Андрій Ковальов. Фото: 12 канал
"Це не масове явище"
— Мешканці Середино-Будської громади, що на Сумщині, розповіли, що отець Сергій із храму УПЦ МП у селі Кам'янка цієї громади відмовив матері полеглого на війні з Росією бійця у відспівуванні, бо до того, мовляв, церковні ритуали над загиблим здійснювали військові капелани не УПЦ МП, а Православної церкви України. Українському Радіо не вдалося зв'язатися з отцем Сергієм і ми звернулися до його церковного керівника — Миколи Дробного, архімандрита, благочинного церков Середино-Будської і Ямпільської громади Конотопської єпархії УПЦ МП. От що про цей інцидент розповів Микола Дробний: "Священник не має канонічного права відмовити у похоронах. Хіба тільки, що людина покінчила життя самогубством. А це привезли військового. Щоправда, його хоронили військові священники, капелани. Після похорон уже минув час, тому що його довго везли, жінка звернулася до Сергія відслужити чи то 9 днів, чи то вже 20 днів, чи то вже більше часу пройшло… Панахиду. А вони поставили свої вимоги — "мовляв, ми його не хоронили, його похоронили капелани...". Щось вони там потребували від неї, не знаю що. Але служити не стали. Не стали, то й не стали. Вона приїхала до мене, до міста, і я без жодних претензій, що хоронили там капелани…А мені яка різниця? Я їй відслужив все те, що вона просила, і відправив з миром додому". Щодо того, чи будуть тепер санкції щодо цього протоієрея в Кам’янці, Дробний відповів, що "вже доповів правлячому архієрею за цей інцидент. Планували йому нагороду після Великодня, але лишили його нагороди". І додає, що владика Роман зібрав усіх священників в Ямполі та "хорошенько" прочистили цього Сергія, щоб більше таких інцидентів не траплялося. Сергій повівся не найкращим чином, а найгіршим, тому що жінка в хорі, а він їй ще якісь претензії ставить, що "не ми хоронили, то ми не будемо панахиду служити". Це все не твоє діло, до тебе прийшли і служи", — прокоментував Микола Дробний, архімандрит, благочинний церков Середино-Будської і Ямпільської громади Конотопської єпархії УПЦ МП.
Наскільки масове це явище, коли відмовляють у відспівуванні українських загиблих захисників і захисниць?
Георгій Коваленко: Це не масове явище, але кожен такий випадок збурює суспільство, і, звичайно, ми чуємо про такі випадки. Щобільше, ми зараз побачили, що священник на місці фактично невідомо з яких причин це зробив. Скоріше, з якоїсь образи на свою ж парафіянку. Ми почули, що та жінка, яка до нього зверталася, навіть в хорі в нього співає. Це якась дивна історія і можливо там якісь особисті стосунки. Тобто людина щось своє особисте ставить вище, ніж загальне, і діє вже не дійсно в церковний спосіб, в основі якого має бути любов, а діє за якимись своїми переконаннями. Дійсно, випадки такі були, коли відмовлялися відспівувати. Це здебільшого було до початку повномасштабного вторгнення. Після повномасштабного вторгнення такі випадки теж були, але поодинокі. І до того, кожного разу все ж таки Українська православна церква Московського патріархату приймала відповідні дії. Але знаєте є ситуація, як це можна пояснити взагалі. Напевно, є два типи священників. Є ті, які вважають себе охоронцями при святині, при благодаті, при дарах, які її роздають. Можуть роздавати, можуть не роздавати. А є ті, які вважають себе лише провідниками, і в основі якого є любов. Якщо людина приходить з проханням помолитися, то священник, який має досвід, може в будь-якому випадку і втішити близьких, і помолитися. Просто буде різна молитва, наприклад, за людину, яка належить до його церкви чи не належить, яка хрещена чи не хрещена.
