Президент РФ Володимир Путін і лідер Китаю Сі Цзіньпін. Фото: AP Photo
"Путін просто грався з нами"
Китай має відіграти свою роль стосовно розв'язаної Росією повномасштабної війни проти України, переконаний Пітер Стано. "Ми тиснемо на Китай із самого початку вторгнення, щоб його дії відповідали його заявам. КНР намагається подавати себе як захисника сучасного світу й світового порядку, як відповідального постійного члена Ради Безпеки ООН. От тому ми й звертаємося до Китаю з тим, що зараз настав саме той час, коли він може підтвердити свої заяви діями. Перед вами яскравий приклад кричущого порушення статуту ООН, тож говоріть! Робіть хоч щось зі своїми союзниками, з якими у вас майже необмежене партнерство", — каже речник ЄС. Чи це ефективно? Важко сказати. Загалом, як партнер Китай дуже непрозорий, зауважує він. "Ви не зможете заглянути всередину, так би мовити. Адже, коли ви маєте справу з американцями, ви розумієте, хто вони такі, як поводяться. Ви розумієте їхні ідеї та порядок денний, якого вони дотримуються. І також зараз ми вже знаємо, що таке мати справи з росіянами. Бо раніше небагато країн ЄС дійсно розуміли, хто такий Путін і що таке Росія. На жаль, тоді більшість до нас не дослухалася. Проте зараз вони визнають свою помилку. І велике спасибі Макрону за те, що він дуже однозначно висловився про це в Братиславі, коли сказав: ми зробили помилку, не дослухавшись до нових держав-членів зі сходу. Особливо в 2014 році (початок гібридної війни Росії проти України, анексія Криму – ред). А ми тоді говорили — це лише проба пера, так би мовити. Це не одноразова акція, а лише початок. Але всі інші вели іншу лінію, мовляв, ні-ні-ні, давайте працювати, хай цим займаються Німеччина та Франція, а ми продовжимо вести бізнес та посилювати залежність від Росії. Так, ми самі собі нашкодили цим. А Путін просто грався з нами. Отож, зараз вони це усвідомлюють. І це добре", — зауважує Стано.
"Китай ще відіграє свою роль. Схоже, він якимось чином тримає Путіна під контролем"
"А от що стосується Китаю, то сказати важко. Ми не знаємо, що насправді замислив Китай. Ми можемо лише припускати. Але факт залишається фактом — Китай, швидше за все, не підтримує Росію у військовому плані. Схоже на те, що Китай якимось чином тримає Путіна під контролем, не даючи йому підняти градус жорстокості чи скоїти ще більше жахіть, якщо в нього для цього є потенціал і можливості. Однак, це лише припущення. Ми схиляємося до думки, що, так, Китай відіграє свою роль. І чим на довше затягуватиметься конфлікт, чим більше Путін показуватиме справжнє обличчя агресії з усіма цими звірствами тощо, тим більше Китай тиснутиме на нього", — додає речник Європейського Союзу з питань зовнішньої та безпекової політики.
Пітер Стано. Фото: Європейська комісія
"Китай зловживає Україною на трьох рівнях"
Китай — це розумна світова держава. Україна для нього це держава, яку він, можна сказати, і використовує, і зловживає нею на трьох рівнях, констатує Пітер Стано.
"Перший рівень свій, внутрішній. Пов’язаний із Тайванем. Так вони перевіряють, як відреагує світове співтовариство на можливе рішення Пекіну порушити нинішній статус-кво у питанні Тайваню, який вони вважають своєю частиною. І хоча всі розуміють, що силове об’єднання ніколи не спрацює, у Китаю є амбіції. Китайці не будують короткочасних, п’ятирічних планів, як це робимо ми. Вони думають на десятиліття, якщо не на століття вперед. Зараз вони просто промацують ґрунт, так би мовити. Перевіряють, що буде, чи вдасться країні вижити, якщо вона накопичить потенціал і почне військове вторгнення. Вони не зупиняють підготовку.
Другий рівень тісно пов’язаний з діями колишнього американського президента Трампа. Свого часу Трамп оголосив Китай ворогом №1 для США. Адміністрація Байдена успадкувала цю політику. Так, нинішня адміністрація не провадить її настільки агресивно, проте Китай для них — це ворог. Ми ж (Європейський Союз — ред.) розглядаємо Китай як стратегічного партнера, економічного конкурента та системного суперника, і нам потрібно так чи інакше з ним співпрацювати. Сполучені Штати натомість ставляться до Китаю як до ворога, або як свого роду антагоніста. От у цьому й полягає специфіка другого рівня. Китай не може не радіти тому, що зараз і Росія, і Україна витягують зі Сполучених Штатів багато сил. І це відвертає увагу від ворожості у китайсько-американських відносинах.
