Фото: Rеuters
Що таке реекспорт зброї?
Аби це пояснити, можемо розглянути кейс Швейцарії — країни, яка зберігає нейтралітет у військових конфліктах. Таким чином вона відмовляється від, наприклад, від прямих постачань зброї в країни, які знаходяться в стані військового конфлікту, як ми зараз. Відповідно до минулого тижня, коли парламент Швейцарії вніс певні зміни в своє законодавство і дозволив реекспортувати — передавати, продавати третім країнам — до цього вони це робити не могли. Зараз же вони мають передати 25 танків Leopard-2 Німеччині, а Німеччина ці танки хоче передати Україні. Раніше ж в Швейцарії діяла заборона: якщо вони комусь експортували зброю, зокрема третій країні, яка не знаходиться в стані військового конфлікту, то одразу зобов’язували її не продавати чи поставляти цю зброю у воюючі країни. Зараз же вони зберігають нейтралітет, тобто не здійснюють прямих постачань, при цьому знімають обмеження щодо подальшої долі цієї зброї.
Реекспорт зброї активно із самого початку повномасштабного вторгнення здійснюється нашими партнерами. Наприклад, у Великій Британії створений спеціальний фонд, який акумулює в себе кошти, які потім витрачаються саме на закупівлю зброї в інтересах України. Тобто фактично цей фонд закуповує зброю і після цього постачає її в Україну. Таким чином здійснюється реекспорт.
Така ситуація стосується як новітніх зразків озброєння, так і старих. Речник командування Повітряних сил Юрій Ігнат зазначав, що в нас був певний дефіцит ракет для радянських зенітно-ракетних комплексів "Бук" та комплексів С-300. Наші партнери, які знаходили по світу країни, в яких на балансі були такі види озброєння, викуповували їх для подальшої передачі Україні. Тому механізм реекспорту працює досить ефективно із США, та європейськими країнами, які як частину військової допомоги Україні, здійснюють закупівлю зброї.
Яких видів зброї стосується реекспорт?
Тут все залежить виключно від законодавства країни, яка є виробником або в якої на зберіганні є той чи інший вид озброєння. В принципі реекспорт стосується будь-якого конвенційного виду зброї. Є певні обмеження щодо ракетного озброєння у зв’язку із дією міжнародного договору про нерозповсюдження ракет середньої дальності, тому що забороняється реекспортувати ракети, які мають дальність більше 300 км. Зокрема, ракета Storm Shadow, яка знаходиться на озброєнні ЗСУ, у варіанті для Великої Британії, Франції має дальність до 500 км. Її модифікація, яка має назву Black Shaheen, для виконання контракту з Арабськими Еміратами, мала спеціальне обмеження до 290 км.
Чому країни мають давати дозвіл не лише на продаж, але й на реекспорт?
Якщо ви розглядаємо країну-виробника, то вона несе подальшу відповідальність за те, де ця зброя буде використана. Як наприклад зі Швейцарією, коли зброя не могла відправитися в зону конфлікту, бо з точки зору міжнародного права це може бути розцінено як допомогу воюючій країні.
Хто може купувати зброю за механізмом реекспорту?
Ринок зброї, як правило, доволі жорстко регулюється і в тих чи інших країнах певні компанії отримують спеціальні дозволи на закупівлю, в тому числі і на подальший експорт та реекспорт. В нас, наприклад, була державна монополія концерну Укроборонпром, який в тому числі мав монополію і щодо закупівель, експорту та реекспорту тих чи інших видів озброєння. Зараз це обмеження було дещо послаблено і в порядку виключення певним великим благодійним волонтерським фондам, наприклад Фонду Сергія Притули, "Повернись живим", було надано право щодо закупівлі зброї для потреб ЗСУ.
Як відстежується рух зброї, купленої за таким механізмом?
Міністерством оборони США було створено спеціальну моніторингову комісію. Додатково ще існує моніторингова комісія для країн-членів НАТО, які нам постачають озброєння. Вони здійснюють контроль за подальшим використанням цієї зброї.
Минулого літа, коли ми почали отримувати в тому числі ракети для системи залпового вогню HIMARS, нашими ворогами дуже активно в інформаційному полі розганялася інформація про те, що нібито ми системи HIMARS та французькі артилерійські установки CESAR почали продавати країнам Африки. Доказів цьому, звісно ж, надано не було.
Проте контроль за зброєю здійснюється, як правило, державними делегаціями, які в співпраці з Міноборони України отримують право перевіряти місцезнаходження того чи іншого озброєння.
