Монумент "Батьківщина-мати" у Києві. Фото: Світлани Мялик
Тризуб заміст герба
— Зараз одна із резонансних тем — монумент "Батьківщина-мати", де є радянський герб, а з'явиться тризуб. Цей монумент є візитівкою Києва, візитівкою вашого музею. Чому зараз виникла потреба змін? Раніше, як мені здається, це було трошки й дешевше зробити, і ситуація була спокійніша. Адже зараз півтора року триває повномасштабна війна Росії проти України.
Мова про заміну герба почала вестися задовго до війни й задовго до цієї стадії повномасштабного вторгнення. І було знакове суспільне обговорення, в якому взяли участь 800 тисяч людей. Воно відбулося в "Дії" минулого року в липні, коли ще гостріше було питання й поточної військової ситуації, і політичної, і стану суспільства. Але і в той час ця тема була присутньою у суспільстві.
Питання демонтажу герба насправді містить кілька складових. Ви торкнулися однієї теми, що це було б дешевше, а насправді це сукупність юридичних, технічних, політичних, історичних та фінансових питань, які складають доволі значну проблему. Політичні заяви, суспільні дискусії, виступи публічних людей, якими рясніли засоби масової інформації упродовж багатьох років, насправді не мали під собою твердого підґрунтя. Бо в їх основі не лежало короткої, зрозумілої і простої відповіді на питання, а чи взагалі заміна герба є технічно можливою? Аби дати на це відповідь під час повномасштабного вторгнення коштом музею було здійснено технічне обстеження монумента на предмет можливості заміни герба на щиті. У грудні минулого року ми отримали позитивну та однозначну відповідь: з технічного боку це завдання можна виконати. Це дослідження здійснював Український інститут сталевих конструкцій ім. В. Н. Шимановського. Отже, це перший крок у цьому напрямку заміни герба. До цього моменту, коли не було чіткої відповіді на предмет можливості заміни герба з технічного боку, всі дискусії й політичні заяви залишалися лише деклараціями та предметом дискусії у медійному полі. Друге питання — це взагалі знести цей пам'ятник.
Світлана Мялик і Юрій Савчук. Фото: Світлани Мялик
Монумент "Батьківщина-мати" у Києві перейменують на "Україна-мати"
— Кажуть, що це символ радянської доби, який встановлювався у радянський час. Це схоже на те, як, наприклад, у Варшаві стоїть Палац науки і культури, що є сталінською будівлею, і багато варшав’ян дуже недоброзичливо ставляться до цього палацу і теж багато людей хочуть його знести. Але тамтешня влада таке рішення не ухвалила. Палац просто забудовується висотками, щоб його закрити, а знесення — це величезні кошти. Водночас Палац науки і культури у Варшаві теж є певною візитівкою міста.
"Батьківщина-мати" — ця пам'ятка, яка має свій державоохоронний статус. Це пам'ятка місцевого значення, пам'ятка науки і техніки. Ані в Варшаві, ані в іншій європейській столиці немає вищого монументу за цей. Це 40 метрів фундаменту і 62 метри сам монумент. До того ж, він на 9 метрів вищий, ніж Статуя Свободи у Нью-Йорку. То був період холодної війни й відбувалися змагання у всіх сферах, зокрема між пам'ятками. Крім того, ця пам'ятка була створена українцями з української сталі. Автором завершеного варіанту є український скульптор Василь Бородай — людина, яка виросла з української землі та з української традиції. Він народився в 1917 році, і є ровесником української незалежності. Є багато пунктів, які роблять цей монумент унікальним. З іншого боку, я хочу поставити питання, зокрема киянам. А чи цікавим для нас є пам'ятник Богданові Хмельницьку, який звели російські царі? То на підставі того, що це було створено в імперську епоху, ми мали б ліквідувати пам'ятник Богдану Хмельницькому? Або є пам'ятник київському князю Володимирові Великому, зведений російськими царями. Невже обидва названі пам'ятники не мають нічого спільного з українською традицією?
Ми йдемо іншим шляху. У нас відбулося засідання Вченої ради нашого музею, і на ньому було ухвалено важливі та принципові два рішення. І одне з них — це перейменування монумента "Батьківщина-мати" у монумент "Україна-мати". І я думаю, що для цього ми маємо всі підстави. І це не є формальне переозначення, формальне трансформування. Якщо ми складемо всі пазли, то ми побачимо картину абсолютно нового життя монументу, опертого на ті факти, які для мене є визначальними — створений в Україні, створений зусиллями українських робітників, інженерів, учених та є унікальною пам'яткою науки і техніки. Цей монумент сьогодні отримує друге життя. Чому саме зараз? Тому що саме зараз, під час повномасштабного вторгнення, цей монумент для киян, для українців, які мешкають у Києві, в Україні, борються з ворогом, цей монумент почав набувати інше значення — як символ стійкості та незламності українського народу. Ми знаємо факт, який опирається на легенду про те, що "Батьківщина-мати" розвернута на Північний Схід. І саме від Північно-Східного ворога вона захищає нашу землю, наш народ. В Інтернеті можна також зустріти й нову назву пам’ятки — і оборонниця, і захисниця, і оберіг, і друга київська Оранта, тож можна акцентувати й на цьому.
