розуміннях, відповідатимеш тим стандартам, які заведені у суспільстві. Тому розтяжки, зморшки, десь, так звані, зайві сантиметри — це все нормально, бо від природи. А вона сама по собі ідеальна. Я теж потрапляла під вплив соціуму, але потім прийшло розуміння того, що поки я буду чекати на свій ідеальний вигляд, просто промине моя молодість, моє життя. Бодипозитив для мене — це любов до себе, а любов до себе — це не тоді, коли ти на себе забиваєш. Любов до себе — це піклування про своє фізичне та ментальне здоров'я. Бодипозитив — це про те, що ти робиш постійні огляди у лікарів, п'єш вітаміни, не зловживаєш нічим, бо золота середина має бути у всьому, починаючи із солодкого, закінчуючи алкоголем. Треба любити себе. Якщо ти маєш декілька зайвих, як кажуть, кілограмів, це не означає, що ти хвора. Це різні речі.
Фото: Сергій Галушка, Радіо Промінь
Мрію записати хоча б мініальбом з кокетливим хіп-хопом
Ти дуже багато мандруєш. Кажуть, що з подорожі людина ніколи не повертається такою, якою була раніше. Що ти набула в поїздках, а чого позбулась?
Пригоди у мене в крові. Мій тато дуже любить мандрувати, ми разом із ним їздимо кудись з наметами. Це найкрутіше, що може бути. З дитинства я постійно подорожую, хоча за кордоном вперше опинилася років у п'ятнадцять. Це був Єгипет. Потім я почала багато їздити вже з KAZKA, але подорожувати завжди мріяла. Це моє, можна сказати, найголовніше захоплення у житті. Пам'ятаю, як обклеїла свою кімнату фотошпалерами з Нью-Йорком і мріяла туди потрапити. Розуміла, що це мрія, яка, мабуть, ніколи не справдиться. Я навіть вмикала онлайн камери на Таймс-сквер і просто сиділа й дивилась, що там люди роблять. Нью-Йорк був чимось таким нереальним для мене, а люди, які туди їздять, здавалися виключно мільйонерами та суперзірками. Ми почали подорожувати з KAZKA ще у 2018-му. Побували багато де. Я була у захваті. Це було здійсненням мрії, і я дуже боялась, що якоїсь миті все це закінчиться, а тому старалась якомога більше країн охопити. І коли 2018 року ми вперше опинилися в Нью-Йорку, це було для мене щось надзвичайне! Я ревіла, мабуть, декілька днів. Просто ходила містом і плакала. Звісно, від щастя. Різним людям Нью-Йорк здаватиметься так само різним. Але мені дуже сподобався його сумбур, бруд, рух… Це дуже живе, неймовірне місто, яке дихає різними культурами. З моїх улюблених міст такі самі Київ, Лондон і Барселона. Вони всі дуже дивні, дуже різні.
Яким буде наступний реліз? Чи буде перед альбомом ще якась прем'єра?
Зараз в голові змішані жанри. Ми вже записали декілька пісень. Це абсолютно невідомі фольклорні твори, взяті з експедицій різними регіонами, наприклад, з Харківщини, Херсонщини. Їх заспівали наші беквокалістки, які є спеціалістками у фольклорі. Але буде і декілька пісень, де звучатиму я. Звісно, я не вмію співати відкритим голосом, але буду виконувати композиції у своїй манері, дівчата — у своїх, бо дуже хочеться взяти участь, адже це наша спадщина. Альбом вже створюється. І зовсім інша моя сторона — це хіп-хоп. Я мрію записати хоча б мініальбом з не суперагресивним, а таким більш кокетливим хіп-хопом. Мріємо щось записати разом із виконавцем Tricky Nicki, вже є декілька демок. І, якщо у мене буде трошки більше вільного часу, то ми обов'язково це зробимо.
Редакторка текстової версії — Анастасія Герасимова.
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу нової української музики "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
