Фото: Суспільне
"Українське Радіо, точний час, фраза "Говорить Київ" і "Реве та стогне Дніпр широкий"
— Позивні на мотив відомої пісні "Реве та стогне Дніпр широкий", яку в тій чи іншій мірі знає кожен українець. А коли ви усвідомили, що це також голос ефіру Українського Радіо?
Я ріс на Донеччині і в нас звучало постійно, принаймні в моїй кімнаті, Українське Радіо. Я пам’ятаю ці позивні, вони для мене дуже близькі. Мені здається, що зараз для всіх поколінь, в тому числі й для молодого покоління, враховуючи його популярність. У TikToці можна почути наші позивні "Реве та стогне Дніпр широкий", але попередніх аранжувань. Вони знакові й залишаються навіть у підсвідомості. Українське Радіо, точний час, фраза "Говорить Київ" і "Реве та стогне Дніпр широкий" — це досить для мене символічно. І, оскільки ми зараз говоримо про круглу дату наших позивних - вони почали звучати із 2 травня 1943 року — і досі в нас використовуються. Ті позивні, які перед сигналом точного часу ви чуєте, це теж "Реве та стогне Дніпр широкий" в сучасному аранжуванні. Але ми залишаємо цю мелодію, яка є для нас дуже рідною. Думаю, що знаковим є й те, що ці позивні з’явилися тоді, під час Другої світової війни. А зараз, коли триває повномасштабна війна Росії проти України, багато мільйонів людей чують нас не в себе вдома, а інколи навіть не в нашій країні. Вони слухають Українське Радіо і, я думаю, що це відлунює в їхніх серцях. Це справді в багатьох фільмах, кінонарисах використовується і я би розповів дещо про всю цю історію. Ми з вами на сцені Будинку звукозапису Українського Радіо, говорячи про оркестр народної і популярної музики, народних інструментів і саме звідти з’явилася ця ідея, ми розповідали про Андрія Бобиря…
— … більше того, я знала Андрія Матвійовича. Я так багато років працюю на Українському Радіо, що коли я юним редактором прийшла, то перші кілька років він ще керував нашим оркестром народних інструментів. Багато років позивні Українського Радіо звучали саме у виконанні акустичної бандури Андрія Бобиря.
"Це наші рідні голоси, як ми під час цієї війни розуміємо слово "паляниця"
І справді ці 80 років перебування в нашому ефірі, такою ознакою нашою, нашими позивними стала ця мелодія - це дуже важливо. Коротко скажу, що це було саме тоді, коли ми мовили як Українське Радіо — радіостанція імені Тараса Шевченка і Українське Радіо "Дніпро". Тому що після початку Другої світової війни і, власне, поступової окупації України радіо - спочатку з Києва - переїхало знову до Харкова, звідки починало своє мовлення в 1924 році. А потім радіостанція "Дніпро" – у Воронеж. А Українське Радіо безпосередньо — із Саратова. І ця мелодія використовувалася. Це дуже важливо, тому що це підбадьорувало людей, які слухали радіо в той час, і військових, які чули ці позивні…
— …у них також бігли мурахи, як у нас щойно…
І варто сказати, що це був такий час, коли найбільш провідною технологією медіа було саме радіо. Газета, журнал - це досить повільно, а по радіо можна було швидко повідомити важливу інформацію і мовити на сотні кілометрів, на тисячі кілометрів — на довгих хвилях. Це було справді передовою технологією. Радіо могло мовити не цілодобово, тому в людини, в якої налаштований на цю частоту радіоприймач, із тиші спочатку лунали позивні "Реве та стогне Дніпр широкий", а потім "Говорить Українське Радіо" і пішло. Оце, звісно, наші рідні голоси, як, напевно, зараз, коли ми під час цієї повномасштабної війни розуміємо слово "паляниця". Українська мова загалом є важливим маркером того, хто ти є.