Пам'ятник Гетьману України Богданові-Зіновію Михайловичу Хмельницькому у Києві. Урочисто відкритий у липні 1888 року на Софійській площі міста. Фото: uk.wikipedia.org
Музей історії України у Другій світовій перейменують на Музей війни за незалежність
Ще у серпні минулого року до Дня Незалежності ми відкрили виставку "Батьківщина-мати". Переозначення", в якій представили історію скульптури, але, що важливо, представили тлумачення художниками, митцями соціальними мережами символу монумента, його новітню інтерпретацію суспільством в Києві та в Україні. І мені дуже приємно відзначити, що це позитивна оцінка, і вона є домінантною на засіданні Вченої ради.
На сьогодні йдеться про перейменування не тільки монументу, а й Національного музею історії України у Другій світовій війні. Він тепер називатиметься Національний музей війни за незалежність, і у цьому контексті ми будемо бачити на щиті "України-матері" головний елемент державного герба, будемо бачити абсолютно новий зміст, нові сенси, нову місію, нове обличчя музею. І тоді всі пазли складаються і перед нами постає абсолютно нова картина.
— Пане Юрію, щодо перейменування — це ми вже зараз можемо називати по-іншому чи це буде з конкретно якогось числа?
Перейменування — це певний процес, який має кілька складових — і наукову, і юридичну. Спочатку має відбутися Вчена Рада, далі ми вже надіслали інформацію до Міністерства культури і інформаційної політики, потім має відбутися певна процедура, погодження, але це вже процес. Він перейшов зі стадії декларативного або дискусійного у юридичну колію. Вченою Радою Національного музею історії України у Другій світовій війні було ухвалено одноголосне рішення у складі членів Вченої ради, а також запрошених гостей.
На додаток, ми надіслали відповідні запити з інформацією до провідних інституцій у сфері політики пам'яті — Інституту національної пам'яті та Інституту історії України Національної академії наук. Тобто є ініціатива і назва, створена у музеї, викликана музейним досвідом, новим осмисленням місії музею. Ми боремося за те, щоб наш музей став місцем пам'яті у сучасній російсько-українській війні, про героїзм українського народу, а також місцем пам'яті вшанування нашої перемоги — і не тільки України, а й всього вільного демократичного світу. Але ми говоримо про війну за незалежність не тільки сучасної українсько-російської війни, ми говоримо про війну за незалежність впродовж 20-21 століть – від проголошення першої незалежності у 1918 році Четвертим універсалом до сучасних днів.
Національний музей історії України у Другій світовій війні. Київ. Фото: commons.wikimedia.org
— Повертаючись до перейменування "Батьківщини-матері" та музею, тепер рішення за Міністерством культури, щоб це затвердити? Чи можливо це до Дня незалежності України?
Має бути відповідний розпорядчий акт, яким є наказ Міністерства культури та інформаційної політики. Мною був затверджений графік необхідних кроків, щоб досягнути цієї мети напередодні Незалежності. І це не просто автономна мета. Я весь час підкреслюю взаємозв'язок цих процесів — зміни герба на щиті й появу тризуба, перейменування монументу, перейменування музею, розширення його функцій, нове осмислення, нові сенси, новий імідж.
Заміна герба на щиті відбувається лише коштом меценатів
— "Батьківщину-Матір" планують оновити до 24 серпня, до 32-ї річниці Незалежності України. Як зараз тривають роботи? Чи є проблемні моменти? І щодо фінансування, чи є там державні кошти, чи все-таки ці 28 мільйонів гривень — це кошти винятково меценатів та спонсорів, тобто вони не беруться з державного бюджету? Тому що суспільство зараз дуже обурене тим, що кошти йдуть на певні пам'ятки, на культуру, і каже, що треба всі кошти зараз складати в перемогу. І президент України нещодавно теж говорив, що зараз культура важлива, але давайте кошти брати все-таки з недержавних фондів, з недержавного бюджету.
У нашому випадку, коли ми говоримо про демонтаж, монтаж та зміни, відправним моментом став момент технічного обстеження монументу на предмет можливості заміни герба на щиті. Це було зроблено коштом музею, а отже, коштом державного бюджету минулого року, і вартість цього обстеження склала 603 тисячі гривень. Це всі кошти, які витратили й музей, і держава в особі музею на заміну герба на щиті. Кошти, які фігурують в пресі (28 млн грн — ред.), пов'язані з меценатськими внесками благодійних пожертв, які не мають нічого спільного з державним бюджетом і у жоден спосіб не мають фінансового контакту з бухгалтерією музею.