Фото: kadrovik.isu.net.ua
Кажуть, карантин в Україні закінчився 24 лютого 2022 року. Наскільки цей жарт є жартом?
Павло Ковтонюк зазначив, що 24 лютого наша увага переключилась на зовсім інші речі, але були й об’єктивні причини почати забувати про активний карантин: "Спалах Омікрону перед широкомасштабним вторгненням якраз пішов на спад, і на весну захворюваність була на низькому рівні. Тобто нас відволікла війна і водночас ослаб коронавірус. Те ж саме відбувалося практично по всьому світу — захворюваність більше не поверталася до попередніх показників. І поступово ми дійшли до моменту, коли ВООЗ оголосила про завершення пандемії у світі.
Хоча люди продовжують хворіти, коронавірус стає рутинним захворюванням. Він буде входити в набір усіх вірусних захворювань, які циркулюють у нашій популяції. Взимку його ставитиме більше, влітку — менше. Тобто ковід стане чимось на зразок грипу. Згадаймо, що грип також колись викликав пандемії та величезну смертність. Штами мутують, люди до них звикають та й віруси до людей звикають, і з часом ми вчимося з ними жити. Поки коронавірус став схожим на рутинне вірусне захворювання, ми втратили 300 тисяч людей. Це ціна, яку ми заплатили за період, коли коронавірус із нового вірусу став чимось звичним для нас".
Який урок вивчила українська медична система протягом пандемії?
"Щодо лікарень, ми пережили серйозні уроки. Головний із них — ми побачили те, про що говорять експерти дуже давно: в Україні не все, що має назву лікарня, може надавати ефективну допомогу. Коли прийшла пандемія і людей почали масово везти до лікарень, виявилося, що у багатьох лікарнях, навіть тих, що були призначені ковідними, допомогу надати не могли. Десь банально не було кисню, десь фахівців, а десь не було працюючих реанімацій. Виявилося, що є лише окремі заклади, де працюють відповідні команди та підготовлено умови, але таких лікарень дуже мало. Нам потрібно це добре переосмислити і взятися до реформи нашої лікарняної системи. Маємо припинити витрачати гроші на медичні заклади, які не надають допомогу, а просто обліковуються. Ми не така багата країна, щоб утримувати ті лікарні, коди приїжджає пацієнт, а лікувати його там не можуть. Краще зробити лікарень менше, але вони мають надавати реальну фахову допомогу. Точно такий урок дає нам зараз війна. Не скрізь можуть надати пораненим належну допомогу та реабілітацію, навіть не всі військові госпіталі спроможні на це".
Як змінилося ставлення людей до свого здоров’я внаслідок пандемії?
"У психології є поняття "помилка того, хто вижив". У певних людей складається враження, мовляв, нічого страшного, ми ж пережили цю пандемію. А що скажуть ті 300 тисяч, які не пережили? Який урок винесе пересічна людина — це потребує серйозного суспільного обговорення та аналізу. Виникали серйозні питання про дотримання правил і наш суспільний договір. Нагадаю, що взимку 2020-21 років було відкрито гірськолижні курорти, що спровокувало дуже серйозний спалах вірусу та велику кількість смертей. То що нам важливіше — бізнес і відпочинок чи здоров’я?
Щодо вакцинації. Вакцинація — це така штука, де або всі, або ніхто. Нам потрібно було провакцинувати мінімум три чверті населення — будь-який інший результат нічого не давав. А провакцинувалося близько третини населення, отже, ми як суспільство не дуже готові до об’єднаної відповіді на такі загрози, як пандемія. 38% вакцинованих не дають колективного захисту від вірусу. Певний індивідуальний захист ці люди мають, але колективного — ні. Чому так мало вакцинованих? На мою думку, причини лежать поза межами медицини та охорони здоров’я. Йдеться про дотримання прав, люди не хотіли бути примушеними, не довіряли державі, не довіряли медичній системі, хтось просто недостатньо освічений та поінформований. Ці проблеми потребують зараз дуже серйозного аналізу. Тому що нові пандемії точно будуть, як стверджують фахівці громадського здоров’я.
Щодо масок. Певний сегмент людей змінив свою поведінку. Якщо б в Україну прийшла знову пандемія якогось респіраторного захворювання, то реакція людей стосовно носіння масок була б набагато оперативнішою. Велика частина населення швидко б перейшла на масковий режим. Так сталося у країнах Південно-Східної Азії — коли прийшов ковід, масковий режим запрацював миттєво, тому що вони до того пережили пандемію пташиного грипу і навчилися носити маски".
Чи змінилося ставлення до щеплення у пересічних українок та українців?
"Склалося враження, що ні. Тобто той сегмент людей, який і так був налаштований прихильно до щеплень, скористався можливістю безкоштовно щепитися від ковіду. Той сегмент, який не був готовий щепитися, знайшов способи цього не робити. І монетарні стимули — ота 1000 гривень — не спрацювали. Фактично ці кошти отримали люди, які вакцинувалися б і без цієї тисячі. А людям, які не збиралися вакцинуватися, ці кошти ніяк не допомогли. Ці питання треба вирішувати на найвищому рівні, бо це біологічна безпека нашої держави", — резюмував Павло Ковтонюк.
