Фото: ОП
Саміт Європейської політичної спільноти може стати ключовим для обговорення підтримки України
2 жовтня в Києві вперше відбулося виїзне засідання міністрів закордонних справ Євросоюзу. Його вже навіть встигли охрестити історичним. Про що свідчить міжнародна активність на початку жовтня — і зустріч міністрів закордонних справ, і візит Володимира Зеленського до Іспанії?
З одного боку, це спроба продемонструвати солідарність з Україною, тому що зустріч з представниками міністерств закордонних справ на території третьої держави, яка не входить в ЄС, відбувається вкрай рідко. Відповідно такий приїзд до України — це дуже потужний політичний сигнал підтримки. Паралельно з тим, це і зовнішньополітичні консультації в питанні щодо майбутнього членства України в ЄС, щодо питань відновлення, щодо питань стримування РФ. Реальні результати цієї зустрічі ми зможемо оцінювати через 3-4 місяці, коли будуть відповідні рішення, але поки що ми маємо фіксацію, що значна частина учасників прямо говорила, що Україна має бути в ЄС якнайшвидше. З іншого боку, були представники кількох держав, які заявляли, що поки що не на часі. І це такий зріз, з яким можна і треба працювати вже сьогодні.
Саміт Європейської політичної спільноти, що це за подія? Це новий формат?
Цей формат може стати одним з ключових форматів для обговорення драфтів майбутніх рішень або драфтів політики, коли збираються і урядовці, і лідери партії, і політичні лідери різного рівня. Такі саміти дуже важливі, тому що одна справа — це коли перед переговорами, перед візитом відбувається погодження позицій, щоб зустрічі не були марними, а інша справа — коли потрібно саме готувати політику, яка складається з виконання декількох рішень, угод, можливо, законодавчих змін. Якщо ми говоримо про допомогу Україні, це в будь-якому разі законодавчі зміни, принаймні закон про бюджет певних конкретних держав. І те, що українська сторона на початку приймала міністрів, а після відбувається такого рівня захід — це гарний сигнал, зокрема, про цей час після того, як домовилися. Тобто погодили принципи, обговорили деталі і далі пішли. Ми бачимо, що вже на полях цієї зустрічі були новини і про окремі види озброєння, зокрема, що боєприпаси передаються в Україні, і були заяви політичного характеру. Тому це один процес, і добре, що він іде, тому що значно гірше було б, якби просто прийняли міністрів, сказали, як це було гарно і забулися. А так, процес іде. Причому процес з двох сторін.
Росія спробує лякати світ затяжною війною
Тим часом президент Зеленський на пресконференції після саміту в Іспанії сказав: "Росія шукає можливості заморозити ситуацію та адаптуватися, робить висновки зі своїх помилок та готується йти далі". Ця фраза — це натяк всім присутнім, щоб пильніше ставилися до агентів Кремля, агентів впливу на Заході щодо можливих натяків про примирення, переговори, заморожування і так далі. Чи було це саме таким меседжем і чи буде він почутий, якщо це він?
Росія у свій традиційний спосіб, підвищуючи ставки або пробуючи шантажувати, де-факто запрошує насамперед Європейський Союз для певних політичних консультацій, зокрема щодо українського питання. Путін декілька разів підходив до теми, що немає єдності між Сполученими Штатами і Європейським Союзом, що є різні держави Європейського Союзу. Звісно, система російського лобізму, система бізнес-партнерства з російськими компаніями нікуди не зникала. Сьогодні значна частина контактів і контрактів призупинені, але це означає остаточний бан. Тож Росія спробує лякати світ затяжною війною, яка буде дорого коштувати платникам податків з Європейського Союзу. Тому Кремль буде створювати додаткові точки напруження, додаткові кризові точки на мапі світу, щоб спробувати увійти у переговорний чи консультаційний процес з обміном поступок в одній точці на поступки в іншій. І таке відбувається не перший раз в українській історії, згадаймо сумнозвісний Мінський процес. З 2016 року, окрім України, вже обговорювалися питання Сирії, Лівії, Африки. Цей алгоритм тоді не спрацював, коли Росія декілька разів підходила фактично з пропозицією насамперед до США про так званий глобальний "договорнічок", коли можна домовитися про розподіл сфер впливу. Але така логіка в чомусь все ж таки знайшла свою аудиторію, тому що згадаймо кінець 2021-го — початок 2022-го року і візити європейських та американських політиків до України з однією тезою — "треба йти на поступки Російській Федерації". І це було перед вторгненням у лютому 2022 року. Тож якщо війна переходить у затяжний характер, то Росія пробуватиме знову повторити такий алгоритм.
Під час передачі зброї для європейських політиків ключове — це гроші
З канцлером Німеччини Олафом Шольцом відбувається щось дивне в контексті постачання ракет TAURUS, хоча нібито про передачу Patriot все ж таки йдеться, а от про TAURUS — чомусь ні. Чому так?
Спробуйте згадати, коли Україна атакувала ракетами західного зразка російську територію в кордонах 1991-го року? Саме ракетами такого не було. З одного боку, це побоювання, що Україна це зробить. Таке побоювання є у значної частини європейських політиків. З іншого боку, питання в наявності запасів таких ракет. Хай там що, але військово-промисловий комплекс ЄС працює в мирному режимі. І за останні 10 років його виробничі потужності були знижені в десятки разів. Якщо у тебе є три сотні ракет, а TAURUS там не тисячі, а в Україні ці три сотні — це фактично при нормальному веденні ця кількість необхідна на декілька місяців війни, виникає питання, скільки можна виготовити ракет, щоб поповнити власні запаси. І друге запитання — скільки це коштує. Адже для європейських політиків ключовим є питання, скільки це буде коштувати платникам податків їх держав. А це дуже дороге задоволення.
Водночас з прем'єр-міністром Іспанії вдалося домовитися про передачу шести пускових установок для зенітно-ракетних комплексів Hawk. Тобто їх фізично більше?
Ракетні комплекси Hawk почали вироблятися не вчора і не позавчора. Так, вони модернізовані, але це зразки озброєння, які виготовлялися протягом останніх декількох десятиріч. Тому їх достатньо багато. Тому складські запаси, те, що переходить з бойового чергування в категорію резерву збройних сил тої чи іншої держави значно простіше виділити. Зверніть увагу на Східну Європу і що там відбувається після того, як нам передавали старі російські зразки озброєння. Зараз всі наші держави-сусіди проводять переозброєння власної армії.
Франція може допомогти Україні вдало співпрацювати з Африкою
Франція зараз достатньо активно включилася в таку асиметричну антиросійську гру. Вони ніяк не можуть Росії пробачити, що вони в Африці намагалися посунути їхні інтереси. Про що могли домовитися Еммануель Макрон та Володимир Зеленський?
Окрім військово-політичної підтримки, для України вкрай важливим є вихід на африканський континент, де протягом останніх 12-13 років Україна була дуже неактивна, і нам потрібна передача певних контактів. І тут Франція може допомогти. Крім того, для України дуже важливим питанням є ланцюжки постачання, зокрема французької продукції на російський ринок через фірми-посередники, а це питання реагування французької сторони. Також важливим є постачання і в майбутньому створення спільних потужностей саме для українського військово-промислового комплексу. Тому що з Німеччини, припустимо, такий процес йде значно швидше, ніж з Франції. Я маю на увазі розмови і планування про створення спільних підприємств.
