Фото: Defense Express
— Як збільшення чисельності ЗСУ вплинуло на українську армію?
Чисельність наших Збройних Сил України визначена законодавством і на початок повномасштабного вторгнення становила 250 тисяч, а по факту була трохи більшою, оскільки частина військовослужбовців перебувала в декретних відпустках, частина — з інших причин.
Але зараз наші Збройні Сили, так само як й інші компоненти сил оборони України, зросли. Й тут варто відзначити кілька чинників. По-перше, ЗСУ від моменту повномасштабного вторгнення зросли не лише кількісно, але й якісно. І ця якісна зміна була б неможлива без усього досвіду, який ЗСУ накопичили за період антитерористичної операції та операції об’єднаних сил. В цьому одразу ж виявилася величезна перевага нас над агресором вже в перші тижні бойових дій. Кожен випускник вищих військових навчальних закладів через місяць після того, як ставав в стрій, вже потрапляв на ротацію в АТО чи ООС і здобував безцінний бойовий досвід й був готовий до бойових дій. В росіян таким досвідом володіла лише невеличка частина молодшого офіцерського складу і це один з чинників, чому наші ЗСУ діяли і продовжують діяти набагато ефективніше від агресора.
Також зростання ЗСУ не було б можливим без зростання "кістяка" нашої регулярної армії та резервів, створених до повномасштабного вторгнення в попередні роки.
Зараз ми маємо найбільшу за чисельністю армію в Європі. Друге місце за турецькою, яка в два рази поступається нашій. Проте ми повинні розуміти, що в нас армія воєнного часу. Це не збройні сили мирного часу, як в інших країнах Європи. Якщо країни Європи можуть покладатися на коаліційні формування та допомогу НАТО, ми в цій ситуації мусимо покладатися на самих себе. Ми отримуємо матеріальну, технічну допомогу, значення якої дуже важко переоцінити, адже без неї нам було би вкрай важко вистояти. Але ми не є членом НАТО і це змушує ас самотужки боротися проти агресора.
— Як змінювалася структура ЗСУ? Які нові напрямки з’явилися?
Зараз ми фактично ведемо війну, яка за способом ведення бойових дій мало відрізняється від Першої світової війни. Це війна, де ключову роль відіграє артилерія та піхота. При чому йдеться про добре підготовлену, штурмову піхоту. Зараз ми бачимо появу саме таких штурмових бригад в ЗСУ, які мають бути навчені для ближнього бою, для подолання опору противника в траншеях. Відбувається адаптація наших ЗСУ до нових умов ведення бойових дій.
Росіяни теж вчаться. Вони зіткнулися з цим в травні минулого року, коли, на думку їхніх експертів, виникала парадоксальна ситуація, коли артилерія придушувала опір українських військ, а зайняти траншеї, вибити з опорних пунктів не було підготовленої піхоти. Тож вони теж вчаться й так само готують штурмові підрозділи. І наша задача тут — не відстати в якісному сенсі, а перевершувати, адже в кількісному сенсі наш з Росією тягатися складнувато.
— Як на ЗСУ впливає навчання наших військових в країнах НАТО?
Перше, що дає нам навчання за стандартами НАТО, — це процедури. Бойові дії НАТО підпорядковуються чітким процедурам, які дозволяють давати однозначні бойові розпорядження з чітким розумінням та дозволяють налагоджувати взаємодію різних частин, незалежно від того, де вони проходили підготовку — в США, Великій Британії чи Польщі. Вони всі говорять однією мовою.
Цікавим також є те, що це навчання потрібне не лише нам: взаємознабагачуються і країни НАТО. Наприклад, в США вже піднімаються питання про формування окремих рот дронів, так само як в нас. Також в Америці піднімається питання підготовки військ для дій за умов відсутності панування в повітрі чи за умов паритету в артилерії з ворогом. Адже досі країни НАТО вели бойові дії тільки в асиметричних умовах з технологічною та кількісною перевагою зі свого боку. Наша війна ж є першою від часів Другої світової війни на території Європи, де бойові дії ведуться країнами, арміями, які перебувають на однаковому технологічному рівні. В цьому відношенні наш бойовий досвід дуже цікавий нашим колегам з країн НАТО.
Андрій Харук. Фото: ArmyInform
