Фото: Мілітарний
Пане Іване, чи можемо ми говорити про те, що ці документи справді є документами, які передавалися між розвідками, між спецслужбами України та США або НАТО? Чи є документи, які потрапили в мережу, автентичними?
Я оцю всю історію, весь цей злив, якщо можна так сказати, розділяю на дві великі складові. По-перше, витік інформація почався в Сполучених Штатах Америки. Його джерелом є Білий дім, адже саме звідти ця інформація почала "просочуватися" на широкий загал. Коли ж її побачили росіяни, сіли й проаналізували, можливо, десь в Кремлі, то вирішили на свою сторону розіграти цю інформацію і сфальсифікували частину цієї доповіді.
Ми знаємо, що там були фотографії, мапа України, розміщення наших військ, російських, і в табличній формі, які війська, які сили де присутні. І з самого низу був фрагмент "орієнтовні втрати" — як російської сторони, так і української. І ось росіяни що зробили? Взяли в фотошопі цю інформацію поміняли місця. У росіян там були втрати орієнтовно вказані в 35 тисяч, а у українців — 16 тисяч людей. Росіяни це взяли, нафотошопили, зробили все діаметрально протилежне. Тобто у українців тепер більше втрат — як живої сили, так і техніки.
Тож викид, швидше за все, був, але росіяни підхопили цю інформацію, підфотошопили і потім знову кинули в свій сегмент твіттеру, телеграму і там ця інформація почала "гуляти". Після цього люди вже не могли розрізнили, де справжні матеріали, які там були джерелом, а які були спотворені.
Ми нещодавно чули заяву Олексія Данілова, секретаря Ради національної безпеки та оборони, про те, що лишень кілька людей обізнані щодо планів України в контексті контрнаступу. Чи втаємничені в наші плани також американці?
Я думаю, що американці знають, але дуже формально. Впевнений, що останні декілька місяців Україна разом із США та представниками західних країн проводила певні штабні навчання для того, щоб з’ясувати, який варіант контрнаступу буде найбільш результативним для нас. Адже має бути враховано, де менше росіян знаходиться, де менше заміновано, де більше наші сили можуть концентруватися непомітними, як швидко росіяни можуть переміщуватися. Думаю, в американців є більше інформації загального плану і вони мають безліч сценаріїв. Але конкретного, фінального сценарію, коли вони б сказали "стартуйте", немає.
Американці теж не хочуть брати на себе відповідальність в такому розрізі, щоб, якщо, не дай Боже, щось не вдасться, щоб потім їх не звинувачували. Вони кажуть: нам подобається хід ваших думок, рухайтеся. Що від нас потрібно — зброя, техніка, амуніція — ми будемо постачати.
New York Times пише про те, що для досвідчених військових і для досвідчених розвідників із Росії документи, які потрапили в мережу, можуть мати чимало підказок. Наприклад, там є або може бути інформація, якщо це автентичні документи, про рівень втрат боєприпасів для HIMARS. Якою мірою дійсно це може бути корисним для Росії?
З точки зору додаткової інформації, беззаперечно, це цікаво та може щось їм прояснити. Але для розуміння, де буде український контрнаступ, в якому він буде форматі, чи це буде один напрямок, чи це буде десять напрямків, чи це буде в квітні, чи в травні, чи це вночі, чи це в день, чи в дощ, чи в спеку, ніхто цього не знає. У росіян цієї інформації немає.
Також не варто забувати, що у росіян є розвідка, яка теж працює: на території західних країн, в дипломатичних установах, в міжнародних організаціях. Вони теж володіють певною інформацією. Думаю, половина цих даних в них вже була здобута або через дипломатичні канали, або через розвідку, або через радіорозвідку, прослуховування телефонів. У росіян також є опція купувати супутникові знімки нашої території у китайських компаній. Наприклад, ПВК Вагнера цим користується і дуже активно грається. Тож зради немає, контрнаступ буде тоді, коли він запланований. На інтенсивність та графіки постачання зброї це теж не впливає.
Як має зараз Україна і Сполучені Штати Америки реагувати на цей злив? Україна вже говорить про те, що це є неправдива інформація. Якою має бути зараз реакція України і США і чи має бути вона скоординованою?
По-перше. Україна нічого з конкретно цим кейсом зробити нічого не може, цей витік був не через вину України. Проте це сигнал для нас щодо того, що треба приділити більше уваги безпеці нашої інформації. Американці, в свою чергу, вже працюють над цим для того, щоб ліквідувати ці канали витоку інформації. Але треба зазначити, що в США є певна традиція журналістської діяльності, тобто їм неможливо закрити рот і сказати, що взагалі про це не пишіть, це заборонена тема.
Але ви говорите про те, що це все-таки витік стався в Сполучених Штатах Америки, це не з української сторони?
Ми ж з вами аналізуємо ситуацію і відштовхуємося від того, що інформація спочатку була опублікована в американській газеті New York Times, де вони посилаються на джерело в адміністрації президента Сполучених Штатів Америки. Там немає посилання на Україну як джерело цієї інформації. Зараз, за замовчуванням, ця інформація мала своє першопочаткове джерело з саме Сполучених Штатів Америки.
Чи не зашкодить цю ситуація обміну розвідувальними даними між Україною та США?
Ні, яне бачу передумов до того, щоб порушити якісь демократичні рішення.