— На окупованих територіях зараз, коли хоч щось людям вдається впіймати із мовлення Українського Радіо в Суспільному марафоні "Єдині новини", ми одразу отримуємо повідомлення на свій студійний вайбер "ми вас чуємо". А це означає, що радіо з ними і Україна є. Люди дуже це цінують.
"Завдяки Українському Радіо весь цей час знали, що Київ не впав, що українська влада не впала і Україна існує"
Це стосується багатьох історій маріупольців, коли якраз ми в другій половині квітня — останні евакуаційні коридори, які важко такими назвати, тому що люди рятувалися... Але ми повідомляли через нас радіоефір, маючи інформацію від ДСНС, мерії, спеціальних служб. Це було дуже важливо. Але потім цих історій багато вже й з інших населених пунктів. Радіо всепроникне і тоді, коли вже не було українського телебачення, українського мобільного зв’язку, інтернету в напівзруйнованому на той час Маріуполі люди могли чути з українських медіа тільки Українське Радіо. Така ж історія і щодо Лимана, Ізюма і багатьох інших міст. Також варто згадати і про Київщину, тому що від Іванкова, Димера, Гостомеля, Ірпеня, Бучі, Ворзеля люди могли чути і чули наш радіосигнал, тому що він у нас не переривався. Ми мовили з Києва, який не був окупований і, відповідно, це для багатьох були рідні голоси, інформація. Але найголовніше, я пам'ятаю, історія наших радіослухачів з Ізюма, яку знайшли наші колеги — журналісти зі Служби новин Суспільного. Подружжя, яке нас потайки слухало на радіоприймачі під час окупації Ізюма. Й коли українські захисники звільнили Ізюм, вони вийшли із прапором і не боялися — постійно тривали бої і не зрозуміло, чи це наші, чи росіяни — але вони вийшли сміливо через те, що по Українському Радіо почули, що Ізюм точно звільнено. Вже починає діяти військова адміністрація, вже над адміністрацією є український прапор. І ще мені запам’яталася така фраза: "Ми завдяки Українському Радіо весь цей час знали, що Київ не впав, що українська влада не впала і Україна існує". Хоча російська пропаганда і російські пропагандистські медіа намагалися нав'язати думку, що "насправді ви нікому не потрібні, Росія тут назавжди і вже звикайте до російських паспортів". Але люди продовжували слухати Українське Радіо. І така роль радіо для нас є дуже почесною.
.jpg)
На фото: Дмитро Хоркін, Українське Радіо
— Ви вже нагадали, що пісня "Реве та стогне Дніпр широкий" на вірш Тараса Шевченка має свого автора — Данила Крижанівського. Він прожив коротке життя - всього лише 37 років й походив із Херсонщини. Все життя паралельно із викладанням Крижанівський писав музику, здебільшого хорову. І особливе місце серед творів Крижанівського належить пісні "Реве та стогне Дніпр широкий", хоча багато хто вважає її народною піснею.
Але історія, чому обрали цю мелодію… річ у тому, що в нас були радіостанція "Дніпро" та радіостанція імені Тараса Шевченка, і Українське республіканське радіо. Але суть у тому, що фронтова радіостанція спочатку була радіопотягом, який рухався слідом за фронтом. Він не раз зазнавав бомбардування. Це була похідна радіостанція зі своїм штатом кореспондентів, автономна філія основної урядової радіостанції імені Тараса Шевченка. І назва її була радіо "Дніпро". І колектив журналістів вирішив ідентифікувати новостворене радіо позивним, мелодією. І найімовірніше, як вважають дослідники радіомовлення, ініціатором, автором ідеї використати пісню на слова Тараса Шевченка "Реве та стогне Дніпр широкий", був журналіст Українського Радіо Семен Кушніренко. По-перше, ця композиція була і в дусі воєнного часу і близька серцю кожного українця. А з іншого боку вона була співзвучна із назвою фронтового радіо "Дніпро".
