Фото: "Трибуна-Бровари"
"Ми його не просто залишили в суспільстві"
— Є різні види покарання колаборантів. Я маю на увазі не терміни ув’язнення, а саме те, як суд може призначити – в який спосіб відбуватимуть покарання громадяни України, засуджені за колабораційну діяльність? Їх можуть відправити і на пробацію — не у в’язницю, а за місцем постійного проживання, на програму перевиховання.
— Зараз на пробації перебувають 235 громадян, засуджених за колабораційну діяльність. Пробація — це виконання покарання, альтернативне позбавленню волі. Але у людей, яким говорять про те, що правопорушник не запроторюється у в’язницю, виникає закономірне питання: "винуватцю пробачають? Він же нашкодив, а ми його залишили в суспільстві". Ні, ми його не просто залишили в суспільстві. Ми залишили його виконувати покарання і він має певне коло обов’язків, покладене законом або рішенням суду, він перебуває під контролем пробації. Засуджений повинен все це виконувати і за будь-яке небажання виконувати все те, що на нього покладає закон і суд, покарання може змінитися на суворіше.
— Я просто не уявляю, що треба зробити з людиною, щоб її виправити за вчинений нею в минулому колабораційний злочин…
— У нас є в цілому 646 людей, які засуджені за злочини проти основ національної безпеки. Це в кримінальному законодавстві від статті 109 до статті 114. Люди засуджені до різних покарань. Зокрема, якщо говорити про статтю 111-1, то там немає нічого дивного, оскільки санкції в першій і другій частині (це "публічне заперечення збройної агресії", "добровільне заняття посад в окупаційній владі, не пов’язаних з організаційно-розпорядчими чи адміністративно-господарчими функціями") покарання називається "заборона обіймати певні посади і займатися певною діяльністю". Якщо раніше ми таке покарання виконували (а в нас 3 тисячі таких людей) максимально 3 роки, то щодо колаборантів, хоча і без позбавлення волі, але від 10 до 15 років ми контролюватимемо те, щоб ця людина не обійняла посаду, яку їй заборонив суд, або не займалася певною діяльністю, яка також заборонена судом. Ця особа не може без погодження з органом пробації виїжджати за межі України і повинна за викликом органу пробації прибути у підрозділ для того, щоб ми виконували певні дії, пов’язані з виконанням покарання.
"Від одного разу на тиждень до одного разу на квартал"
— А які це можуть бути зобов’язання?
— На сьогоднішній день зобов’язання передбачені законом — це обов’язково періодично відмічатися у органах пробації. Ця періодичність залежить від рівня небезпеки вчинення повторного порушення, яке ми з’ясовуємо за допомогою наших інструментів. Це може бути від одного разу на тиждень до одного разу на квартал. Також заборона змінювати без повідомлення пробації місця роботи, проживання або навчання. Також суд може покладати обов’язки не виїжджати без погодження з органом пробації за межі України. Суд може покласти обов’язок публічно вибачитися, працевлаштуватися або стати на облік в центрі зайнятості, виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою. Є ще один цікавий обов’язок — дотримуватися вимог щодо вчинення певних дій або обмежень у пересуванні та спілкуванні.
— Наприклад? От обмеження у спілкуванні, що мається на увазі?
— Це обов’язки не лише для колаборантів, а для різних категорій злочинів. Обмеження спілкування може якраз стосуватися і злочинів, пов’язаних з насильством, якщо в людини є ризик вчинення насильницьких дій щодо певних груп, певних осіб. До них забороняють наближатися.
На фото: Олег Янчук/ з особистого архіву Олега Янчука
"Специфічна категорія наших "клієнтів"
— А з ким забороняють спілкуватися засудженим за колабораціонізм?
— Суд може покласти ці обов’язки. Він досліджує всі обставини життєдіяльності засудженого, про які інформує пробація. Але що стосується колаборантів, то давайте ми трохи переключимося на ще одне складне питання. Колаборанти — це дуже специфічна категорія наших "клієнтів", яка в певній мірі не відповідає змісту їх діяльності. Простими словами: якщо ми говоримо в більшій частині про людей, які вчиняють кримінальні злочини насильницького та майнового характеру і потрапляють на пробацію (коли рівень небезпеки їхніх правопорушень такий, що вони можуть на неї потрапити, а не у в’язницю), то це кримінал, субкультура. Те, що люди в основному знають про злочинців. Ці злочинці незвичайні тим, що вони такі ж самі, як і всі: в них немає кримінальних схильностей, немає кримінальної субкультури. У них є неправильна ціннісна орієнтація і недостатнє спілкування в суспільстві. Деякі з цих людей впевнені, що вони нічого не зробили. Тому якщо вони навіть потрапили до нас на пробацію з вироком, де написано, що він щиро покаявся, то ні, це не так. Він просто сказав це для того, щоб отримати легше покарання. В цьому й полягає специфіка цих людей — в них немає правильної комунікації із суспільством. А врешті вони дуже схожі на нормальних людей: в них є система цінностей, вони навіть розуміють, про що йдеться, коли ми говоримо про українську національну культуру, ідентифікацію. Але внаслідок свого егоцентризму вони не сприймають це як своє. Вони знають, що воно є, розуміють, що це таке, але не сприймають це. Ми проводили ціле наукове дослідження і саме психологи це сказали.
— І як із цим можна працювати?
— У межах покарання дотримуватися певних дій суди ухвалювали цікаві рішення, про які ви чули: вивчити пісню "Батько наш Бандера2 або вірші. В чому пробація відрізняється від органу, який здійснює просто кару? Вивчити ці вірші можна було, це просто здатність людського розуму. Але в нас трішки інший підхід: ми зв’язувалися з учителями літератури шкіл або технічних закладів і просили вивчити цей вірш із нашими "клієнтами" за правилами навчання. Йде бесіда…
— …тема, що хотів сказати автор…
— … абсолютно вірно. Для того, щоб людина трошки в голові перекрутила такі цікаві речі. Й дослідження, яке провели психологи, показало, що цих людей можливо виправити лише витягнувши за межі їхнього звичного кола. Тому що всі проблеми або в них у голові, або в колі спілкування, яке їх влаштовує. Ми виявляли в дослідженні, що навіть молоді люди є прихильниками Радянського Союзу, тому що в них в сім’ї так було прийнято: "СРСР — це найкраща країна". Він її в очі не бачив, але впевнений, що це була найправильніша країна. Тому, по-перше, людину треба висмикнути з цього кола і, по-друге, включити її на якомога довший термін перебування в групи активних "інших" — людей, які займаються волонтерством, заходами, пов’язаними з національною громадянською самоідентифікацією.
