Фото: Львівська політехніка
"Тест на Шевченка"
"Йдеться про певну налаштованість людини на сприйняття або несприйняття Шевченка як поета. "Тест на Шевченка", тому що він важливий, щоб зрозуміти, чи варто з цією людиною далі спілкуватися. Все стало таким чорно-білим, що ставлення до найбільшого символу нашої культури, до людини, яка сформувала хребет нашої національної ідентичності, є для мене "шиболетом" – словом, яке треба давати як перевірку – ворог ти чи друг? Для мене люди, які не сприймають поезії Шевченка, є такими, до яких я ставлюся з пересторогою, а кажучи суворіше, – з підозрою. Для мене це є знаком приналежності до чогось іншого", – розповів Андрій Бондар. За словами письменника, часто до Тараса Григоровича ставляться з певною іронією, зокрема представники сучасного літературного кола: "Відмінність українців від росіян є та, що ми маємо сили і внутрішню потребу сміятися зі своїх святих. Це не означає, що ми їх не поважаємо. Ігрове обігрування Шевченка лише популяризувало його. Шевченко є складним, вузловим явищем для української культури. Я проти того, щоб вважати Шевченка хаотичним і стихійним явищем, бо він стояв на плечах інших, на традиції усної народної творчості, яка була розгалужена. Він був носієм культури, яка на той час уже була зрілою. Тому говорити про те, що він з вологи і сирості, зі сліз створив народ було би неправильно, тому що він став резервуаром для національної пам’яті. Ця національна пам’ять набула художнього виразу. Й за винятком двох великих польських романтиків – Міцкевича та Словацького – ніхто з романтиків не вплинув так на літературу", – зауважив Бондар.
"Шевченко актуальний завжди"
"Багатьом Шевченко здається поетом без "грунту", проте це не так. Секрет Шевченка в тому, що він народніший за народ. З 2014 року він дуже виразно зазвучав і це відповідає історичному моменту – 200 років з дня народження. Думаю, це все збіглося недарма. Це абсолютно містична, дана силами природи та Богом постать, без якої ми були би іншими. Ми саме такі, як є, зі своєю здатністю до опору, любов’ю до свободи завдяки йому і більше нікому. Всі поети, які прийшли після Шевченка, починаючи з Франка та Лесі Українки, без нього не змогли би відбутися. В кожному є Шевченко: якась частка, якийсь вплив на рівні цитат, настроїв", – вважає Андрій Бондар. "Це все було закладено в тузі за Україною, коли читаєш – і раптом якесь прозріння та пророчі слова. І ти раптом в 2023 році розумієш, що це написано тоді для сьогоднішнього тебе. Тому секрет Шевченка в тому, що він актуальний завжди".
На фото: Андрій Бондар. Авторське право: Rafał Komorowski/commons.wikimedia.org
"Шлях до свободи"
"У Шевченка можна вчитися стоїцизму, бо він попри свій постійний плач, навчає вірити в надію та любити її. І хоч в нього є один із пізніх текстів, де він уже зневірюється і пише "не чекай надії", але він різний: десь слабший, десь – сильніший, як і кожен поет. Але там, де він просто обеззброює, це згусток геніальності. В це не можна не повірити", – зазначив Андрій Бондар. Наостанок письменник додав, що в Україні не було кріпацтва до приходу росіян і Шевченко був представником одного з перших закріпачених поколінь: "Тож він був людиною, яка пам’ятала розповіді про свободу. Шлях Шевченка – це шлях до свободи. Він був неймовірним талантом, який "за волосся" дістав себе з рабства. Він поламав свою долю і зробив усе зовсім по іншому, що вже є для всіх нас великим прикладом".