І третій рівень — це загальна вигода, яку завдяки Росії Китай отримує від поточної ситуації. Китай зараз може використовувати Росію. Використовувати її та зловживати нею. І це стосується не лише дешевого вугілля, газу чи нафти. Китай інвестує значні кошти у відновлювані джерела енергії, тому що країна нереально забруднена. Китайці розуміють, що це впливає на населення. І Росію вони сприйматимуть радше як сховище природних ресурсів, якщо вони їм знадобляться. І вони знають, що Росія слабшає. Це нагадує велику геополітичну гру, в якій Китай перемагає. Він отримує лояльну та залежну Росію, якою можна маніпулювати. Це донедавна стосунки між цими двома країнами були дуже дивними. Обидві прагнули бути примадоннами, так би мовити, грати першу скрипку в сучасному багатогранному, багатополярному світі. Але Росія слабшає, і тому вона більше не зможе відігравати цю роль у найближчі щонайменше десятиліття. А Китай відіграватиме. І китайці це усвідомлюють. Тому вони використовують ситуацію по-своєму", — пояснює представник ЄС.
Стано зауважує: "Україна їм байдужа, але якщо того вимагатиме їх генеральний геополітичний план, вони вступатимуть у гру з більшими силами. І вони це роблять: був і дзвінок (26 квітня цього року президент України Володимир Зеленський мав телефонну розмову із лідером КНР Сі Цзіньпіном — ред.), приїжджав і спецпредставник КНР (до Києва — ред.). Вони намагаються бути помітнішими. Чи буде це ефективно, чи принесе результати, хто знає. Але знову ж таки, поки вони не підтримують Путіна так, як могли б, це добре. І той факт, що він програє, свідчить, що насправді китайська підтримка — це не більше, ніж реверанси на червоній доріжці".
"ЄС продовжує тиснути на Китай, щоб той виконував свої зобов’язання, але це займе час"
Тому підхід ЄС до Китаю такий: ЄС продовжує тиснути на китайців, щоб вони виконували свої зобов’язання. "Коли голова КНР Сі Цзіньпін подзвонив вашому президенту, ми сказали: "чудово, що вони поговорили, але, шкода, що це відбулося лише через 14 місяців після вторгнення. Але добре, що вони поговорили, бо це може зрушити ситуацію". Те ж саме ми сказали і китайському спецпредставникові — "хочете, щоб вас сприймали і довіряли вам, то ви не можете заявляти, що в цьому конфлікті є дві сторони. Немає конфлікту — є війна. Є агресія. Є агресор і є жертва. І якщо ви хочете серйозно говорити про мир, варто було б поглянути на конфлікт очима жертви, чого ви досі не робите". Добре, він (спецпредставник — ред.) з’їздив до Києва. Можливо, ситуація почне поступово змінюватися. Але це Китай, тож це займе час", — коментує Стано.
"Інтереси України ЄС лобіюватиме на міжнародному рівні, зокрема з такими партнерами, як Китай, Африка та країни Азії"
"Я думаю, що міжнародний тиск дає свої результати. Однак, на жаль, він не приносить результатів так швидко, як ви могли б сподіватися. Усі ці процеси потребують часу, але в Україні зараз час вимірюється людськими життями. І не всі, на жаль, це розуміють. Послухати лише бразильського президента Лула да Сільву, чи президента Південної Африки, чи президента Сенегалу, чи голову Африканського союзу — вони не сприймають ситуацію так, як ми. Вони кажуть, що треба припинити конфлікт, і потрібно припинити військові поставки. Так, це довготривала битва, але ми переконані, що ви виграєте її. І ми зробимо все можливе, щоб підтримати вас і наблизити вашу перемогу. І мова не лише про поле бою. Ми продовжимо лобіювати ваші інтереси на міжнародному рівні та з такими партнерами, як Китай, Африка та країни Азії. Жозеп Боррель (глава дипломатії ЄС – ред.) узяв участь у форумі "Діалог Шангрі-Ла" у Сінгапурі. І повсякчас своїм співрозмовникам з цього регіону він доносив раціональне бачення ситуації. Питання України не сходить з його уст. Він намагається переконати їх подивитися на ситуацію саме очима жертви й оцінити глобальні наслідки. Тому що ця війна не вигідна нікому. Абсолютно. Окрім, Китаю та частково Індії, зовсім трохи. Вони отримують дешеву нафту, але платять досить багато за продовольство", — резюмує Пітер Стано.
