Фото: ElitExpert
Як наголосила фахівчиня з протидії дезінформації Оксана Мороз, "зараз усе, що має якийсь емоційний вплив на нас, чомусь називається ІПСО – інформаційно-психологічними операціями. Це не зовсім коректно, правильніше це називати чутками". Вона пояснила, як чутки потрапляють в український інформаційний простір: "Є дуже багато різних інструментів, основні з них — у соціальних мережах. Якщо ми візьмемо вже хрестоматійну чутку про нібито запланований напад з Білорусі, то в ній навіть є не менш хрестоматійний текст про напад о четвертій ранку, а також про те, що це нібито інформація від різних джерел. Іноді росіянам вдається, на жаль, зробити так, щоб українці повірили в чутку та поширили її різними каналами. Це й смс-ки, і вайбер-чати, і повідомлення в телеграм-каналах. Саме через ці неофіційні канали особистого спілкування вони доносять інформацію. Крім онлайн-каналів, чутки дуже добре поширюються і в офлайні: у чергах, у транспорті, на ринках і так далі. Тому чутка до нас доходить багатьма каналами".
Психологиня Катерина Гольцберг зазначила, що чутки активно експлуатуються через наші страхи: "Коли нам передають якісь погані чутки, ми хочемо їх перевірити. Для цього ми їх передаємо далі, аби почути думку іншої людини. Хтось скаже ''ні'', а хтось підтвердить, що ''теж таке чув''. Все інше можна домалювати, як захочеш. Часто чутки прописані в нашій історичній пам'яті. Такі речі лягають на вже готове підґрунтя глибинного суспільного страху, що це може відбутися ще раз. І тоді нам справді стає страшно, і ми маємо щось робити з цим страхом. А далі це працює вже на рівні лімбічної, тобто емоційної, системи, яка відключає логіку і мозок. І ми робимо щось дуже швидко й емоційно, а логіку повністю відключаємо. Тому треба розмірковувати раціонально, намагатися не відключатися".
Фахівчиня з протидії дезінформації Оксана Мороз зауважила, що існують певні технології поширення чуток: "Є певні патерни, як ця чутка формується і використовується, зокрема ворогом. Якщо ми подивимося на чутку як на технологію, то вона починається з інфоприводу, який з’являється в інформаційному полі. Наприклад, Лукашенко щось сказав, а чи Путін щось почав нагнітати. І ось сформувалося благодатне поле для того, щоб десь з'явилася нібито інформація про те, що росіяни чи білоруси нібито проривають кордон. Про це починають писати, ця інформація починає обговорюватися. Експерти вимушені це коментувати, тому що людям потрібно це роз'яснювати. Військові коментують, навіть показують, наскільки захищений кордон. Але це все раціональна інформація. Західні партнери теж змушені це коментувати… Паралельно з російського боку нам вкидають купу емоційних повідомлень у месенджерах, потім це підкріплюється якимись ще додатковими ''астрологічними прогнозами'' тощо. І все це для людини, яка не перебуває в інформаційному полі, формує чіткий посил — що це вже не чутка, а нібито інформація, прогноз. І, зрештою, це підштовхує нас або до паніки, або до того, що ми починаємо коригувати свою поведінку. Зрештою, нічого нового, такими чутками поширювалася паніка і раніше. Згадаймо московську паніку 1941 року, коли після розгрому Червоної армії під Вязьмою вийшов указ Сталіна про евакуацію. І тоді почали масово ширитися чутки про те, що Сталін вже покинув Москву, а значить, усе дуже погано. І це призвело до того, що виникла паніка, почалися грабунки. І, звісно, така інформаційна операція досягла певних своїх завдань".
За словами психологині Катерини Гольцберг, у чуток є певні ознаки: "Перша — дуже складно визначити першоджерело чуток. Друге — нам здається, що про це говорять усі. Використовуються терміни, схожі на наукові. Однак немає жодних цифр, немає фактів, є дуже яскраве емоційне забарвлення. Слова, які використовуються, спонукають до певної дії. І тут знову виникає паніка і бажання щось робити та спробувати перевірити те, про що йдеться в чутці. Але ''перевіряючи'' інформацію, ми лише поширюємо чутки далі. Тому й відбувається таке швидке поширення чуток".
Фахівчиня з протидії дезінформації Оксана Мороз звернула увагу на необхідність фільтрування чуток: "Це інформаційний вірус, який змінює наше мислення і поведінку. Якщо людина замислиться на хвилинку і уявить собі співробітника СБУ, який тільки й займається тим, що розсилає всім смс-ки, то, напевно, відбудеться якийсь збій. ''Детектор медіа'' не так давно зробив аналіз телеграм-каналів, які найбільше поширюють подібні чутки. Вони визначили, що там справдилося лише 20% прогнозів, а 90% прогнозів, які вони видавали за свої ''інсайти'', абсолютно не справдилися. Тому це ще раз підтверджує, що потрібно фільтрувати чутки, якими б вони не здавалися хорошими, емоційними й приємними".
Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду "Відродження" у межах проєкту Радіо Культура "ППО. Протипанічна оборона". Матеріал відображає позицію авторів і не обов'язково збігається з позицією Міжнародного фонду "Відродження".
.jpg)
