Ілюстративне фото. Автор фото: Олександр Гордієнко, Суспільне
Чи багато закладів в Україні можуть надавати відповідну допомогу пораненим воїнам?
"У тому зв’язку, що заклади в Україні є комунальними підприємствами, які фінансуються пакетами НСЗУ (Національної служби здоров’я), потрібно дуже серйозно посилити питання навчання фахівців. Війна вже поставила нас в умови, коли в Україні мала би бути розвинена система реабілітаційних центрів та відділень, але, на жаль, цього не відбулося. Тож ми маємо перемагати на фронті та одночасно боротися за кожного нашого військового. Тому питання навчання, якісного оснащення, професіоналізму, розуміння, що краще купити в медичні заклади, законтрактовані з НСЗУ, є дуже важливими. Має посилитися роль професійних медичних асоціацій, обмін між фахівцями з інших країн, які вже мають певний досвід. Насамперед це Ізраїль ― країна, що воює, і де реабілітаційні центри вже десятиліттями працюють із бойовою травмою. Треба дуже швидко впроваджувати цей досвід і вибудовувати наш, український".
Що змінилося у сфері військової медицини від початку війни у 2014 році?
"Досвід із 2014 року не такий потужний. Ми тоді лише змогли впровадити нові професії, яких до того часу взагалі не було в Україні. Наприклад, лише у 2016 році ми з урядом запровадили такі професії, як лікар фізично-реабілітаційної медицини, фізіотерапевт, ерготерапевт, терапевт мовлення, тому що бійці після контузії можуть втрачати навичку читання, складно говорять. Відповідних медичних фахівців треба дуже швидко на рівні держави підготувати й одразу включити до цієї допомоги з відновлення. Отже, такі фундаментальні речі, як освіта і впровадження нових технологій, мають стати пріоритетом держави".
.jpg)
Ірина Сисоєнко. Автор фото: Микола Василечко
Чимало лікарів-жінок виїхало за кордон. Як можна забезпечити необхідну кількість медфахівців?
"Політика держави має стосуватися заробітних плат. Фінансовим заохоченням ми маємо показувати нашим лікарям, що країна їх цінує і вони дуже потрібні. У нашому центрі реабілітації медики зараз працюють із самого ранку до ночі, навантаження величезне. Особливо воно зросло, коли з’явилися люди на візках. Ясна річ, кількість медперсоналу має бути збільшена, тож мусимо сплачувати їм гідну зарплатню. Її розмір має бути пропорційним навантаженню. Я дуже підтримую новий наказ президента України стосовно зарплат медиків. Для лікарів це мінімум 20 тис. грн, для медичних сестер ― 15 тис., для молодшого медичного персоналу ― 13 тис. Але все одно медичні заклади, головні лікарі, які сьогодні мають управлінську фінансову свободу дій, повинні додатково знаходити ресурси місцевого самоврядування, міських та обласних рад і збільшувати преміями зарплати медиків до 40 тис. грн, якщо існує велике навантаження безпосередньо на таких фахівців. Наприклад, жінки-медики часто носять поранених на собі, бо ті не можуть себе обслуговувати, їм потрібна допомога в отриманні процедур, їх потрібно перекласти з ліжка на певні апарати тощо. Усе це слід враховувати і справедливо вибудовувати фінансову політику щодо медиків".
Яких лікарів бракує в Україні під час війни?
"Бракує лікарів фізично-реабілітаційної медицини. Відповідно до нового закону про реабілітацію, саме такі лікарі є керівниками мультидисциплінарної команди з реабілітації. Тобто кожну команду реабілітологів має очолювати лікар фізично-реабілітаційної медицини. На жаль, цих спеціалістів в Україні дуже не вистачає, тому що освітні медичні заклади випускають таких фахівців лише кілька останніх років. Уряд вже ухвалив відповідну постанову про збільшення державного замовлення в освітніх закладах на таку медичну спеціальність, але це потребуватиме років. А фахівці нам потрібні вже сьогодні".
