Фото: ArmyInform.com.ua
Очікуваний результат
"На саміті НАТО ми побачили те, що вже обговорювали декілька місяців до цього: стриманість США у питанні наближення України до НАТО, готовність надати лише певні зобов’язання в межах рамкових документів. Це було відомо давно і я не мав завищених очікувань. Але, звісно, як людина, яка змушена всю ніч слухати, як літають "шахеди" в нашому районі, їх збивають, але уламки все одно завдають шкоди, ти перебуваєш посеред геополітичного шторму. Тому як людині, мені важко сприйняти нерішучість, розрахунки високої політики, так само, як це важко Володимиру Зеленському. Адже він верховний головнокомандувач, який виконує свої завдання, веде країну через найбільшу регіональну війну, але він теж далекий від розрахунків великої політики і часто щиро не розуміє, чому відбувається саме так", — розповів Микола Бєлєсков.
Що ми отримали на саміті НАТО?
Фактично, як пояснив аналітик, Україна отримала два моменти, ключовим з яких є конкретна програма по лінії НАТО: "Навіть попередньо називалася цифра, яка не була озвучена в комюніке, — що буде фонд на, здається, 500 млн євро чи доларів по лінії "Україна-НАТО". Він допомагатиме нам проводити реформи в секторі безпеки і оборони та налагоджувати процеси відповідним чином. З іншого боку є загальні політичні декларації про те, що Україні будуть допомагати. Умовно кажучи, ті формати співробітництва, які ми побачили після 24 лютого, намагатимуться трохи інституалізувати. Та ж Рада "Україна-НАТО" — це теж спосіб інституалізації певної допомоги".
"Це не гарантії безпеки в рамках 5-ї статті і навіть не гарантії допомагати зброєю, а не воювати за нас. Проте це теж доволі важливо, це певний прогрес, тому що до 24 лютого 2022 року в України не було ані гарантій безпеки, ані готовності наших партнерів надавати серйозну важку зброю.
Адміністрація БАйдена всі ці 500+ днів була дуже обережна. зважувала різні ризики перед тим, як наважуватися на той чи інший крок. Тому очікувати прориву від цієї адміністрації — це, як мінімум, показувати, що ми не розуміємо, чому вони діяли саме так, а не інакше", — наголосив Бєлєсков.
Лінія допомоги наших партнерів країні, які перебуває в дуже важкій ситуації, — це гарантії безпеки або зброя. Для нас обрали інший варіант і зараз його просто інституціалізують: "Але той, хто слідкував за дискусіями, вже до саміту міг сформувати такі очікування, щоб потім не почувати себе надміру розчарованим".
Результат саміту — закріплена політична відповідальність
"Щодо результатів і того, чи вони були позитивні, все залежить від очікувань, від яких відштовхуватися: Якщо очікувати, що на саміті НАТО нам схвалять певні механізми приєднання і почнеться цей процес, то це доволі складно. США ж обрали іншу модель підтримки: вони бояться брати на себе ризики, якщо говорити про членство України в НАТО, але готові нам давати зброю. І це теж прогрес. Більше того, будь-який документ, навіть рамковий, де прописано, що нам будуть давати зброю, це добре і це прогрес в порівнянні з Будапештським меморандумом. Ми — країна, яка травмована цим меморандумом, і будь-що, що не дає серйозних гарантій безпеки, нами сприймається як недоцільне. Проте коли є документ, де інституціалізується те, що ми побачили за ці 500+ днів, — це вже певна політична відповідальність", — підсумував Микола Бєлєсков.
