Головний вхід та автобусна зупинка на залізничній станції Liverpool South Parkway. Фото: commons.wikimedia.org
Зустріч двох українських діаспор
"Перше, що ми зробили, коли приїхали до Ліверпуля, – це зустрілися з місцевою діаспорою. Вона тут досить чисельна, хоча найбільша є в Манчестері, який за годину їзди звідси. В Ліверпулі живе декілька сотень людей, які тут перебувають тривалий час. Найстаріші діаспоряни переїхали сюди перед Другою світовою війною та під час неї, і ми спілкувалися з людьми, чиї батьки сюди приїхали. Це традиційна українська діаспора - люди, які вже погано пам’ятають українську мову, але нею говорять. Саме українською вони намагалися розмовляти з нами, розповідаючи, як у Ліверпуль переїхали їхні батьки", – розповіла Олена Зажко. Вона додала, що дуже цікаво спостерігати за тим, як взаємодіють українці, котрі опинилися в Британії в різні роки: "Є діаспора, чиї батьки народилися в Україні й переїхали сюди, які один-два рази можливо були в Україні. І тепер до них долучається сучасна українська діаспора – люди, які виїхали після повномасштабного вторгнення".
Велика Британія та Україна – споріднені
"Ми обираємо для проєкту форму абсолютно живих, реальних розмов і спостережень за нашими героями. За основну тему дослідження ми обрали реальність та залаштунковість цього споріднення Британії з Україною, яке точно існує поза прив’язкою до конкретного періоду Євробачення. Зараз, звісно, ми перебуваємо у Ліверпулі і сидимо під, мабуть, мільйонним українським прапором, який висить у нас на готелі. Тут зараз неймовірне відчуття підтримки поза фестивалем в реальності та в усіх площинах. Саме тому ми зустрічалися з діаспорою, бо дивимося, як споріднюються наші культури, як це відбулося в людей майже 100 років тому, як люди увійшли в цей культурний та побутовий контексти, як зараз за допомогою фестивалю нинішні вимушені переселенці поєднуються з Англією, який обмін відбувається", – розповів Владислав Васильченко. Тож Єврофестиваль, який передує Євробаченню, став для команди Суспільного допоміжною площиною об'єднання: "Але наші герої і наш вектор – це те, що поза фестивалем. Ми знімаємо на фестивалі, але не про фестиваль, а про людей, їхні історії та реальність культурного обміну".
"Таксисти Ліверпуля знають, що відбувається в Україні"
"Тут доволі багато цікавого. Зазвичай я для себе говорю, що треба зрозуміти місто або країну не лише за зовнішнім виглядом і тими людьми, з якими ти там зустрічаєшся у центрі. Дуже важливо побачити не центр, а й інші райони. А, по-друге, дуже важливо поговорити з таксистами. Так от, щодо всіх таксистів, з якими ми тут говорили, дуже показово, що всі вони підтримують Україну та розуміють, що відбувається. Перше, що вони кажуть, що ми дуже круто дали прочухана Росії й Путіну зокрема. Друге – вони запитують, коли нарешті закінчиться війна і як ми думаємо, що буде далі? Ми кажемо, що все дуже складно, але завдяки підтримці Великої Британії, війна може закінчитися швидше", – розповіла Олена Зажко. Разом з тим, журналістка розповіла, що водії таксі дуже дивуються, коли запитують, наскільки довго команда Суспільного затримається в Ліверпулі, та дізнаються, що вона вирушить невдовзі додому: "Ми кажемо, що скоро повертаємося до України і вони роблять круглі очі та говорять "ви дійсно повертаєтеся?" Один таксист навіть запитав, як ми можемо жити в Україні, адже йде війна?"
"Home" в "Open Eye Gallery"
"У нашому фільмі, крім українців, будуть й британці. Ще до виїзду до Ліверпуля, коли ми проводили девелопмент у Києві, було очевидно, що тут потрібні герої-британці. В самому центрі міста біля пам’ятника The Beatles є галерея, яка називається "Open Eye Gallery", яка в рамках Єврофесту проводить/приймає проєкт "Home". Це фотопроєкт понад 20 найкращих українських фотографів сьогодення. І кураторка галереї Вікторія Бабикіна – це одна з українок, які допомогли нам зв’язатися з директоркою цієї галереї. Ми з нею говорили, звісно, не лише про виставку, яку організували в рамках Єврофестивалю, а й загалом про Ліверпуль, Британію, підтримку британцями України. "Open Eye Gallery" – це одна з найбільших і найкрутіших галерей міста. Вона підтримала українців і сама запропонувала організувати там виставку", – підсумував Владислав Васильченко.