— Чи є якісь взагалі застереження, що якщо якісь церковні ритуали робили представники однієї церкви, однієї конфесії, то потім вже не можна представникам іншої конфесії продовжувати виконувати це?
Георгій Коваленко: Я не знаю, чи є щось в документах. Є така забобонна практика в Московському патріархаті, бо в Московському патріархаті є хвороба ексклюзивізму. Вони тільки себе вважають істинними, іноді себе тільки вважають благодатними, тільки те, що вони роблять, вважають дійсним. Так не ставляться до інших християн представники інших церков. Українські церкви і моляться разом, особливо в тих випадках, коли відспівують військових, коли моляться за країну, коли моляться за нашу перемогу… Це все ж таки наша спільна молитва, і як суспільство об'єднується на захист Батьківщини, так і всі українські церкви об'єднуються.
На фото: Георгій Коваленко, ФБ-сторінка
Як діяти родичам?
— Як діяти родичам, ви б порадили, якщо виникають такі ситуації? Чи можна швидко вирішити це питання?
Георгій Коваленко: По-перше, для того, щоб це питання вирішувалося швидко, треба заздалегідь розуміти, з ким ти маєш справу. Приходити за молитвою не тільки коли сталося найгірше, а тоді, коли людина виконує свій військовий обов'язок, коли вона йде захищати країну. І тоді по реакції священника ви побачите, що це за людина і якого вона духу, яку ідеологію вона сповідує. Чи це Євангеліє і любов, чи це "руський мір", з яким завжди можуть бути проблеми. Але якщо проблеми виникають, то над кожним священником є вища церковна влада. Це і благочинний — керівник на районному рівні, а на вищому рівні — єпархіальний єпископ, архієрей, який вирішує ці питання. Наприклад, якщо сталося самогубство, звісно, священник на місці не буде відспівуватися. Але можна звернутися за дозволом до єпископа і, розглянувши це питання, єпископ може дати дозвіл.
Якщо священник УПЦ МП не відспівує українського полеглого героя, треба писати заяву в СБУ — Андрій Ковальов
Андрій Ковальов: Я зараз висловлюю власну думку, а не позицію Генерального штабу ЗСУ. Я зараз висловлюю свою думку, як громадянин України, як військовослужбовець ЗСУ, як кандидат політичних наук, як релігієзнавець. Чому представники так званого Московського патріархату в Україні (а точніше, згідно з чинним законодавством України, представники Російської православної церкви в Україні) не хочуть відспівувати українських воїнів і час від часу трапляються такі ситуації, особливо на початку війни в 2014 році? Їхня позиція, яку вони озвучували, була така, що "це, мовляв, війна "братоубийственная", "ми один народ" і тому не можна відспівувати тих, хто брав участь в "братоубийственной войне". Тому як тільки священник Московського патріархату відмовляється відспівувати українського полеглого героя, на нього потрібно писати заяву в Службу безпеки України, яка дасть оцінку таким діям цього священника. Тому що це абсолютно реально диверсійна робота. На превеликий жаль, жоден державний закон не може впливати на те, чи може священник комусь надавати релігійні послуги, чи не може надавати таких послуг. Священник Московського патріархату може сказати, що, "мовляв, цей захисник не був православний, або не був їхнім парафіянином…". Він може вигадати тисячу причин, чому він не хоче, наприклад, відспівувати цього воїна. Але я зараз звертаюся до рідних військовослужбовців — для чого йти до Московського патріархату? Якщо ви хочете отримати там нерозуміння, якщо ви хочете отримати там відро помиїв на голову, політінформацію від кремлівських диверсантів у рясах… Заради чого йти до представників Московського патріархату — церкви, яка благословляє війну проти України? Зокрема, наші захисники гинуть з благословіння Московського патріарха Кирила. Адекватні представники Московського патріархату переходять до Православної церкви України — унормовують свій канонічний статус у зв'язку з томосом Вселенського патріарха і приєднуються до канонічної церкви. І коли вони в канонічній українській церкві, вони з українським народом.
