На фото: Михайло Захаревич, ФБ-сторінка "Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка"
15 франківців у лавах ЗСУ
"У нас надзвичайно напружений період з приводу того, що війна застала нас, як і всіх українців, неочікувано. І 23 лютого ми всі були на роботі, готувались до того, що може бути напад на Київ і що можна зробити для того, щоб цього не відбулося. Переважна більшість франківців залишилися на місці, і ми кожен день готувалися до того, щоб відбивати ворога. Частина наших акторів пішли в тероборону і зараз досі перебувають на фронті, зокрема Олександр Печериця, Євген Нищук і Захар Нечипор… До речі, Нечипор — це наш дуже великий біль, тому що він пропав на фронтах війни, і ми не знаємо де він і що з ним. Ми дуже хочемо, щоб він до нас повернувся. Загалом 15 творчих працівників театру Франка на фронті зі зброєю захищають Україну, а ми на своєму фронті", — зазначає Михайло Захаревич.
Художній керівник театру розповідає, що був період, коли театр не працював, але за цей час було створено дві концертні бригади, які їздили на фронт — були на першій лінії фронту, у госпіталях та військових частинах. "За пів року ми провели 103 повномасштабних концерти для підтримки морального духу бійців. Сьогодні ми щоденно на виставах безкоштовно приймаємо військовослужбовців, які приїжджають з навчальних центрів, тих, хто повернувся з фронту і мають тяжкі психологічні і фізіологічні травми. Ми їх приймаємо з великою вдячністю і задоволенням", — наголошує він.
На фото: Михайло Захаревич у студії Радіо Культура
Прем’єри
"Театр нині виконує свою місію, ми проводимо репетиції і зіграли прем'єрні вистави, зокрема "Кар'єру Никодима Дизми". Також у Франка готують дві прем'єри до кінця квітня та планують взяти до роботи "Короля Ліра", де в головній ролі буде Анатолій Хостікоєв. "30 березня відбудеться прем'єра "Візит" за п'єсою Фрідріха Дюрренматта "Візит старої дами", і в головній ролі Наталія Сумська та Олексій Богданович. Ця вистава в нас була поставлена зовсім іншим режисером, а зараз — Давидом Петросяном. Молоді митці вони бачать світ по-іншому і сприймають його, тож вони ставлять вистави по-своєму. Мені здається, що це буде цікаво. Крім того, цього року ювілей Григорія Квітки-Основ’яненка, тож нашим подарунком до цього ювілей буде наша вистава "Конотопська відьма". До кінця року ми почнемо репетиції "Тартюфа" Мольєра. Цю виставу буде ставити наш головний режисер Дмитро Богомазов. "Кар’єра Артуро Уі" — це надзвичайно складний драматургічний матеріал, з яким Богомазов здорово впорався. А також його попередньою виставою була "Коріолан" Шекспіра, яка вже кілька разів була в Європі, і зараз знову її ми веземо на Шекспірівський фестивалі в Румунію. Після цього "Кар’єру Артуро Уі" ми веземо в Будапешт, куди приїздить 500 колективів. Ми думали, що якщо там буде хоча б один російський театр, то ми туди не поїдемо. Але вони спеціально не запросили жодного російського театру, щоб театр Франка привіз туди "Кар’єру Артуро Уі", — каже Захаревич.
З 24 лютого минулого року репертуар франківців не дуже довелося переглядати? До війни були у репертуарі "Ліс" Олександра Островського, "Ідіот", "Брати Карамазови" Достоєвського
"Ми їх зняли. І я хотів би сказати, що ми підтримуємо цей напрямок. Тому що культура рашистів нав'язувалася, вона була ідеологічно заангажована. Хоч це були і непогано зіграні нами вистави, але ми сьогодні по-іншому дивимося на російську літературу взагалі. Адже ми бачимо — що зараз творять рашисти у нас в Україні! І сьогодні ми сподіваємося на наших бійців, на наших воєнних керівників, які роблять свою справу і досить впевнено. Ми сподіваємось, що найближчим часом буде наша перемога. А ми на ідеологічному фронті робимо свою справу. Режисер Сергій Данченко своїми творами стверджував українськість. Зокрема, "Енеїда" — це надзвичайно серйозний твір, показував саме дух українського козацтва, дух українського народу, який здолати практично неможливо. Я пам’ятаю, як ми повезли цю виставу в Афіни. Вони думали, що ми привезли "Енеїду" Вергілія, а не Івана Котляревського. Спочатку вони були здивовані, а потім дуже сильно аплодували, тому що вони побачили, що це не греки, а українці. І саме вистави Данченка багато поїздили Європою. Разом з Данилом Лідером він є тими корифеями, які театр Франка підняли на висоту, і ми сподіваємося, що сьогодні ми продовжуємо політ на тій самій висоті", — розповідає художній керівник театру.
"Ми ніколи не грали наші вистави іншими мовами"
"Коли ми приїхали в Австрію у "Фолькстеатр" в травні 1992 року директриса театру найняла російськомовних перекладачів. Я сказав, що вони не зрозуміють нашої вистави і не зможуть перекладати. На це вона сказала, що "ми всі росіяни, а значить все вони зрозуміють". Дійшло до того, що на пресконференції я принципово почав розмовляти українською мовою, вітати, дякувати, а ніхто нічого не розуміє. Перекладачі мовчать. Я сказав, що зробив це спеціально зробив, тому що ми — це українська нація, ми — це держава українська, і в нас є свої кордони та армія. Вона страшенно образилася на мене і залишила пресконференцію. Таким чином ми стверджували нашу державу і нашу націю", — зазначає Захаревич і наголошує: "Під час всіх перипетій, які були на історичного шляху театру, завжди перемагало бажання створити українську виставу. І ми пишаємося тим, що ми ніколи не грали наші вистави іншими мовами".
На фото: Дмитро Богомазов і Богдан Бенюк, ФБ-сторінка "Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка"
Світ хоче бути з Україною
Михайло Захаревич зауважує, що наразі театрам вдається легше отримувати дозвіл на постановки від іноземних авторів та їх спадкоємців. "Буде постановка Леся Задніпровського за книгою Франсуази Саган "Коли кінь непритомніє". Аби домовитися з нащадками письменниці, ми звернулися до Французького посольства, і через них дуже легко домовилися і отримали дозвіл. Сьогодні весь світ хоче бути причетний до подій, які є в Україні. І це говорить про те, що Україна сьогодні стала популярною у світі. На жаль, війна — дуже поганий привід, однак я це відчуваю, зважаючи на відповіді, які пишуть нам спадкоємці та компанії, які оберігають авторські права", — резюмує він.
