Одна з артилерійських установок ЗСУ. Ілюстративне фото: ФБ-сторінка "Генеральний штаб ЗСУ / General Staff of the Armed Forces of Ukraine"
"Супутник бачить крізь хмари, листя, дах, цеглу…"
Українські війська мають перевагу в далекобійній артилерії, констатує Павло Нарожний, маючи на увазі передусім південні ділянки фронту — Бердянський і Запорізький напрями. "90% відсотків вогневого ураження здійснює артилерія, про що неодноразово заявляв полковник, начальник головного управління ракетних військ і артилерії та безпілотних систем Генштабу ЗСУ Сергій Баранов. Далекобійна високоточна артилерія — це насамперед засоби контрбатарейної боротьби та ураження на великих відстанях. Втім це комплекс заходів. Це не тільки артилерія, але і засоби розвідки. У нас набагато просунутіша розвідка насамперед завдяки космічній розвідці. У нас є доступ до супутника SAR, який знаходиться на орбіті. На ньому встановлений активний радар, і він бачить крізь хмари, листя, дах, цеглу тощо. Тобто від супутника майже неможливо сховатися. Також ЗСУ мають безпілотні апарати різних моделей та виробників, зокрема дрони-квадрокоптери, які знаходять цілі та коригують вогонь", — зазначає Павло Нарожний. Водночас він зауважує, що "найбільш сучасна артилерійська система на озброєнні Росії — це "Мста-СМ2". Це система, розроблена у 80-х роках і вона була трішки модернізована, і за точністю її можна порівняти із західними зразками. Але, крім артилерійських систем, дуже важлива амуніція, тобто боєприпаси".
"Дрібні уламки від Excalibur можуть ефективно нищити броню та особовий склад росіян"
Військовий експерт наголошує, що саме активно-реактивні боєприпаси мають високі показники результативності у знищенні цілей, вибухаючи на висоті. "У ЗСУ є величезна кількість зразків західної ствольної артилерії калібру 155-мм, зокрема гаубиці М777 та FH70. Принцип дії в них усіх однаковий: метальний заряд та порох, який викидає сталеву болванку. Але це тільки на перший погляд. Ця сталева болванка може бути дуже інтелектуальною. Є активно-реактивні боєприпаси. По суті, це ракета, яка вистрілюється зі ствольної артилерії. Яскравим прикладом такого боєприпасу є Excalibur американського виробництва. Це коригований боєприпас, який вистрілюється з гаубиці. На снаряді стоїть спеціальний підшипник, при виході зі ствола на ньому розкриваються крила, вмикається реактивний двигун і таким чином він долає відстань приблизно удвічі більше, ніж летить аналогічний не активно-реактивний снаряд, а звичайний фугасний чи касетний", — пояснює Нарожний.
155-мм гаубиця M777. Ілюстративне фото: marforpac.marines.mil
За його словами, активно-реактивний боєприпас коригується за допомогою супутникових сигналів. Через це у нього точність значно більше, ніж у звичайного боєприпасу. "В ньому програмуються координати, на які він повинен приземлитися, і він влучає в коло діаметром приблизно три метри з імовірністю понад 95%. Крім того, в ньому є радар, який забезпечує повітряний підрив. Він вимірює відстань до цілі й на висоті 20-25 метрів вибухає. Відтак коли влучає наша артилерія, вибух відбувається не в ціль, а над ціллю. Снаряд зроблений зі спеціального сплаву, який під час вибуху розривається на дрібні уламки діаметром від пів міліметра до кількох міліметрів. Відтак ці уламки вражають ціль. Сила вибуху настільки сильна, що ці дрібні уламки можуть пробивати броню та знищувати особовий склад противника, а радіоелектронна техніка буде як решето після такого удару", — зауважує експерт.
"У росіян відбувається постійна деградація не лише в техніці, а й у людях"
У ворога відбувається постійна деградація. Вони втрачають величезну промислову кількість артилерійських систем. Тому що артсистеми ворога — це пріоритетна ціль для нашої артилерії, наголошує Нарожний. "ЗСУ мають рекорд. Один HIMARS за п'ять хвилин знищив сім одиниць "Мста-СМ2", яка є найбільш сучасною артилерійською системою ворога. Спочатку росіяни відправляли на фронт найбільш сучасні системи "Мста-СМ2". Зараз вони вже майже всі знищені, а тому дуже рідко зустрічаються на фронті. Натомість все більше і більше відправляють буксировану артилерію, зокрема "Мста-Б" та "Гіацинт-Б", яку везе тягач, приїжджає на позицію і після того солдати починають її встановлювати, що триває протягом 15 хв. А потім, після стрілянини систему потрібно згортати та їхати назад. Тобто це все відбувається повільно. І ці позиції є ціллю для нашої контрбатарейної боротьби. Відтак у росіян відбувається постійна деградація систем. Вони не встигають виробляти артилерійські системи в такій кількості. Це фізично неможливо, адже жоден завод у світі не може виробляти десятки артилерійських систем на місяць. Це та швидкість, з якою ми їх знищуємо. Тому від систем, вироблених у 80-х роках, противник скочується до систем, вироблених у 70-х, і вже навіть 60-х", — коментує військовий експерт.
Крім того, він зауважує, що росіяни роблять прискорений випуск зі своїх військових вишів, де навчають артилеристів. "Тобто не довчився 3-й та 4-й курс і давай вперед – воювати. І ми бачимо по якості їх артилерійського вогню, що підготовка постійно падає. У них немає таких засобів, як у ЗСУ, наприклад програмного забезпечення "Кропива", яким користуються наші артилеристи. Тож у росіян постійна деградація не лише в техніці, а в людях", — резюмує Павло Нарожний.
Павло Нарожний. Фото: ФБ-сторінка Pavlo Narozhnyy
Що таке контрбатарейна боротьба?
Контрбатарейна боротьба — це артилерійська стрілянина із закритих вогневих позицій по вогневих засобах артилерії противника. Коли контрбатарейна боротьба ведеться одночасно двома протиборчими сторонами, таку ситуацію образно називають артилерійською дуеллю (поєдинком). Здебільшого контрбатарейну боротьбу веде цілий артилерійський підрозділ (батарея або дивізіон) проти групи близько розташованих одна до одної артсистем ворога. Часто ціллю є батарея противника і саме через це контрбатарейна боротьба отримала таку назву.
