Фото: АР
Чому судилище розпочали саме зараз?
На думку Олександри Романцової, це реакція на наш контрнаступ. Росія живе віртуальною реальністю і перш за все шукає медійних приводів для своєї зазомбованої аудиторії. "З точки зору міжнародного права, рішення "суду" не гратиме абсолютно ніякої ролі. Коли буде остаточна перемога України, ми звільнимо наших полонених і повернемо додому, це рішення навіть не зіпсує резюме людям, а навпаки ― вони будуть жертвами несправедливого судилища, такий є міжнародний статус. Так, як це було з Олегом Сенцовим, якого так само звинувачували в тероризмі.
Росія все ще намагається імітувати, що в них є якась судова система, котра працює за якимись правилами. Але ми чудово розуміємо, що хоча б трохи справедливої судової системи в Росії не існує. З 2014 року вони використовують це звинувачення у тероризмі, екстремізмі та шпигунстві проти людей, які були заарештовані або в Криму, або на території Донбасу. Тобто, юридично й міжнародно ― немає жодного сенсу в цьому "суді". Але вони хочуть мати "побєдоносний" привід говорити по телебаченню, що ми зловили хунту, фашистів, карателів, заради чого і проводили нашу спеціальну операцію. Зараз потрібен дуже яскравий епізод для заспокоєння власної зомбоаудиторії. З точки зору міжнародного права, це абсолютний воєнний злочин".
Якою має бути реакція міжнародної юридичної спільноти?
"У Женевських конвенціях є перелік певного захисту для військовополонених. Військовослужбовці з бригади "Азов" є безпосередніми комбатантами, тобто людьми, які брали участь у бойових діях з офіційної української сторони. Причому постійно нагадують про жінок, але вони були здебільшого швачками, тобто тією частиною армії, яка не виконує бойові задачі. Женевські конвенції 1949 року, зокрема стаття 43 додаткового протоколу, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів, чітко зазначає, що військовослужбовці не можуть бути звинувачені у тому, що вони беруть участь у бойових діях. Саме це й відбулося. Бригада "Азов" отримала офіційний наказ і брала участь у бойових діях офіційно, але їх звинувачують у причетності до терористичної організації та діях, що спрямовані на захоплення влади. Тобто фактично їх звинувачують у тому, в чому звинувачувати заборонено ― в участі у бойових діях. Комбатанти можуть підлягати відповідальності лише тоді, коли вони раптом вчиняють воєнні злочини, як це роблять росіяни. Треба чітко розуміти, що коли ти виконуєш офіційний наказ в армії, тебе не можуть за це судити. Отже, російська сторона вчиняє абсолютний воєнний злочин, який полягає у позбавленні військовополоненого права на справедливий суд".
Як ми можемо відвернути це судилище над азовцями і повернути їх в Україну?
Олександра Романцова вважає, що цей "декор" (псевдотрибунал над азовцями ― ред.) хоча б дає змогу побачити наших полонених. "Їм обов’язково мають надавати адвоката, який може подивитися, в якому вони потенційному стані. І тут є плюс ― опубліковані журналістські матеріали можуть бути доказами у Міжнародному кримінальному суді. Військовополонених ― тисячі людей, а родичі не мають жодних контактів та жодної інформації про них. Це теж порушення принципів утримання військовополонених. Витрачати сили на те, щоб їх не "судили", не варто. Цей декор хоча б дає змогу побачити наших полонених, а в подальшому він буде засуджений у рамках усього злочину агресії. А от як людей вивезти хоча б у третю країну, де над ними не будуть знущатися, це дуже важливе і важке питання. Тут повинен безпосередньо працювати Міжнародний червоний хрест, добиватися доступу до полонених, можливості хоча б передавати лист, дивитися, в яких умовах вони перебувають. Важлива частина ― це інтернування, відправка в будь-яку іншу третю країну, де люди будуть в нормальних умовах, а не в російських тюрмах".
Викрадення та утримання у тюрмах цивільних громадян ― новий різновид воєнних злочинів, які робить Росія
"Є ще одна категорія ― новий різновид воєнних злочинів, які робить РФ, це викрадення та утримання у тюрмах цивільних громадян України. Фактично це заручники, захоплені Росією. Ці люди мають бути просто звільнені без будь-яких умов. Маємо список близько 160 кейсів, там дуже багато кримських татар ― понад 70%. Це люди, яких РФ відправила в російські тюрми або з Криму, або з Донбасу. І робили вони це через Ростов-на Дону. У 2015 році Росія спеціально поміняла Кримінальний кодекс, і тільки два суди можуть чинити такі судилища ― військовий суд Південного округу в Ростові-на-Дону і Московський суд. Усіх наших незаконно утримуваних за політичними мотивами громадян судять тільки там. Але при цьому немає ані консульського захисту, ані адвокатського представлення, ані можливості зустрітися з родичами. Стратегії повернення полонених можуть бути різні, але вони мають бути точно міжнародні".
