Звільнена від російських окупантів Буча, фото president.gov.ua
"Окупант пішов, а руйнування залишилися"
Буча — це символ відновлення. Після року деокупації життя у місті поступово налагоджується, розповідає Наталія Зарецька. Вона була однією із тих, хто першими долучився до психологічної допомоги та реабілітації постраждалих, до того працюючи психологом у ТРО. Тоді, у квітні й травні минулого року, психологи працювали, як волонтери. Потім з'явився запит від громади щодо створення саме психологічного центру, каже Наталія Зарецька. Вона згадує, що громада з перших днів деокупації активно включилася у відновлення свого містечка, своєї території, аби стерти все погане і руйнівне, що принесли російські окупанти.
"Так сталося, що людина виходить не в старе деокупаційне минуле, вона виходить в складне нове майбутнє. Окупант пішов, а руйнування залишилися, братські могили залишилися. Ті, хто активно включився в процес відновлення, вони цей процес пройшли достатньо природньо. Це активне включення в необхідну діяльність щойно звільнених громад мало гарний логічний ефект підтримки", — зауважує Наталія Зарецька. Громада повертається до життя, каже психологиня, а це дуже непростий процес. "Після окупації людям зрозуміла цінність життя, справжні цінності, хто є ким і що є чим, все стає набагато чистішим, легшим і прозорішим. Людина переоцінила своє життя і його переусвідомила. Коли життя повертається в мирне русло, коли повертаються люди, які були далеко, то всі згадують життя до війни. Але хтось намагатиметься і паразитувати на цьому", — зазначає психологиня.
Фото: buchanews.com.ua
Три етапи допомоги
Координаторка Центру психологічної допомоги у місті Буча поділяє психологічну підтримку постраждалим на три періоди:
1) ізоляційний період, (спеціалізація Наталі Зарецької саме психологія ізоляції — ред.), коли людина перебуває в умовах ворожого середовища, контролюється ворожим середовищем, окупантом. Тоді включається певний режим виживання, людина постійно зібрана, мобілізована, перебуває у напруженні весь час. Такий стан допомагає вижити. Після звільнення та деокупації ця людина потребує постізоляційної декомпресії, настає декомпресійний період. Він був найактивнішим у квітні, травні й першій половині червня минулого року. "Людина, яка була в ізоляції, повинна пройти декомпресію, вийти зі стану зібраності 24 години/сім днів/на тиждень. Крок за кроком, поступово. Коли людина була швидко евакуйована із жорсткої окупації до Європи, вона неспроможна так само швидко переключитися: вона фізично перебуває там, а думками в Бучі".
2) Другий період тривав до середини жовтня минулого року. Це була просто черга з людей, які потребували реактивної допомоги.
3) Третій період тривав із осені і, переклонана психологиня, триватиме увесь 2023 рік: це період стабільних звернень, коли звертаються з різними питаннями.
Фото: buchanews.com.ua
Досвід психологічної підтримки у Бучі приносить користь і на обласному рівні в Харкові
У Центру психологічної допомоги у місті Буча є дві основні задачі: подолати наслідки окупації і створити центр, як складову громади. Центр психологічної допомоги в місті Буча є саме центром громади. А це 14 населених пунктів: 3 міста і 11 сіл. Центр має 4 локації в Бучі: на вулиці Енергетиків 1а і 19, на Яблунській 15, Михайловського 54. Центр почав працювати 2 червня. Підтримала цей проєкт Бучанська міська рада і Національний університет Києво-Могилянської академії, де працювала Наталія Зарецька. Навколо неї і утворився колектив волонтерів, які працювали у прифронтових зонах Луганщини протягом попередніх 8 років. Приєдналася також до них і Мальтійська служба допомоги. Психологи цього Центру присутні у кожному зі старостатів Бучанської міської громади. Така модель самоорганізації психологічної допомоги реалізована і на Харківщині, але вже в обласному форматі. Каже Наталія Зарецька, що Центр у Бучі за розмірами переріс формат громади, бо має запити і з Бородянки, і з Немішаєва, і з Києва. "Людина має як досвід окупації, так і досвід евакуації. Вона фізично може жити де завгодно, це лише технічний нюанс".
Досвід психологічної допомоги є затребуваними на деокупованих територіях, каже Наталія Зарецька. "Ми враховуємо особливості воєнної реальності, ми враховуємо специфіку ізоляційних та постізоляційних процесів, ми знаємо, як людина почувається в ізоляції і після. У цих районах має бути весь спектр психологічних послуг, а не лише 1 і 2 рівень, такий як невідкладна психологічна допомога і психосоціальний супровід. У цьому є наша фішка. У нас працюють ті психологи, які також пережили окупацію і війну і вони знають, як це і що це". У Центрі психологічної допомоги Бучі є мобільні групи, проводяться тренінгові програми, окремо працюють психологи із дітьми, щоби "діти розуміли, що це таке життя на сьогодні і такі його особливості. Ми за такою схемою побудували роботу і на обласному рівні в Харкові".
Центру вдалося поєднати фаховий процесінг, каже Наталя Зарецька: врахувати специфіку організації надання психологічної допомоги. У цьому допомогли медики. "Із медиками зручніше і звичніше. Розуміння відповідальності й фахової специфіки дуже часто бракує при створенні таких центрів. Нам вдалося організувати процес зручним для клієнтів і для фахівців", — розповідає Наталія Зарецька.
Через 3-4 місяці волонтерства треба для подальшої роботи шукати фінансування
Каже Наталя Зарецька, що може сама працювати, як волонтер, але не має морального права запрошувати інших до цієї роботи. "Я маю так організувати роботу, щоби вона оплачувалася іншим людям. Волонтерство добре 3-4 місяці. Цей процес потім має бути організованим і для нього мають знайти фінансування. Є волонтерство, коли ми запускаємо певний процес, якого не було раніше і який відповідає на не закриту нішу, кричущий запит суспільства чи ЗСУ. І є волонтерство, де людина серед своєї основної роботи кілька днів може приділити саме йому. Це додаткова місія", — констатує Наталія Зарецька.
"Свій-чужий" тут є дуже чутливим"
Чим менша громада, тим вона більш камерна і виокремлена, каже психологиня, бо люди краще одне одного знають. "Ізоляційний ефект там більший. Люди одне одного краще підтримують, потім залишаються згуртованішими. З боку психолога викликом є встановити довіру і контакт. Бо "свій-чужий" тут є дуже чутливим. Якщо ти із ними не був тоді й не був одразу після звільнення, ти будеш чужаком, а чужак дорівнює ворог. Тут усе залежить від професіоналізму фахівця. Коли заходиш одразу після звільнення, то ти заходиш зі своїми. І коли ти заходиш уже потім, як фахівець, тоді все залежатиме від твоєї фаховості. Головне — повага до їхнього досвіду. Це круте досягнення, коли людина пройшла окупацію, вижила, зберегла себе і свою родину і залишилася людиною, яким би складним цей досвід не був".
Наталя Зарецька радить при спілкуванні з людьми, які пережили досвід окупації, ґрунтуватися на розумінні того, що людина пройшла певне випробування, "в якому ти не був". "Тому ти не маєш права судити, засуджувати або оцінювати. Повинна бути відсутність оцінювання, очікування і має бути повага до історії людини, якою б складною вона не була", — резюмувала координаторка Центру психологічної допомоги у місті Буча Наталія Зарецька.
